справа № 22ц-267/2010рік головуючий у 1 інстанції – Кунцьо С.В.
категорія – спори про спадкове право (37) доповідач – Гірський Б.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 квітня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі :
головуючого - Ткач О.І.
суддів - Гірського Б.О., Бахметової В.Х.
при секретарі - Жовняревич Т.М.
з участю представників апелянта ОСОБА_1 – ОСОБА_2, ОСОБА_3; позивача ОСОБА_4, який діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 24 грудня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_6, Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа Тернопільська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом та заповітом; за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Тернопільської районної державної нотаріальної контори про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом і визначення додаткового строку для прийняття спадщини за законом і заповітом та позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа Тернопільська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання недійсним заповіту та визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 24.12.2009 року позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволено частково.
"Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/12 частини будинковолодіння по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та на 1/3 частини даного будинковолодіння в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2
Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/12 частини будинковолодіння по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
В решті їх позовних вимог – відмовлено".
В позові ОСОБА_1 та ОСОБА_6 – відмовлено.
Судові витрати покладено на сторони в межах сум ними понесених.
Ухвалою цього ж суду від 22.02.2010 року виправлено допущену судом описку щодо дати ухвалення судового рішення з "07 вересня – 24 грудня 2009 року" на "24 грудня 2009 року".
Рішення оскаржується ОСОБА_1 в частині, що стосується задоволення позовних вимог ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та відмови у задоволенні її вимог.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду в зазначеній частині скасувати та ухвалити нове, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, на порушення норм матеріального права.
Позивач ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги заперечив та вказав, що судове рішення є законним і обґрунтованим.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі та перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом першої інстанції встановлено, що станом на 01.07.1990 року в будинковолодінні по АДРЕСА_1 проживали та були членами колгоспного двору – ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і відповідно всі вони в рівних частках (кожний по ј) набули права власності на дане будинковолодіння.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7 після смерті якої відкрилась спадщина на належне їй майно, в тому числі на ј частину вищезазначеного будинковолодіння.
Згідно роз’яснень, даних в п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" та п. 5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, в редакції 2003 року, який набрав чинності з 01.01.2004 року "у разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України 2003 року і строк на її прийняття не закінчився до 01.01.2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом".
Оскільки строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 не закінчився до 01.01.2004 року, а перейшов в сферу дії ЦК України 2003 року, то відповідно до даних спірних правовідносин підлягають застосуванню норми цього Кодексу.
Згідно змісту ст.ст. 1268, 1270 ЦК України, в редакції 2003 року, спадкоємець за законом чи за заповітом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців з часу відкриття спадщини, він не заявив про відмову від неї.
Позивачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, а також їх батько ОСОБА_8 вважаються такими, що прийняли спадщину, оскільки постійно проживали разом із спадкодавцем – ОСОБА_7 на час відкриття спадщини і у встановлений законом строк не заявили про відмову від неї.
Тому, суд першої інстанції вірно визначив, що вони, як спадкоємці за законом набули право власності, кожний, по 1/12 частці від належної спадкодавцю ј частини будинковолодіння по АДРЕСА_1.
При цьому, суд першої інстанції вірно не взяв до уваги заяву ОСОБА_5 та ОСОБА_8 про відмову від спадщини, як таку, що подана після встановленого законодавцем строку на її подання (спадщина відкрилась – ІНФОРМАЦІЯ_1, а заява була подана ними 08.09.2004 року).
В зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинковолодіння по АДРЕСА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 просили в судовому порядку визнати за ними право власності в порядку спадкування за законом на належну померлій матері – ОСОБА_7. частку в зазначеному будинковолодінню.
Позивачка ОСОБА_1 (після звернення з позовом до суду ОСОБА_4, ОСОБА_5) в липні 2009 року також пред’явила до суду позов, який в подальшому уточнила (а.с. 128) і просила визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_7., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, посилаючись на те, що не проживаючи разом із спадкодавцем не зверталася в нотконтору з заявою про прийняття спадщини, оскільки через місяць після її смерті виїхала за кордон. Вважає себе такою, що вступила у фактичне управління спадковим майном.
Повернувшись в 2007 році з-за кордону, в нотконтору з заявою про прийняття спадщини звернулася лише в липні 2009 року, оскільки займалась вихованням внука та намагалась оформити технічну документацію на спірне будинковолодіння, в зв’язку з чим вважає, що вона з поважних причин пропустила строк для прийняття спадщини.
Також просила визнати частково недійсним видане ОСОБА_4 19.09.2004 року свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7. на таке майно – земельну ділянку площею 1,54 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміщену на території села Великі Гаї Тернопільської області, оскільки вважає, що також має право на частину даного майна.
Суд першої інстанції, відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні таких її вимог, вірно виходив з того, що зазначені нею причини пропуску строку для прийняття спадщини не є поважними, оскільки не пов’язані з об’єктивними, непереборними та істотними труднощами для неї, як спадкоємця на подання у строк заяви про прийняття спадщини в нотаріальну контору чи консульство України (перебуваючи за кордоном), яке наділено правом вчинення нотаріальних дій.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_8, після смерті якого відкрилась спадщина на належне йому майно, в тому числі на 1/3 частину будинковолодіння по АДРЕСА_1.
Дане майно померлий за життя заповів в рівних частках – ОСОБА_4 та ОСОБА_10
Позивач ОСОБА_4 постійно проживав разом із спадкодавцем – ОСОБА_8 на час відкриття спадщини.
Позивачка ОСОБА_1 разом із спадкодавцем не проживала, з заявою в нотконтору про прийняття спадщини в порядку спадкування за заповітом звернулася лише в липні 2009 року.
Таким чином, позивач ОСОБА_4, відповідно до змісту статей 1223, 1268, 1270 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину в порядку спадкування за заповітом, оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем – ОСОБА_8 на час відкриття спадщини і у встановлений законом строк не заявив про відмову від неї, а інший спадкоємець за заповітом не прийняла її.
Тому, суд першої інстанції вірно визначив, що він набув право власності на 1/3 частину належної спадкодавцю частини будинковолодіння по АДРЕСА_1.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини і після смерті батька ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, то суд першої інстанції також вірно відмовив у задоволенні і таких її вимог, оскільки наведені нею причини пропуску строку не можуть визнаватися поважними.
Таким чином, ОСОБА_1, відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України не довела ті обставини, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог і заперечень.
Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області, -
У Х В А Л И Л А :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 24.12.2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з того дня може бути оскаржена протягом двох місяців в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: