УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м.Київ вул.Солом'янська, 2-А

№22-5233/09     Головуючий у 1-ін.-Бобровник О.В.

Доповідач - Коротун В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22  червня  2009   року колегія  суддів  судової  палати  у  цивільних  справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді - Коротун В.М.,

суддів - Євтушенко О.І., Антоненко Н.О.,

при секретарі - Сірій О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 03 квітня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Денза»про стягнення заборгованості по заробітній платі,

заслухавши   доповідь   судді      Коротун   В.М.,   пояснення   позивача,   вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів

встановила:

В вересні 2008 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Денза»про стягнення заборгованості по заробітній платі, посилаючись на те, що 27 серпня 2007 року він був прийнятий на роботу на посаду менеджера по роботі з корпоративними клієнтами до ТОВ «Денза». При оформленні на роботу він подав паспорт та трудову книжку, які в той же день йому повернули.

Чи видавався наказ про зарахування на роботу позивачу не відомо, оскільки з таким наказом він не був ознайомлений. На думку позивача фактично з 27 серпня 2007 року він був допущений до роботи. Крім того, 27 серпня 2007 року між позивачем та генеральним директором ТОВ «Денза» Полєхіним Е.І. було підписано документ під назвою «Пропозиція роботи» в якому було визначено, що заробітна плата позивача становить еквівалент 700 доларів США.

Однак, позивач отримував лише частину з визначеної суми, а саме в середньому 1 500 гривень за місяць роботи. Про решту невиплачену частину заробітної плати позивачу зобов'язалися виплатити в подальшому.

Оскільки 01 вересня 2008 року позивачу повідомили, що він звільнений з 29 серпня 2008 року, то позивач і просив стягнути з відповідача на свою користь невиплачену заробітну плату за час роботи у відповідача у сумі 24 000 гривень.

В судовому засіданні позивач неодноразово уточнював свої вимоги і в остаточному вигляді просив стягнути з відповідача на свою користь 36 940 гривень заборгованості по заробітній платі, 8 983 гривні - компенсації за 50 днів безробіття у вересні та жовтні 2008 року а всього 45 943 гривні.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 03 квітня 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, та постановити нове рішення про повне задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що суд першої інстанції при постановленні рішення неповно з'ясував всі суттєві обставини справи, дав невірну оцінку зібраним доказам висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого постановив незаконне та необгрунтоване рішення.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом, ОСОБА_2 працював на посаді ТОВ «Денза» з 11 червня 2008 року по 29 серпня 2008 року, що підтверджується власне написаною позивачем заявою про прийняття на роботу, наказом про прийняття ОСОБА_2 з 11.06.2008 року на посаду менеджера з продажу з окладом згідно штатного розпису та наказом про звільнення позивача з посади менеджера з продажу за згодою сторін з 29.08.2008 року.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те. що в судовому засіданні ОСОБА_2 не було доведено те, що він працював в ТОВ «Денза» на посаді менеджера по роботі з корпоративними клієнтами з 27 серпня 2007 року з окладом еквівалент 700 доларів США.

Так суд вірно встановив, що в штатному розписі ТОВ «Денза» на 2007 рік така посада не передбачена та не передбачена і зарплата еквіваленту 700 доларів США.

Також відповідно штатного розпису та довідки про нараховану та сплачену заробітну плату, позивачу нараховувалась заробітна плата у розмірі 1 150 гривень на місяць та виплачувалась, що підтверджується підписами позивача у платіжних відомостях одержання коштів за червень та липень 2008 року.

Безпідставними є посилання позивача на Сертифікат від 27 жовтня 2007 року, виданий на ім'я позивача ТОВ «Компанія «Бізнес-Лінк»та на копію договору між ТОВ «Денза» та ТОВ «Українські аграрні інвестиції», оскільки вказані докази підтверджують перебування позивача з відповідачем не в трудових відносинах, а інших, зокрема в цивільно-правових відносинах, пов'язаних із виконанням цивільно-правового договору доручення щодо пошуку контрагентів ТОВ «Денза» та сприяння укладення із ними договорів.

Безпідставним є посилання позивача на довідку до посольства Республіки Польща, виданої відповідачем позивачу, оскільки довідка була видана без вихідного номеру та дати видачі та не зареєстрована в журналі обліку вхідної та вихідної документації ТОВ «Денза», тобто не свідчить про існування трудових відносин між позивачем та відповідачем у період з 27.08.2007 року по 11.06.2008 року.

Вірно судом першої інстанції не прийнято до уваги документ наданий позивачем «Пропозиція роботи», оскільки цей документ не є доказом розміру заробітної плати а лише закріплює домовленість між сторонами на певний момент часу.

Враховуючи вказане, суд вірно відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Позивачем не було доведено в судовому засіданні існування трудових відносин між ним та відповідачем з 27 серпня 2007 року з окладом еквівалент 700 доларів США.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення суду є законним та обгрунтованим, відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав для його скасування, з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313- 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 03 квітня 2009 року залишити без змін

Ухвала може бути оскаржена на протязі 2 (двох) місяців до Верховного Суду України в касаційному порядку з моменту проголошення через суд касаційної інстанції.