АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
2 грудня 2009 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Федорової А.Є.,
суддів: Мизи Л.М., Процик М.В.,
при секретарі Непомнящій О.О.,
розглянувши у судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 19 жовтня 2009 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення факту прийняття спадщини і визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про встановлення факту володіння житловим будинком на праві приватної власності, факту прийняття спадщини, визнання права власності на 1\2 частину житлового будинку у порядку спадкування,
В С Т А Н О В И Л А:
У травні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування за законом на жилий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1. Позивач зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його бабуся ОСОБА_5, якої належав житловий будинок, побудований на земельній ділянці площею 0,17 га. Після її смерті відкрилася спадщина, яку прийняли його батько ОСОБА_6 та його рідна сестра ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 його батько ОСОБА_6 помер, а ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_7, і після їх смерті він прийняв спадщину та з метою одержання свідоцтва про право на спадщину звернувся до нотаріуса. Однак у прийнятті заяви та оформленні спадщини йому було відмовлено у зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спірний жилий будинок.
Уточнивши позовні вимоги та посилаючись на те, що він є спадкоємцем першої черги за законом, прийняв спадщину після смерті батька та тітки, інших спадкоємців немає, позивач просив встановити факт прийняття спадщини на 1\2 частину житлового будинку після смерті батька- ОСОБА_6 та на 1\2 частину житлового будинку після смерті тітки -ОСОБА_7, а також визнати за ним у порядку спадкування право власності на весь житловий будинок, загальною площею 54,60 кв.м., літню кухню, площею 17,6 кв.м., сарай, площею3,5 кв.м.
Відповідачка ОСОБА_4 позов не визнала та у зустрічному позові просила встановити факт володіння на праві приватної власності ОСОБА_5 спірним житловим будинком з усіма господарчими прибудовами та будівлями; факт прийняття спадщини ОСОБА_7 після смерті матері ОСОБА_5; факт прийняття ____________________________________________________________________________
Головуючий у 1 інст. Трушина О.І. Справа № 22ц -5733 / 2009 р.
Доповідач: Федорова А.Є Категорія ЦП: 37
спадщини ОСОБА_8 після смерті його дружини ОСОБА_7; визнати на нею право власності на 1\2 частину житлового будинку у порядку спадкування після смерті її чоловіка ОСОБА_8; поділити будинок в натурі та встановити порядок користування спірною земельною ділянкою.
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 19 жовтня 2009 року позов задоволено частково: встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті батька ОСОБА_6 та визнано його право власності на 1\2 частину житлового будинку з надвірними спорудами в порядку спадкування. Зустрічний позов також задоволено частково: встановлено факт володіння на праві приватної власності ОСОБА_5 житловим будинком з надвірними спорудами, факт прийняття спадщини ОСОБА_8 після смерті дружини ОСОБА_7, визнано за ОСОБА_4 право власності на 1\2 частину спірного житлового будинку з надвірними спорудами.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог та в задоволенні зустрічного позову відмовити, мотивуючи тим, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та наданим доказам.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ст.ст.213,214 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Суд зобов’язаний вирішити справу згідно із законом, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалити рішення на основі повно й всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
В порушення цих вимог закону суд, розглядаючи спір, не створив необхідні умови для всебічного й повного дослідження обставин справи, не з’ясував належним чином права та обов’язки сторін, обставини справи, наявність порушення прав, за захистом яких спрямоване звернення до суду, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Задовольняючи позовні вимоги сторін, суд виходив з того, що спірний житловий будинок, був побудований у 1979 році ОСОБА_5, після її смерті у 1996 році відкрилася спадщина на цей житловий будинок з надвірними спорудами, позивач та відповідачка ОСОБА_4 прийняли спадщину після смерті спадкодавців ОСОБА_6 та ОСОБА_8, тому мають право власності на будинок.
ОСОБА_9 до таких висновків суд дійшов без ретельної перевірки обставин справи й належної оцінки зібраних доказів, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Згідно з нормами спадкового права ЦК України 1963 року, що діяли на час виникнення правовідносин, до складу спадщини входять лише ті права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
В порушення вимог закону суд не з’ясував належним чином носієм яких прав та обов’язків за життя був сам спадкодавець і які належали йому на законних підставах.
Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5, яка мешкала у АДРЕСА_1
За своє життя ОСОБА_5 право власності на житловий будинок не оформила, у зв’язку з чим її діти ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, свідоцтва про право власності на спадкове майно не отримали.
З листа Біляївської державної нотаріальної контори від 3 грудня 2008 року видно, що ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловій будинок у зв’язку з тим, що відсутній правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності ОСОБА_5 на цей будинок (а.с.20,т.1)
Пленум Верховного Суду України у п.8 постанови № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз’яснив судам, що якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов’язки як забудовника входять до складу спадщини.
Задовольняючи вимоги сторін про визнання права власності на будинок з господарськими спорудами, суд не встановив, чи здійснено будівництво у встановленому законом порядку, чи входить до складу спадщини спірний житловий будинок.
Незважаючи на відсутність в матеріалах справи правовстановлюючих документів на житловий будинок, а також на земельну ділянку, на який він розташований, суд, не уточнив позовні вимоги, не з’ясував кому належав спірний будинок на час смерті ОСОБА_5, чи набула вона права власності на нього за життя, не витребував та не дослідив докази, які свідчать про належність будинку, не встановив його склад і належним чином не перевірив, чи виникло у позивача та у відповідачки ОСОБА_4 право на спірний будинок у порядку спадкування.
Висновок суду про те, що спірний будинок був побудований у 1979 року і належав ОСОБА_5 на підставі акта депутата Біляївської міської ради (а.с.84, т.1), не ґрунтується на законі, оскільки цей акт не є правовстановлюючим документом і не підтверджує правомірність забудови.
Таким чином, висновки суду не засновані на матеріалах справи та вимогах закону і не можуть бути визнані обґрунтованими.
З матеріалів справи також вбачається, що суд розглянув справу за відсутності відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та третьої особи-державного нотаріуса, не повідомлених про час і місце судового засідання. При цьому суд не звернув увагу на те, що ці особи дали згоду на розгляд позову ОСОБА_1 в їх відсутність до об’єднання цивільних справ та до подачі ОСОБА_4 зустрічного позову, а також до уточнення позивачем ОСОБА_1 своїх позовних вимог. (а.с.136,139, т.1)
Однак після об’єднання цивільних справ ухвалою суду від 4 вересня 2009 року, у встановленому статтями 74-76 ЦПК України порядку суд не повідомив усіх осіб, які беруть участь у справі, про час і місце судових засідань, що відповідно до п.3 ч.1 ст.311 ЦПК України є безумовною підставою для скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд.
Крім того, суд вирішив зустрічний позов ОСОБА_4 про визнання за нею права на спадкове майно - житловий будинок, не притягнувши до участі у справі в якості відповідачів за цим позовом усіх спадкоємців за законом, що також є підставою для скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд.(п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України)
Розглянувши справу за відсутності осіб, яких безпосередньо стосується даний спір, на порушення вимог статей 214,215 ЦПК України суд не створив необхідні умови для всебічного й повного дослідження обставин справи, не сприяв здійсненню прав сторін, передбачених законом, не уточнив позовні вимоги та зустрічні позовні вимоги, доводи сторін не перевірив, не з’ясував належним чином обставини, на які вони посилаються в обґрунтування своїх вимог та заперечень.
За викладених обставин, рішення суду не може бути визнано законним і обґрунтованим, воно підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого суду належить урахувати наведене, більш повно з’ясувати обставини справи з участю усіх зацікавлених осіб та залежно від встановленого вирішити спір відповідно до норм матеріального та процесуального права.
З урахуванням зазначених недоліків, підстави для ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 311, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 19 жовтня 2009 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.
Головуючий: А.Є. Федорова
Судді: Л.М. Миза
М.В. Процик