УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2010 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Ясеновенко Л.В.,
суддів: Горблянського Я.Д., Фединяка В.Д.,
секретаря Кащишин Л.Р.
з участю представника ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Тлумацькому районі про визнання неправомірними дій Управління та зобов’язання провести перерахунок пенсії відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Тлумацькому районі на постанову Тлумацького районного суду від 4 березня 2010 року, -
в с т а н о в и л а:
Постановою Тлумацького районного суду від 4 березня 2010 року частково задоволено позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Тлумацькому районі про визнання неправомірними дій Управління та зобов’язання провести перерахунок пенсії відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».
Ухвалено визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Тлумацькому районі щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за період з 25 січня 2009 року по 25 січня 2010 року.
Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Тлумацькому районі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 25 січня 2009 року по 25 січня 2010 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що фінансування виплат на виконання
________________________________________________________________________________
Справа № 22-ц-1064/2010р. Головуючий у 1 інстанції Гавриш Я.М.
Категорія 57 Суддя-доповідач Ясеновенко Л.В.
ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» проводиться із Державного бюджету України, затвердженого Верховною Радою, а не із бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого Кабінетом Міністрів, а тому суд безпідставно визнав неправомірними дії УПФ.
Не було враховано судом і того, що Положення «Про Пенсійний фонд України» передбачає ефективне використання коштів Пенсійного фонду, а згідно п.9 цього ж Положення кошти ПФУ використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають.
Крім того, законодавством не визначено поняття мінімальна пенсія за віком як розрахункова величина для перерахунку пенсії згідно ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а ч.3 ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Не було взято до уваги і того, що передбачена з 2008 року надбавка до пенсії у розмірі 10% виплачувалась позивачу.
Посилаючись на вищенаведені обставини, просив постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про місце і час розгляду справи.
Представник позивача апеляційну скаргу не визнала.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Статтею 6 Закону N 2195-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року N 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію статті 6 Закону N 2195-IV зупинено на 2007 рік із урахуванням статті 111 цього Закону. Проте Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 12 статті 71 та статті 111 Закону N 489-V.
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Разом із цим, у силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вирішуючи спір і задовольняючи позов , суд правомірно виходив з того, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог статті 6 Закону N 2195-IV і здійснити позивачу відповідні нарахування (за той періоду часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.
Колегія суддів судової палати в цивільних справах погоджується з таким висновком суду.
Безпідставними є посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України, оскільки суд не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.
Доводи апеляційної скарги про те, що поняття "мінімальна пенсія за віком", про яке йдеться у статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується дітей війни відповідно до статті 6 Закону, є непереконливими.
Положення статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті мінімального розміру пенсії за віком.
Посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат доплати до пенсії не може братися до уваги, оскільки відсутність коштів не є підставою невиконання зобов'язань, покладених на управління законодавством.
При таких обставинах справи підстав для скасування постанови суду немає.
Керуючись ст. ст.307,308,317, ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тлумацькому районі відхилити, а постанову Тлумацького районного суду від 4 березня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання нею законної сили.
Судді: Л.В. Ясеновенко
Я.Д. Горблянський
В.Д. Фединяк