справа № 22ц-274/2010рік                                                          головуючий у 1 інстанції – Свачій І.М.

категорія – інші справи позовного провадження (57)            доповідач – Гірський Б.О.

Р І Ш Е Н Н Я

  І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

09 березня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в  складі :

        головуючого  -  Сташківа Б.І.

        суддів  -  Гірського  Б.О., Бершадської Г.В.

                                        при  секретарі  -  Танцюрі О.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 18 грудня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль" про стягнення суми авансу, -

В С Т А Н О В И Л А:

В грудні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення суми авансу, посилаючись на те, що 08.05.2008 року він дав відповідачу аванс в розмірі 1100 доларів США, що еквівалентно 8120 грн. 09 коп., за автозаправну станцію в селі Грабівці Тернопільського району Тернопільської області. Оскільки в подальшому відповідач відмовився від продажу станції, просив стягнути з нього суму авансу, яку в добровільному порядку він повертати відмовляється.

В липні 2008 року судом було залучено до участі в справі в якості співвідповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Модуль", як власника автозаправної станції.

06.11.2009 року, в зв’язку із зміною курсу долара по відношенню до гривні, позивач збільшив суму стягнення до 8815 грн.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 18.12.2009 року позов задоволено.

“Стягнуто з солідарно з ОСОБА_3 та товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль" (с. Плотича Тернопільського району) в користь ОСОБА_1 кошти сплачені в рахунок виконання договору в сумі 8815 грн.; 141 грн. 40 коп. понесених судових витрат та в користь держави держмито в сумі 3 грн. 50 коп.".

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні пред’явленого ОСОБА_1 позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області вирішила, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 25.01.2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Модуль", як власник автозаправної станції в селі Грабівці Тернопільського району Тернопільської області, уповноважило ОСОБА_3 вести від імені товариства пошук покупців даної станції, підписувати від імені товариства відповідні документи, отримувати завдаток, про що було видано відповідну довіреність.

На виконання наданих йому повноважень, ОСОБА_3 08.05.2008 року написав розписку про одержання від ОСОБА_1 грошей в сумі 1100 доларів США, як завдатку в рахунок подальшого продажу автозаправної станції.

Позивач ОСОБА_1 пред’явивши позов про стягнення в його користь сплаченого авансу в розмірі 1100 доларів США, посилався на те, що угода купівлі-продажу не відбулася, а відповідач відмовляється в добровільному порядку повертати йому кошти.

Відповідач ОСОБА_3, заперечуючи підставність пред’явленого ОСОБА_1 позову посилався на те, що одержана ним сума 1100 доларів США є завдатком і не підлягає поверненню позивачу, оскільки з вини останнього не була укладена угода купівлі-продажу автозаправної станції.

Частиною 1 ст. 570 ЦК визначено, що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 570 ЦК, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Отже, внесення завдатку як способу забезпечення виконання зобов'язання може мати місце лише у випадку наявності зобов'язання, тобто договору між сторонами, яким визначено предмет та істотні умови.

Наявну в матеріалах справи розписку відповідача про отримання ним завдатку не можна вважати договором, яким би стверджувалися наміри та взаємні зобов'язання сторін щодо укладення договору купівлі-продажу автозаправної станції в селі Грабовець Тернопільського району Тернопільської області.

Тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що сума переданих позивачем відповідачу коштів є авансом і підлягає стягненню в його користь, в зв’язку з не укладенням договору.

Разом з тим, суд першої інстанції ухвалюючи рішення про стягнення суми авансу в солідарному порядку з власника майна – товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль" та ОСОБА_3, який діючи на підставі доручення від імені товариства, отримав зазначені кошти в рахунок подальшого продажу автозаправної станції, не врахував, що відповідно до ст. 541 ЦК України, солідарний обов’язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом…

В даному випадку ні законом ні договором не передбачено виникнення солідарного обов’язку по відшкодуванню суми авансу між власником відчужуваного майна і особою, яка діючи від імені власника, отримала для нього кошти.

За вказаних обставин, суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, поклавши на відповідачів солідарний обов’язок по поверненню позивачу суми авансу, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового, яким слід стягнути з ТОВ "Модуль" в користь позивача ОСОБА_1 сплачений ним аванс, а в позові до ОСОБА_3, як особи яка діяла від імені та в інтересах товариства, відмовити за безпідставністю пред’явлених до нього вимог.  

Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України, підлягає зміні розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області, -

В И Р І Ш И Л А:

апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду від 18.12.2009 року.

Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль" (село Плотича Тернопільського району Тернопільської області) в користь ОСОБА_1 8815 грн. сплаченого авансу; 141 грн. 40 коп. понесених судових витрат (81 грн. 20 коп. сплаченого судового збору; 30 грн. сплачених витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних  справ; 30 грн. 20 коп. витрат, пов’язаних з розглядом судової справи, за надіслання телеграми-повідомлення) та в користь держави 6 грн. 95 коп. судового збору.

В позові до ОСОБА_3 – відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з того дня може бути оскаржене протягом двох місяців в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий:

Судді: