Справа 22ц-5066/2010р. Головуючий у 1 інстанції Владимирська І.М.
Категорія 32 Доповідач Папоян В.В.
У Х В А Л А
Іменем України
4 червня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі
Головуючої: Рибалко Л.І.
Суддів: Папоян В.В., Дем’яносова М.В.
При секретарі: Шуляк Я.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою державного підприємства «Селидіввугілля» на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 11 березня 2010 року за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Селидіввугілля» про відшкодування моральної шкоди, -
в с т а н о в и в:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування моральної шкоди, на обґрунтування якого посилався, що він працював на підприємстві відповідача, отримав профзахворювання та висновком МСЕК від 6 травня 2009 року йому було вперше встановлено 30% втрати працездатності у зв’язку з професійним захворюванням – хронічне обструктивне захворювання легенів пилової етіології. Просив стягнути на його користь 30 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 11 березня 2010 року позовні вимоги задоволено частково. З відповідача на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди стягнуто 9000 грн., та розподілено судові витрати.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове про відмову в позові, оскільки вважають, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилаються на те, що судом не в повному обсязі були з’ясовані обставини справи, а висновки суду суперечать встановленим по справі обставинам. В важають, що позивачем не доведений факт спричинення йому моральної шкоди, оскільки не наданий висновок медичних органів про наявність факту заподіяння моральної шкоди та її характер. Висновок МСЕК про встановлення стійкої втрати професійної працездатності є підставою для відшкодування позивачу матеріальної шкоди і не є підтвердженням факту спричинення моральної шкоди; інших доказів спричинення моральної шкоди позивач не надав.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Представник третьої особи у судовому засіданні апеляційного суду проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду залишити без змін.
Позивач в судове засідання не з’явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що позивач перебував у трудових правовідносинах з відповідачем. Під час виконання трудових обов’язків отримав професійне захворювання, що потягло стійку втрату працездатності на 30%, вперше встановлену висновком МСЕК 6 травня 2009 року. Ушкодженням здоров’я позивачеві завдана моральна шкода, яку повинен відшкодувати роботодавець, згідно з правилами ст.237№ КЗпП України.
Заслухавши доповідача, пояснення сторони, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягають з наступних підстав:
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що вимоги позивача про стягнення на його користь моральної шкоди підлягають задоволенню частково.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що позивач під час роботи на підприємстві відповідача отримав професійне захворювання. 6 травня 2009 року висновком МСЕК йому вперше встановлено 30% втрати професійної працездатності, безстроково.
Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Ст.237№ КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженими ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв’язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв’язку між попередніми умовами.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Однак Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» змінено Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в частині виплати моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.
Оскільки Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на час виникнення спірних правовідносин, в зв’язку із зміною спеціального закону, не відповідав за завдану моральну шкоду, то у разі отримання працівником професійного захворювання в цей період таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з правилами ст.237№ КЗпП України.
Визначаючи розмір моральної шкоди,суд врахував характер та тривалість моральних страждань позивача в зв’язку з захворюванням; істотність вимушених змін у життєвих стосунках потерпілого. Ушкодження здоров’я завдає фізичні та моральні страждання потерпілому, вимагає від нього додаткових зусиль для організації життя.
Доводи скарги про те, що позивачем не доведено факт заподіяння моральної шкоди, безпідставні і не ґрунтуються на законі, який не передбачає обов’язковість висновків МСЕК в даному випадку. Сам факт ушкодження здоров’я свідчить про заподіяння моральної шкоди.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, доказам, що надані сторонами, дана належна оцінка. Спір вирішено на підставі наданих сторонами доказів у відповідності із нормами матеріального та процесуального законодавства. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу, а рішення суду залишає без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу державного підприємства «Селидіввугілля» відхилити.
Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 11 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуюча:
Судді: