АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2010 року м.Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Федорової А.Є.,
суддів: Ващенко Л.Г., Вадовської Л.М.,
при секретарі: Непомнящій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Західно-Чорноморського державного басейнового управління охорони, використання, відтворення водних ресурсів та регулювання рибальства на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 9 грудня 2009 року за позовом ОСОБА_1 до Західно-Чорноморського державного басейнового управління охорони, використання, відтворення водних ресурсів та регулювання рибальства про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Західно-Чорноморського державного басейнового управління охорони, використання, відтворення водних ресурсів та регулювання рибальства ( скорочена назва Західно-Чорноморська Держрибоохорона) про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Позивач зазначав, що він працював державним інспектором Вилковського територіального відділу Західно-Чорноморської Держрибоохорони і наказом № 144-к від 6 серпня 2009 року звільнений з роботи з 11 серпня 2009 року у зв’язку зі скороченням штату працівників за п.1 ст.40 КЗпП України. Посилаючись на те, що він звільнений з недотриманням вимог ст.ст. 40 ч.2, 42,49-3 ч.3 КЗпП України, а саме: йому не була запропонована інша робота та не враховано його переважне право на залишення на роботі перед іншими працівниками Вилковського територіального відділу, оскільки він має тривалий безперервний стаж роботи в органах рибоохорони і сумлінно виконував свої обов’язки, позивач просив задовольнити позов.
Відповідач позов не визнав, мотивуючи тим, що у 2009 році штатна чисельність працівників Західно-Чорноморської Держрибоохорони була зменшена з 245 до 210 штатних одиниць. По Вилковському територіальному відділу скорочено 5 одиниць, у тому числі 2 одиниці держінспекторів. Звільнення ОСОБА_1 було проведено з дотриманням вимог закону, за згодою профспілкового комітету, з попередженням про звільнення за два місяця. ОСОБА_1 не мав переважного права на залишення на роботі, оскільки мав низькі показники в роботі. Інша робота позивачеві не запропонована у зв’язку з відсутністю вакантних посад.
_________________________________________________________________
Головуючий у 1 інст. Гавриш М.З. Справа № 22ц-1327/2010
Доповідач Федорова А.Є. Категорія ЦП -52
Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 9 грудня 2009 року позов задоволено: наказ про звільнення ОСОБА_1 з роботи скасовано, він поновлений на роботі та стягнуто на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 10767,20 грн.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, мотивуючи тим, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та наданим доказам.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, а рішення суду- скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, зокрема ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Таке звільнення допускається у випадку, коли неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. (ч.2 ст.40 КЗпП України)
За правилами ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.1 статті 40 КЗпП України (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), може бути проведено лише за попередньою згодою профспілкового органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди профспілкового комітету.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що позивач був звільнений з порушенням встановленого законом порядку звільнення з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України, а саме:
після попередження про наступне звільнення адміністрацією підприємства інша робота позивачеві не пропонувалась, на засіданні профкому питання про звільнення не розглядалось, питання про право на залишення на роботі в порядку п.3 ч.2 ст.42 КЗпП України (переважне право на залишення на роботі працівників з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві) не обговорювалось.
Такі висновки суду не відповідають матеріалам справи та вимогам закону.
Встановлено, що позивач працював держінспектором Вилковського територіального відділу Західно-Чорноморської Держрибоохорони.
Наказом Державного комітету рибного господарства України від 7 травня 2009 року № 203 до Західно-Чорноморської Держрибоохорони доведена штатна чисельність на 2009 рік в кількості 210 штатних одиниць замість 245 штатних одиниць, і на виконання цього наказу внесені зміни до штатного розпису. Згідно штатного розпису Вилковського територіального відділу було скорочено 5 одиниць, у тому числі 2 одиниці державного інспектора.(а.с.60,61)
Наказом начальника Західно-Чорноморської Держрибоохорони № 101к від 9 червня 2009 року «Про скорочення штату і попередження працівників» працівники управління, посади яких скорочені, у тому числі держінспектор Вилковського тервідділу ОСОБА_1, 10 червня 2009 року були попереджені про звільнення 11 серпня 2009 року за п.1 ст.40 КЗпП України, тобто за два місяця до звільнення. (а.с.22)
Рішенням об’єднаного профкому Б/У «Західно-Чорноморська Держрибоохорона» від 5 серпня 2009 року задоволено подання начальника управління, дано згоду на звільнення з 11 серпня 2009 року за п.1 ст.40 КЗпП України держінспектора ОСОБА_1, а також інших працівників. (а.с.77)
Наказом № 144-к від 6 серпня 2009 року ОСОБА_1 звільнений з роботи 11 серпня 2009 року у зв’язку зі скороченням штату працівників за п.1 ст.40 КЗпП України. З наказом про звільнення він був ознайомлений 10 серпня 2009 року. (а.с.3)
Вирішуючи спір, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що в Західно-Чорноморської Держрибоохороні мало місце скорочення штату працівників, і позивач був попереджений про звільнення за скороченням штату у встановленому порядку, що не заперечує позивач.
Разом з тим, суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права.
Так, частина друга ст.40 КЗпП України допускає звільнення у випадку, коли працівника неможливо перевести за його згодою на іншу роботу, тобто у випадку відсутності вакантних робочих місць (посад).
З матеріалів справи та довідки Західно-Чорноморської Держрибоохорони видно, що під час скорочення штату працівників управління вакантні (вільні) місця були відсутні. Всього за скороченням штату по управлінню звільнено 35 штатних одиниць, з яких 6 держінспекторів, а по Вилковському тервідділу - 2 держінспектора: ОСОБА_1 і ОСОБА_2 Таким чином у зв’язку з відсутністю вакантних посад на час звільнення позивача, відповідач не мав можливості перевести його на іншу роботу. Тому неможливо вважати, що відповідач порушив вимоги ч. 2 ст.40 КзпП України.
Передбачена статтею 43 КЗпП України попередня згода профспілкового органу на звільнення позивача за скороченням штату підтверджена протоколом № 14 від 5 серпня 2009 року засідання об’єднаного профспілкового комітету БУ «Західно-Чорноморська держрибоохорона» (а.с.77-78) Однак суд, в порушення вимог закону не витребував від відповідача згоду профспілкового комітету на звільнення позивача та не дав йому належної оцінки, помилково вважаючи, що така згода відсутня. При цьому суд не врахував, що згідно зі ст.43 КЗпП України якщо згода профкому на звільнення працівника до його звільнення не запитувалася, то вона може бути отримана пізніше, у тому числі за запитом суду.
Згідно з ч.1 ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При рівних умовах кваліфікації і продуктивності праці перевага в залишенні на роботі надається категоріям працівників, зазначеним у ч.2 ст.42 КЗпП України.
Представник відповідача надав суду докази про продуктивність праці держінспектора ОСОБА_1 за 2008-2009 р.р. та держінспекторів Західно-Чорноморської Держрибоохорони, а саме: показники роботи, з яких вбачається, що позивач має більш низькі показники оперативної роботи, ніж інші держінспектори з урахуванням їх завдань та обов’язків згідно п.2 посадової інструкції державного інспектора рибоохорони (а.с.79-80, додаткові матеріали).
Доводи позивача про те, що він має тривалий стаж роботи в органах рибоохорони у даному випадку не можуть бути прийняті до уваги, оскільки згідно зі ст. 42 КЗпП України у першу чергу перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці. Позивач, не заперечуючи проти низьких показників своєї роботи, не надав суду будь-яких допустимих доказів, що підтверджують факт наявності у нього більш високої продуктивності праці.
Позивач має освіту за спеціальністю правознавство, кваліфікацію юриста, він ІНФОРМАЦІЯ_1 і згідно довідці Управління пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської області одержує пенсію за віком у розмірі 1101,65 грн.
Інші держінспектори, які залишені на роботі, мають більш високу продуктивність праці відповідно до їх показників, а також спеціальну освіту і спеціальну кваліфікацію рибоводів, рибінспекторів.
Посилання позивача на порушення при його звільненні вимог ч.3 ст.49-3 КЗпП України є необґрунтованим, оскільки ця норма виключена Законом від 11 січня 2001 року.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про те, що звільнення позивача за скороченням штату працівників проведено з порушенням встановленого законом порядку, а тому він підлягає поновленню на роботі. Такі висновки суду не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах зазначених норм матеріального права.
Таким чином, позивач був звільнений з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України з дотриманням відповідачем встановленого законом порядку звільнення, а саме: статей 40 ч.2, 42 ч.1, 43 КЗпП України, тому підстави для задоволення його позову відсутні.
Відповідно до ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п.2, 309 ч.1 п.п. 1,3,4, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Західно-Чорноморського державного басейнового управління охорони, використання, відтворення водних ресурсів та регулювання рибальства задовольнити.
Рішення Кілійського районного суду Одеської області від 9 грудня 2009 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Західно-Чорноморського державного басейнового управління охорони, використання, відтворення водних ресурсів та регулювання рибальства про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.
Головуючий: А.Є. Федорова
Судді: Л.Г.Ващенко
Л.М. Вадовська