Рішення
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 червня 2010 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Новодворської О.І.
суддів Кіянової С.В. , Шамрило Л.Г.
при секретарі Поправка О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційні скарги представника ВАТ «Концерн Стирол» та голови правління ВАТ «Концерн Стирол» Павлючука Сергія Миколайовича на рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 31 березня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Концерн Стирол» про стягнення заборгованості по заробітній платі,-
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2009 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом та просила стягнути з ВАТ «Концерн Стирол» на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 30 357,24 гривень, посилаючись на те, що працювала у ВАТ «Концерн Стирол» з 28.06.1990 року по 19.12.2008 року, з 1.12. 2006 року по час звільнення обіймала посаду ведучого спеціаліста по підбору та ротації кадрів сектору підбору, оцінки та ротації кадрів корпоративних об'єктів в службі директора по корпоративному управлінню персоналом. З січня 2005 року їй не підвищували посадовий оклад, виплачували заробітну плату не в повному обсязі, у зв'язку з чим утворилася вищевказана заборгованість.
Дії відповідача вважає незаконними, оскільки ВАТ «Концерн Стирол» було порушено вимоги КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», «Галузевої угоди між Міністерством промислової політики України, Фондом державного майна України, Організацією роботодавців підприємств хімічної та нафтохімічної галузей промисловості України, Союзом хіміків України та Центральною Радою профспілки працівників хімічних та нафтохімічних галузей промисловості України», не виконано «Колективні угоди між адміністрацією та профспілковим комітетом Горлівського ВАТ «Концерн Стирол» та «Положення про оплату праці керівників та спеціалістів ВАТ «Концерн Стирол», відповідно до положень яких, її заробітна плата з 2005 року по 2008 рік повинна була переглядатися в бік підвищення неодноразово і на час звільнення складати не 977 гривень, а 1832 гривні.
У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги, представник відповідача проти позову заперечував.
Рішенням Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 31 березня 2010 року стягнуто з ВАТ «Концерн Стирол» на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в сумі 30 357 гривень 24 копійки, а на користь держави судовий збір у сумі 1 700 гривень та у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення 120 гривень.
В апеляційній скарзі представник ВАТ «Концерн Стирол» просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, відмовивши в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судом не ураховано всіх обставин справи, порушенні норми матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі голова правління ВАТ «Концерн Стирол» Павлючук Сергій Миколайович просить рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд, посилаючись на те, що рішенням суду порушені його права, тому що, стягнута на користь позивачки заробітна плата буде віднесена на рахунок шкоди заподіяної підприємству, а він як посадова особа в подальшому повинен буде її відшкодувати.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга представника ВАТ «Концерн Стирол» підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга голови правління ВАТ «Концерн Стирол» Павлючука Сергія Миколайовича відхиленню, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п.2 постанови „Про судове рішення у цивільній справі " №14 від 18 грудня 2009 року р ішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Як що спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
При ухваленні рішення судом першої інстанції були порушені вищенаведені положення.
Задовольняючи позовні вимоги позивачки, суд виходив із того, що відповідачем були порушені її права щодо отримання заробітної плати в розмірі встановленому Законами України та Галузевою угодою та погодився з розрахунком заборгованості, який надала позивачка.
З таким висновком суду не можна погодитися, тому, що він не ґрунтується на законі та суперечить встановленим обставинам.
З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_2 з 28.06.1990 року працювала на ВАТ «Концерн Стирол» на різних посадах, з 1.03.2004 року на посаді ведучого спеціаліста по підбору та ротації кадрів сектору підбору, оцінки та ротації кадрів служби директора по персоналу, а з 1.12.2006 року на такій же посаді в службі директора по корпоративному управлінню персоналом ВАТ «Концерн Стирол», 19.12.2008 року була звільнена по ст. 36 п.1 КЗпП України за узгодженням сторін.
На час роботи ОСОБА_2 у ВАТ «Концерн Стирол» між сторонами склалися і діяли трудові правовідносини і силу ст. 21 КЗпП України ОСОБА_2 була зобов'язана виконувати відповідну роботу з підкоренням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства або уповноважений ним орган був зобов'язаний виплачувати їй заробітну плату та забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективними договорами і угодами сторін.
Відповідно до наказів-постанов та рішень правління акціонерів мінімальний заробіток на ВАТ «Концерн Стирол» встановлювався з 1.01.2005 року - 285 гривень, з 1.04.2005 року - 300 гривень, з 1.06.2005 року - 335 гривень, з 1.12.2005 року - 380 гривень, з 1.12.2006 року - 400 гривень, з 1.04.2007 року - 420 гривень, з 1.07.2007 року - 440 гривень, з 1.09.2007 року - 500 гривень, з 1.01.2008 року - 525 гривень, з 1.04.2008 року -545 гривень, з 1.12.2008 року - 605 гривень.
Відповідно до вимог ст. 9-1 КЗпП України підприємства в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.
Колективними договорами допускалася оплата праці нижче норм, встановлених Галузевою угодою на період подолання фінансових труднощів підприємства строком не більше 6 місяців, але не нижче від законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати.
Позивачка в позовній заяві зазначала, що не донарахування їй заробітної плати пов’язано з порушенням відповідачем вимог п.п. 2.3.1, 2.3.6 Колективних договорів між адміністрацією і профспілковим комітетом Горлівського ВАТ «Концерн Стирол» на 2005-2006 та 2007-2008 роки підприємство зобов'язалося оплату праці проводити у відповідності з КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», галузевим та тарифним узгодженнями, колективним договором; роботодавець гарантував розмір тарифної ставки робітника 1 розряду з нормальними умовами праці, як базовий для формування тарифної ставки (схеми посадових окладів) на рівні не нижче 80% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи на відповідний рік за умови виконання місячної (годинної) норми труда у 2005-2006 роках і не нижче розміру законодавчо встановленого прожиткового мінімуму працездатної особи на відповідний рік у 2007-2008 роках.
При розгляді цієї справи судом встановлено, що заробітна плата позивачки складається не з погодинної тарифної ставки, а з посадового окладу та інших доплат.
У вказаному нею п.п. 2.3.1, 2.3.6 Колективних договорів між адміністрацією і профспілковим комітетом Горлівського ВАТ «Концерн Стирол» на 2005-2006 та 2007-2008 роки, на які посилається позивачка у обґрунтування своїх позовних вимог, взагалі є відсутнім посилання на будь-який порядок формування мінімального окладу.
Тому доводи ОСОБА_2 про те, що встановлений на підприємстві, і зокрема їй, мінімальний оклад не може бути нижчим від мінімальної заробітної плати взагалі не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та умовах галузевої угоди і колективного договору.
Більше того, позивачкою неправильно тлумачиться зміст ч.4 п. 3.2.2 галузевої угоди щодо тотожності розміру мінімальної тарифної ставки та мінімальної заробітної плати, оскільки таке тлумачення суперечить вимогам ст. 6 Закону України „ Про оплату праці ” і ст. 96 КЗпП України, за якою тарифна ставка є лише основою формування тарифної сітки (схеми посадових окладів).
Тому мінімальна тарифна ставка і відповідно до неї мінімальний оклад можуть бути лише розраховані виходячи з мінімальної заробітної плати та середньої кількості відпрацьованих за місяць годин, а не дорівнювати її розміру.
З урахуванням того, що заробітна плата за оспорюваних період позивачці нарахована відповідачем відповідно до вимог трудового законодавства, виплачена в повному обсязі,чого позивачка не заперечувала, суд приходить до висновку, що права позивачки не були порушені та відсутні підстави для задоволення позову про стягнення заборгованості з заробітної плати.
Керуючись п. 3, 4 ч.1 ст. 309,ст., ст. 313, 316 ЦПК України, апеляційний суд –
ВИРІШИВ :
Апеляційну скаргу представника ВАТ «Концерн Стирол» задовольнити частково.
Апеляційну скаргу голови правління ВАТ «Концерн Стирол» Павлючука Сергія Миколайовича відхилити.
Рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 31 березня 2010 року скасувати.
Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову до Відкритого акціонерного товариства «Концерн Стирол» про стягнення заборгованість по заробітній платі.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.
Головуючий :
Судді: