АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
9 грудня 2009 року м.Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Федорової А.Є.,
суддів: Мизи Л.М., Заїкіна А.П.,
при секретарі: Непомнящій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м.Одеси від 14 жовтня 2009 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права користування жилим приміщенням, вселення; за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням,
В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2007 року ОСОБА_1звернувся до суду з позовом про визнання права користування жилим приміщенням та вселення. Позивач зазначав, що з 1968 року він постійно проживав у АДРЕСА_1 на правах члена сім’ї наймача разом з матір’ю ОСОБА_6, яка померла у 1990 році, та сестрами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 У квітні 1998 року він був засуджений до позбавлення волі і виписаний з квартири. Повернувшись 1 квітня 2004 року з місць позбавлення волі, він вселився у квартиру і після отримання паспорта у липні 2005 року звернувся до паспортного відділу про реєстрацію за місцем постійного проживання. Відповідачі протягом тривалого строку обіцяли дати згоду на прописку, однак з 2006 року почали перешкоджати у його проживанні в жилому приміщенні, відібрали ключі та не впускають його в квартиру.
Посилаючись на ці обставини, а також на те, що він іншого житла не має, позивач просив задовольнити його вимоги.
Відповідачі позов не визнали та у зустрічному позові просили визнати позивача таким, що втратив право користування жилим приміщенням з тих підстав, що він після звільнення з місць позбавлення волі у 2004 році вселився, але лише декілька днів проживав у квартирі, після чого перейшов проживати до своєї співмешканки, з якою утворив сім’ю. Крім того, позивач не сплачував комунальні платежі, не брав участь у ремонті квартири та не бажав в ній мешкати.
Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 14 жовтня 2009 року в задоволенні позову відмовлено, зустрічний позов задоволено. Постановлено визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування спірною квартирою.
____________________________________________________________________________
Головуючий в першій інст.: Васильків О.В. Справа № 22ц-5641/2009
Доповідач Федорова А.Є. Категорія ЦП-44
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення його позову та відмову в задоволенні зустрічного позову, мотивуючи тим, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та наданим доказам.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин і які правові норми регулюють ці правовідносини.
Суд зобов’язаний вирішити справу згідно із законом, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалити рішення на основі повно й всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В порушення цих вимог закону суд, розглядаючи спір, не створив необхідні умови для всебічного й повного дослідження обставин справи, не сприяв здійсненню прав сторін, передбачених законом, не з’ясував належним чином права та обов’язки сторін, обставини справи, наявність порушення прав, за захистом яких спрямоване звернення до суду, допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відмовляючи в задоволенні позову на підставі ст. 71 ЖК України, суд виходив з того, що позивач в квартирі не проживає, його особистих речей в ній немає, і він не довів своїх вимог та не спростував доводів відповідачів.
Проте до таких висновків суд дійшов без ретельної перевірки обставин справи й належної оцінки зібраних доказів, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців (ч.1). Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членом його сім’ї понад шість місяців у випадку взяття під варту або засудження до позбавлення волі - протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім’ї.(п.7 ч.3)
Пленум Верховного Суду України в п.10 постанови «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України» № 2 від 12 квітня 1985 року роз’яснив судам, що у справах про визнання наймача або члена його сім’ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з’ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності суд може продовжити пропущений строк. Коли відсутній повернувся на жилу площу за згодою членів сім’ї, його не можна вважати таким, що втратив право на жилу площу.
Однак судом не з’ясовані причини відсутності позивача у спірному жилому приміщенні та належним чином не встановлено факт його непроживання понад встановлені строки. У судовому рішенні взагалі не зазначено з якого саме часу позивач був відсутній на спірній жилій площі без поважних причин та з якого часу втратив не неї право.
Вирішуючи спір, суд не звернув увагу на те, що у спірній двокімнатній квартирі, крім відповідачів, постійно проживають чоловік наймача ОСОБА_2- ОСОБА_10.(з 1980 року), чоловік ОСОБА_3- ОСОБА_11.(з 2005 року), чоловік ОСОБА_5-ОСОБА_12.(з 2007 року) та їх неповнолітні діти ОСОБА_13 та ОСОБА_14, що підтверджується поясненнями сторін.
Заперечуючи проти зустрічного позову, позивач ОСОБА_1 стверджував, що відповідачі перешкоджають йому в користуванні квартирою і саме внаслідок їх неправомірної поведінки він не може проживати у квартирі.
На порушення вимог ст. ст.214,215 ЦПК України суд зазначені доводи ретельно не перевірив, не дивлячись на те, що вони мають суттєве значення для вирішення спору.
За таких обставин висновки суду суперечать зазначеним нормам матеріального та процесуального права.
Крім того, суд не звернув увагу на те, що позивач заявив вимоги про вселення у спірну квартиру, в якій, крім відповідачів, постійно проживають члени їх сімей ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 і які також заперечують проти вселення позивача. Однак суд не притягнув їх до участі у справі, що відповідно до п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України є безумовною підставою для скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд.
За викладених обставин, рішення суду не може бути визнано законним і обґрунтованим, воно підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції
З урахуванням зазначених недоліків, підстави для ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст.303, 307 ч.1 п.5, 311 ч.1 п.4, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м.Одеси від 14 жовтня 2009 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.
Головуючий: А.Є.Федорова
Судді: Л.М.Миза
А.П.Заїкін