АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2009 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

Головуючого, судді     Лагнюка М.М.

суддів     Матієк Т.В. та Мороза І.М.

за участю прокурора     Пламадяло І.П.

засудженого     ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 05 травня   2009 року, яким:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Києва, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше   судимий:

•   -     13 квітня 2004 року Шевченківським районним судом м. Києва за ст. 185 ч. 2 КК України на 2 роки позбавлення волі, із застосуванням ст.96 КК України, звільнений з місць позбавлення волі 12 жовтня 2005 року умовно-достроково;

•   -     24 липня 2006 року Оболонським районним судом м. Києва за ст.ст.309 ч.2,307 ч.2 КК України із застосуванням ст.ст.69,70 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного на праві приватної власності майна, звільнений з місця позбавлення волі 11 листопада 20008 року умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 1 місяць.

засуджено:

-     за ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі;

Справа №11-а-1211/09     Категорія: ч.2 ст. 185 КК України

Головуючий у 1 інстанції     Мамонтова І.Ю.

Доповідач     Лагнюк М.М.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків призначено остаточне покарання у вигляді 2-х років позбавлення волі з конфіскацією всього належного на праві приватної власності майна засудженого, шляхом часткового приєднання до призначеного судом покарання невідбутої частини основного покарання за вироком Оболонського районного суду м. Києва від 24.07.2006 року та приєднання додаткового покарання.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 за послуги експерта 669,32 грн.

За вироком суду злочин вчинено за таких обставин.

ОСОБА_1, 19 лютого 2009 року, близько 18 години 15 хвилин, перебуваючи у маршрутному таксі №180, яке рухалось по пр. Г.Сталінграда в м. Києві, таємно викрав з кишені рюкзака чуже майно на загальну суму 1 222 грн., яке належало ОСОБА_2, а саме: мобільний телефон «Самсунг І 710»,вартістю 1 120 гривень, в якому знаходився стартовий пакет оператора мобільного зв'язку «МТС», вартістю 100 гривень, на рахунку якого знаходилось 2 гривні.

В поданій апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи доведеність вини, вважає вирок районного суду таким, що винесений з істотним порушенням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого в наслідок м'якості. В своїй апеляції він посилається на те, що суд призначивши покарання за ст.71 КК України , помилково призначив додаткову міру покарання за сукупністю вироків - конфіскацію майна, оскільки, згідно матеріалів справи засуджений ОСОБА_1 звільнений умовно-достроково на 1 рік 1 місяць, крім того, санкцією ст.185 ч.2 КК України додаткової міри покарання - конфіскації майна не передбачено.

На думку прокурора конфіскація майна як вид додаткової міри покарання є одноактним рішенням суду і не потребує повторного застосування в розрізі призначення покарання до тієї ж особи в силу ст.71 КК України. Також на переконання прокурора, суд не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. В своїй апеляції прокурор звертає увагу на те, що суд призначив підсудному ОСОБА_1 м'яке покарання, оскільки він раніше судимий, судимість не знята та не погашена у встановленому порядку, на шлях виправлення не став та повторно вчинив умисний злочин.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, який брав участь під час розгляду справи судом першої інстанції, пояснення засудженого ОСОБА_1. який заперечував проти задоволення апеляції прокурора, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційне подання прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду по доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого     йому злочину відповідають фактичним обставинам справи і обґрунтовані зібраними у справі доказами  в  їх сукупності, в тому числі показаннями самого засудженого.

Подія злочину, доведеність винуватості та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 в апеляційному поданні не заперечується.

Обираючи покарання, суд врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, тобто дотримався вимог ст.65 КК України, щодо загальних засад призначення покарання.

Зокрема при призначенні покарання судом першої інстанції враховано обставину, що пом'якшує покарання, а саме щире каяття. З уваги на такі дані, та враховуючи, що вчинений ним злочин відноситься до категорії середньої тяжкості, завдана шкода усунута, засудженому призначено реальне покарання та частково приєднано не відбуту частину основного покарання колегія суддів вважає, що підстав вважати призначене йому покарання м"яким, а відтак постановлювати щодо нього новий вирок з призначенням покарання у вигляді 3 -ьох років позбавлення волі, як на цьому наполягає в апеляції прокурор, немає.

Безпідставними є також доводи апеляційного подання прокурора про помилкове приєднання на підставі ст.71 КК додаткового покарання -конфіскації майна засудженому ОСОБА_1

Відповідно до вимог ч.3 ст. 71 КК України призначене хоча б за одним із вироків додаткове покарання або невідбута його частина за попереднім вироком підлягає приєднанню до основного покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_1 вироком Оболонського районного суду м. Києва від 24 липня 2006 року був засуджений за ст.ст. 309 ч.2, 307 ч. 2 КК із застосуванням ст.ст. 69, 70 КК на З роки шість місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного на праві власності майна та звільнився з місць позбавлення волі 11 жовтня 2008 року щодо основного покарання умовно - достроково на невідбутий строк на 1 рік 1 місяць . Тому районний суд обґрунтовано на підставі ч.3 ст. 71 КК за сукупністю вироків приєднав невідбуте ОСОБА_1 додаткове покарання конфіскацію майна за попереднім вироком.

З уваги на таке апеляційне подання прокурора не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції залишити без задоволення, а вирок Оболонського районного суду м. Києва від 05 травня 2009 року щодо ОСОБА_1 без зміни.