УКРАЇНА

Апеляційний суд міста Києва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2009 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді     Наставного В.В.,

суддів     Єленіної Ж.М., Єфімової О.І.,

з участю прокурора     Рабінчук  Т.І.,

засудженого     ОСОБА_1,

захисника     ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 07 травня 2009року.

Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 07 травня 2009року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з середньою освітою, маючого на утримання неповнолітнього сина, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця АДРЕСА_3, раніше судимого: 25 квітня 2002 року Дніпровським районним судом м. Києва по ст. ст. 289, ч. 3: 185 ч. 1 КК України на п'ять років позбавлення волі, та звільненого по відбуттю покарання 19 січня 2007 року

засуджено по ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 186 КК України на п'ять років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки, відповідно до ст. 76 КК України, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи, навчання, періодично з'являтися в ці органи для реєстрації.

Згідно з вироком , ОСОБА_1 визнано винним у тому, що 27 січня 2009 року, приблизно о 18 год. 30 хв. повторно, умисно, з корисливих спонукань, з метою таємного викрадення чужого майна, за попередньою змовою з невстановленою  досудовим  слідством  особою,  під  виглядом  запрошення  на святкування дня народження, безперешкодно пройшли в будинок АДРЕСА_4, де діючи узгоджено та обопільно, шляхом натискання на ручки дверей, стали перевіряти вхідні двері квартир розташовані в зазначеному будинку квартир для встановлення незамкненої на замок квартири та подальшого вчинення крадіжки з вказаної квартири. Далі, ОСОБА_1, та невстановлена досудовим слідством особа, продовжуючи свої злочинні дії, направлені на таємне викрадення чужого майна, виявивши та скориставшись тим, що вхідні двері квартири АДРЕСА_1 не були замкнені на замок, діючи узгоджено, згідно розподілених ролей, невстановлена досудовим слідством особа залишилась на загальному коридорі спостерігати за оточуючою обстановкою, з метою попередження про небезпеку ОСОБА_1, в той час як останній, шляхом вільного доступу таємно проник в квартиру АДРЕСА_2 звідки з вітальні, таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_3, на загальну суму 3266 грн. та знаходячись у вітальні вказаної квартири був виявлений мешканкою цієї квартири ОСОБА_4, яка розуміючи протиправність дій ОСОБА_1, покликала на допомогу свого сина ОСОБА_3, після чого ОСОБА_1, усвідомлюючи, що його викрито на місці вчинення злочину та розуміючи, що його злочинні дії з таємного викрадення чужого майна переросли у відкрите, з метою утримання майна та уникнення від затримання та можливого притягнення до кримінальної відповідальності, утримуючи викрадене майно ОСОБА_3 намагався зникнути з місця вчинення злочину та втекти з будинку, однак не зміг довести свої злочинні дії до кінця, оскільки був виявлений та затриманий на першому поверсі будинку АДРЕСА_3

В апеляційному поданні прокурор Гардецький О.А., який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок суду в частині призначення покарання скасувати. Посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. На думку апелянта, при призначенні покарання засудженому не було враховано, що він раніше судимий за умисні корисливі злочини і вчинив новий умисний злочин, що утворює рецидив злочинів, і є обставиною, яка обтяжує покарання.. Виходячи з наведеного, на думку прокурора, суд незаконного застосував до засудженого ст. 75 КК України.

Виходячи з наведених доводів, прокурор просить вирок суду щодо засудженого скасувати за м'якістю призначеного покарання та постановити новий вирок, за яким призначити ОСОБА_1 за ст. ст. 15 ч. 1, 186 ч.3 КК України шість років позбавлення волі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляційне подання і просив його задовольнити, пояснення засудженого, та його захисника, які просили апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок суду без зміни, провівши судові дебати ,заслухавши останнє слово засудженого,

Справа № 11-а-1224     Головуючий у першій інстанції Щасна T.B.

Категорія КК -ст.. 15,ч.3 ст. 186     Доповідач Єленіна Ж.М.

перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів апеляційного суду уважає, що апеляція не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Висновок суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_1. у замаху на відкрите викрадення чужого майна (грабеж), вчиненому повторно, з проникненням у житло та за попередньою змовою групою осіб відповідає фактичним обставинам справи і підтверджуються показанням засудженого, на прохання якого на підставі ч.3 ст. 299 КПК України інші докази судом не досліджувались.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 365 КПК України, враховуючи, що фактичні обставини справи ніким не оспорюються і докази щодо них на підставі ч.3 ст. 299 КПК України не досліджувалися, висновки суду першої інстанції щодо цих фактичних обставин перевірці колегією суддів не підлягають.

Дії засудженого ОСОБА_1. кваліфіковані за ст.15 ч. 1, 186 ч.3 КК України правильно.

При призначенні покарання суд врахував тяжкість вчиненого злочину, що від дій засудженого не настали тяжкі наслідки, на своєму утриманні засуджений має неповнолітню дитину, у скоєному щиро розкаюється, має позитивну характеристику, який судимий за вчинення однорідного злочину і призначив покарання у вигляді позбавлення волі з урахуванням вимог ч.3 ст. 68 КК України.

А в апеляції прокурора не приведено ніяких даних, що призначене ОСОБА_1 покарання у виді 5 років позбавлення волі є м'яким.

Відповідно до санкції інкримінованого ОСОБА_1 злочину, конкретних обставин справи, даних про його особу, суд першої інстанції прийняв рішення про можливість застосування до засудженого ст. 75 КК України і звільнив його від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням та відповідним іспитовим строком.

Хоча злочин, передбачений за ст.15 ч. 1, 186 ч.3 КК України згідно ст. 12 КК України відноситься до тяжких, але ст. 75 КК України не передбачена заборона звільнення від відбування покарання з випробовуванням за вчинення тяжкого злочину.

З уваги на такі дані, покликання прокурора про те, що суд, призначаючи засудженому покарання із застосуванням ст. 75 КК України не врахував в повній мірі ступінь тяжкості вчиненого злочину, необгрунтоване.

Не підлягають задоволенню як такі, що не ґрунтуються на законі, і вимоги апеляції про порушення судом вимог ч. 1 п. 1 ст. 67 КК України, а саме: не врахування судом при призначенні покарання обставини, що обтяжує покарання засудженому - рецидив злочину.

Так, згідно зі ст.67 КК України якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини КК України як ознака злочину, що впливає на кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що обтяжує відповідальність винної особи.

Із матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 маючи судимість за умисні злочини, вчинив однорідний злочин. У цьому випадку вчинення злочину повторно вплинуло на кваліфікацію дій засудженого. З огляду на це, загальний рецидив злочинів відсутній і суд першої інстанції правильно не врахував цю обставину обтяжуючою покарання засудженого.

Як слідує з матеріалів справи, після відбування покарання за попереднім вироком ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується позитивно, проживає з матір'ю пенсійного віку, має на своєму утриманні неповнолітню дитину, у вчиненому щиро розкаявся, на даний час займається суспільно-корисною працею.

Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання апеляційної інстанції подав письмове клопотання та просив, не позбавляти засудженого волі.

Колегія суддів уважає, що суд першої інстанції з урахуванням всіх даних в їх сукупності, обґрунтовано прийшов до висновку про можливість виправлення і перевиховання ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства, правильно застосував до нього ст. 75 КК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу та постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок, не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляцію прокурора який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Дарницького районного суду м. Києва від 07 травня 2009 щодо ОСОБА_1 залишити без зміни