АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 грудня 2009 року м.Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Федорової А.Є.,
суддів: Мизи Л.М., Процик М.В.,
при секретарі: Непомнящій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м.Одеси від 24 вересня 2009 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, з участю третьої особи Державного нотаріуса третьої Одеської державної нотаріальної контори, про визнання свідоцтва про право на спадщину на законом частково недійсним, визнання додаткового строку для прийняття спадщини, визнання права власності на 1\4 частину квартири,
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом частково недійсним, визнання додаткового строку для прийняття спадщини, визнання права власності на 1\4 частину квартири. Позивач зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3, якої на праві власності належала 1\2 частина квартири АДРЕСА_1. Оскільки він проживає у м.Миколаїв і йому не було відомо про відкриття спадщини, він не звернувся до нотаріальної контори у встановлений законом строк. У травні 2008 року йому стало відомо, що його сестра-відповідачка отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1\2 частину квартири, яка належала їх матері. Посилаючись на порушення своїх спадкових прав, позивач просив задовольнити позов.
Відповідачка позов не визнала з тих підстав, що позивач не прийняв спадщину у встановлений законом строк і протягом 14 років не претендував на спадкове майно.
Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 24 вересня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду та направити справу на новий розгляд, мотивуючи тим, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, не доведені.
_____________________________________________________________________________________________
Головуючий у 1 інст. Сватаненко В.І. Справа № 22ц-5437/2009
Доповідач Федорова А.Є. Категорія ЦП – 37
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом встановлено, що спірна однокімнатна квартира загальною площею 34,3 кв.м., в тому числі житловою площею 17,4 кв.м., належала на праві спільної часткової власності відповідачці ОСОБА_4 та її матері ОСОБА_3 у порядку приватизації.(а.с.11)
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.(а.с.5)
Після її смерті відкрилася спадщина на 1\2 частину квартири, в якіц сумісно проживали ОСОБА_3 з дочкою ОСОБА_2.(відповідачкою). Син спадкодавця-ОСОБА_1. мешкав у м.Миколаїв і після поховання матері, на якому він був присутній, та протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, він не вчинив жодної з дій, що свідчить про прийняття спадщини.
8 квітня 2008 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері на 1\2 частину квартири.(а.с.7)
Відмовляючи в задоволенні позову, суд правильно виходив з того, що відповідач за власним бажанням не звертався до нотаріальної контори за прийняттям спадщини після смерті його матері і спадщину не прийняв.
Такі висновки суду відповідають матеріалам справи та вимогам закону.
Відповідно до ст. 549 ЦК України (1963 року) вважається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Встановлено, що спадковим майном, на яке відповідачці видано свідоцтво про право власності, є 1\2 частина квартири у м.Одесі.
Згідно зі статтями 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Однак позивач не надав суду доказів, що підтверджують прийняття ним спадщини, а також причин пропущення строку для прийняття спадщини та подачі заяви до нотаріальної контори.
В засіданні апеляційного суду відповідачка надала витяг з листа ОСОБА_1 від 24 червня 2008 року, в якому він зазначив, що «ніяких претензій грошових або в натурі у зв’язку з відкриттям спадщини не має та не буде мати». Цей лист та свій підпис позивач підтвердив у судовому засіданні 2 грудня 2009 року.
Оскільки відповідач не довів своїх вимог, а крім того, його доводи спростовуються матеріалами справи, суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.
При цьому суд правильно керувався вимогами ч.2 ст.553 ЦК України(1963 року), згідно якої вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 540 цього Кодексу).
Доводи апеляційної скарги про те, що обставини, які суд вважав встановленими, не доведені, є необґрунтованими. Суд належним чином перевірив матеріали справи, доводи сторін та докази, на які вони посилалися в обґрунтування своїх вимог і дав їм належну оцінку.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач прийняв спадщину, оскільки після смерті матері його сестра надала йому декілька речей, які належали його батьку: срібну чарку, декоративну тарілку видами на Париж, листівки з видами військової ескадри, листи батька з фронту та фронтові нагороди батька, які зберегла мати, не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав.
Позивач у судовому засіданні підтвердив, що ці речі належали його батьку, який також помер, і були надані йому сестрою після смерті матері як пам’ять про батька, однак щодо спадкового майна своєї матері, а саме частини квартири, позивач ніяких дій не зробив.
Посилання позивача на те, що він пропустив строк для прийняття спадщини у зв’язку з тим, що йому не було відомо про приватизацію квартири, в якій мешкала його мати, та про належність частини квартири їй на праві власності, не є підставами для скасування рішення суду, оскільки цей факт не перешкоджав позивачеві звернутися до житлових органів для з’ясування статусу спірної квартири, а також - до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідає вимогам ст.ст. 212-215 ЦПК України, підстави для його скасування та направлення справи на новий розгляд або ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Київського районного суду м.Одеси від 24 вересня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий А.Є.Федорова
Судді: Л.М.Миза
М.В. Процик