АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2010 року м.Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Федорової А.Є.,
суддів: Мизи Л.М., Заїкіна А.П.
при секретарі: Непомнящій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 24 лютого 2010 року за позовом ОСОБА_2 до Маяківської сільради Біляївського району Одеської області, відділу Держкомзему у Біляївському районі Одеської області, ОСОБА_1 про визнання недійсними рішень Маяківської сільради Біляївського району Одеської області та Державного акту на право власності на землю,
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Маяківської сільради Біляївського району Одеської області, відділу Держкомзему у Біляївському районі Одеської області та ОСОБА_1 про визнання недійсними рішень Маяківської сільради Біляївського району Одеської області та Державного акту на право власності на земельну ділянку.
Позивачка зазначала, що житловий АДРЕСА_1 належить в рівних частках їй та її брату ОСОБА_3 в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 8 серпня 1998 року. Рішенням Біляївського районного суду від 13 листопада 2003 року будинок поділений в натурі і співвласникам будинку виділена земельна ділянка в користування площею по 1713 кв.м. кожному. На підставі рішення суду Маяківська сільська рада своїм рішенням № 369 від 24 березня 2005 року передала їй земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,1713 га в оренду на 5 років. Однак рішеннями Маяківської сільської ради № 587 від 9 травня 2006 року та № 75 від 22 серпня 2006 року ОСОБА_3 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,227 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та видано Державний акт на право власності на земельну ділянку, а їй, ОСОБА_5, передано в оренду строком на 5 років земельну ділянку площею 0,08 га.
Посилаючись на порушення своїх прав, позивачка просила визнати недійсними рішення Маяківської сільської ради № 587 від 9 березня 2006 року, № 75 від 22 серпня 2006 року та Державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_3 17 листопада 2006 року.
Відповідачі позов не визнали.
____________________________________________________________________________________________ Головуючий у 1 інст. Андреєв Е.О. Справа № 22ц-3017/2010
Доповідач Федорова А.Є. Категорія ЦП – 45
Представники Маяківської сільської ради,відділу Держкомзему, а також відповідачка ОСОБА_1, яка є спадкоємцем майна померлого ОСОБА_3, зазначали, що рішення сільради прийняті в межах наданих сільраді повноважень і не порушують права позивачки, яка після смерті матері постійно користується земельною ділянкою площею 0,08 га., а Державний акт на земельну ділянку виданий відповідно до чинного законодавства.
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 24 лютого 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено повністю.
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, мотивуючи тим, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, підстав для задоволення позову немає.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що рішення Маяківської сільської ради № 587 від 9 березня 2006 року та № 75 від 22 серпня 2006 року про передачу ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,227 га. та видачу йому Державного акту на право власності на земельну ділянку суперечать рішенню суду від 13 листопада 2003 року, яким були виділені в користування співвласників будинку рівні земельні ділянки площею 1713 кв.м. кожному. Крім того, акт про встановлення меж земельної ділянки в натурі не був підписаний позивачкою. За таких обставин суд дійшов до висновку, що права позивачки як суміжного землекористувача порушені.
Проте такі висновки суду не відповідають обставинам справи та нормам матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи та додаткових матеріалів, рішенням Маяківської сільради № 39 від 1 лютого 1996 року надано у приватну власність безкоштовно для будівництва та обслуговування житлового будинку ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,16 га., ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,15 га., яка розташована у АДРЕСА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Після її смерті її діти ОСОБА_3 і ОСОБА_2 8 серпня 1998 отримали свідоцтво про право на спадщину за законом в рівних частках. Спадкове майно, на яке видано свідоцтво, складається з житлового будинку загальною площею 36 кв.м. з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.8)
Рішенням Маяківської сільради № 87 від 30 березня 1999 року «Про перехід права на земельну ділянку при переході права на будівлі та споруди» на підставі отримання спадщини надані земельні ділянки для обслуговування житлових будинків і безкоштовно у приватну власність ОСОБА_3 0,08 га.(АДРЕСА_1), ОСОБА_2-0,08 га (АДРЕСА_1).
Тобто, на час виникнення права ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на житловий будинок у користуванні спадкодавця ОСОБА_4 знаходилася земельна ділянка площею 0,16 га, яка належала їй на підставі рішення сільради № 39 від 1 лютого 1996 року, у зв’язку з чим сільська рада поділила цю земельну ділянку між спадкоємцями порівну, а саме, по 0,08 га.
Із виписки з рішення сільради № 87 від 30 березня 1999 року вбачається, що це рішення прийнято на підставі заяви ОСОБА_2 і вирішено видати їй Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,08 га. та зареєструвати його у Маяківській сільській раді. Однак, ні ОСОБА_3 ні ОСОБА_2 у встановленому ст.ст. 22,23 ЗК України(1992р) порядку не отримали документ про встановлення меж земельної ділянки та державний акт на землю. Разом з тим, ОСОБА_2 не оскаржила це рішення сільради і починаючи з 1999 року використовує земельну ділянку саме площею 0,08 га, що вона підтвердила у засіданні апеляційного суду.
У серпні 2003 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ будинку в натурі. Рішенням Біляївського районного суду від 13 листопада 2003 року позов ОСОБА_2 задоволено, визнано за нею та ОСОБА_3 право власності на 1\2 частину будинку в натурі. Цим ж рішенням, яке було роз’яснено ухвалою суду від 30 травня 2006 року, суд виділив у користування ОСОБА_3 земельну ділянку площею 1713 кв.м., у користування ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1713 кв.м., а також в загальне користування - земельну ділянку площею 30,6 кв.м.(а.с.9)
На виконання цього рішення суду Маяківська сільрада рішенням № 265 від 24 червня 2004 року припинила дію рішень сільради № 39 від 1 лютого 1996 року та № 87 від 30 березня 1999 року про передачу земельних ділянок ОСОБА_3 0,15га і 0,08га, ОСОБА_2 0,08 га. та вирішила передати у приватну власність земельні ділянки ОСОБА_3 0,1713 га, ОСОБА_2 0,1713 га. Рішенням Маяківської сільради № 369 від 24 травня 2005 року земельну ділянку площею 0,1713 га передано ОСОБА_2 на умовах оренди терміном на 5 років та зобов’язано її замовити виготовлення технічної документації і укласти договір оренди на земельну ділянку.(а.с.10,11)
Однак, рішення суду від 13 листопада 2003 року, рішення сільради № 265 від 24 червня 2004 року і № 369 від 24 травня 2005 року не були реалізовані співвласниками будинку на підставі статей 125, 126 ЗК України (2002р.): відповідна землевпорядна документація та правовстановлюючі документи не розроблялися, межі земельної ділянки в натурі не встановлювалися, договір оренди не укладався.
Рішенням Біляївського районного суду від 29 серпня 2005 року, яке набрало законної сили, задоволено позов ОСОБА_3, рішення Маяківської сільради № 265 від 24 червня 2004 року про припинення рішень сільради № 39 та № 87 та передачу земельних ділянок у власність ОСОБА_3 і ОСОБА_2 по 0,1713 га кожному визнано недійсним з тих підстав, що воно прийнято з порушенням діючого законодавства, а саме: статей 140-149 ЗК України. (а.с.56)
На підставі цього рішення суду та п.34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 12,40,93,116,118,124,125 ЗК України, згідно акту щодо перемірювання земельних ділянок по вул. АДРЕСА_1, складеного 28 грудня 2005 року постійною комісією сільської ради та поданої заяви ОСОБА_3 Маяківська сільрада рішенням № 587 від 9 березня 2006 року припинила дію рішення сільради № 265 від 24 червня 2004 року «Про припинення рішення сільської ради та передачу земельних ділянок у власність»; передала ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 0,23 га (0,15 + 0,08) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1; передала ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,08 га в оренду терміном на 5 року для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд. (а.с.15)
Рішенням Маяківської сільради №75 від 22 серпня 2006 року у зв’язку з проведеними роботами по уточненню площі земельної ділянки, переданої раніше у власність ОСОБА_3, в рішення № 587 від 9 березня 2006 року внесені зміни, передано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 0,227 га.(а.с.16)
17 листопада 2006 року ОСОБА_3 виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,227 га.(а.с.30)
В натурі межі земельної ділянки, наданої у власність ОСОБА_3, встановлені актом інженера – землевпорядника в присутності представника сільради, землевласника суміжної земельної ділянки Савельєвої. ОСОБА_2 від підпису акту відмовилася, про що землевпорядником зроблено запис в акті.(а.с.13)
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. Відповідачка ОСОБА_1 є спадкоємцем померлого батька, що підтверджується заповітом та рішенням Біляївського районного суду від 26 березня 2009 року, яким встановлено, що вона прийняла спадщину, вступивши у володіння спадковим майном. (а.с.25,31,57-58)
Таким чином, встановлено, що після смерті ОСОБА_4 позивачка постійно користувалася земельною ділянкою площею 0,08 га на підставі рішення сільради № 87 від 30 березня 1999 року, а ОСОБА_3 користувався земельною ділянкою площею 0,227 га згідно з рішеннями сільради № 39 від 1 лютого 1996 року та № 87 від 30 березня 1999 р.
Відповідно до п.34 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.12 ЗК України виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Згідно зі ст. 40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку в межах норм, визначених цим Кодексом.
За правилами статей 116,125,126 ЗК України громадяни набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Документом, що посвідчує право на земельну ділянку є державний акт на землю.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення Маяківської сільради № 587 від 9 березня 2006 року та № 75 від 22 серпня 2006 року про передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,227 га та передачу ОСОБА_2 в оренду 0,08 га прийняті в межах її компетенції й норм закону, а також з урахуванням попередніх рішень сільської ради та обставин, пов’язаних з фактичним користуванням земельною ділянкою спадкоємцями ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Посилання позивачки на те, що при поділі житлового будинку в натурі рішенням суду від 13 листопада 2003 року їй та ОСОБА_3 були виділені в користування рівні земельні ділянки площею по 1713 кв.м. не є підставою для задоволення позовних вимог, оскільки, як зазначено вище, сторони не отримали документи, що посвідчують їх право користування земельними ділянками площею 1713 кв.м. Крім того, ОСОБА_2, яка не мешкає у АДРЕСА_1, ніколи не користувалася земельною ділянкою такого розміру, а у її користуванні після смерті матері завжди знаходилася земельна ділянка площею 0,08 га, що вона підтвердила апеляційному суду. З тих же підстав необґрунтованими є посилання позивачки на ст.ст.120,152,154 ЗК України.
Відтак, її позовні вимоги не засновані на матеріалах справи та законі і не можуть бути задоволені. Правові підстави для визнання недійсними рішень Маяківської сільради № 587 і № 75 та Державного акту на право власності на земельну ділянку відсутні. Оскаржувані позивачкою рішення сільради не порушують її права.
Доводи позивачки про те, що вона не підписувала акт про встановлення меж земельної ділянки, наданій у власність ОСОБА_3, не є підставою для задоволення позову, оскільки цей акт не змінює право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,227 га, яка надана йому рішенням компетентного органу, а тільки встановлює її межі. Крім того, в акті зазначено про відмову позивачки від підпису акту.
Таким чином, під час дослідження доказів та встановлення зазначених фактів судом першої інстанції порушено вимоги ст.ст.212,213,214 ЦПК України, рішення суду не відповідає встановленим в справі обставинам й вимогам закону, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення .
Згідно зі ст.ст.79,88 ЦПК України з позивачки ОСОБА_2 на користь відповідачки ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 8 грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37 грн. (а.с.123-125)
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.3,4, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 24 лютого 2010 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до Маяківської сільради Біляївського району Одеської області, відділу Держкомзему у Біляївському районі Одеської області, ОСОБА_1 про визнання недійсними рішень Маяківської сільради Біляївського району Одеської області та Державного акту на право власності на землю відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати: 8 грн. 50 коп. - судовий збір, 37 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий А.Є.Федорова
Судді: Л.М.Миза
А.П. Заїкін