АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
2 грудня 2009 року м.Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Федорової А.Є.,
суддів: Мизи Л.М., Процик М.В.,
при секретарі Непомнящій О.О.,
розглянувши у судовому засіданні справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 24 червня 2009 року, додаткове рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 29 липня 2009 року, ухвалу Малиновського районного суду м.Одеси від 3 серпня 2009 року про внесення виправлень у додаткове судове рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання шлюбу фіктивним, виведення майна, відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И Л А:
У травні 2007 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя. Позивачка зазначала, що перебуває з відповідачем в зареєстрованому шлюбі з 2 квітня 2005 року і за час шлюбу придбано майно: 34/1000 частин нежилих приміщень та споруд загальною площею 7881,6 кв.м., а також два автомобіля: «Мицубиси Л200», 2006 року випуску, вартістю 25000 доларів США, та автомобіль «Сузуки Гранд Витара», 2003 року випуску, вартістю 25000 доларів США. Посилаючись на те, що з квітня 2006 року відносини між ними стали погіршуватися, в наступний час шлюбні стосунки вони не підтримують і спільного господарства не ведуть, позивачка просила задовольнити позов.
Ухвалою Малиновського районного суду від 25 червня 2007 року позовні вимоги про поділ спільного майна виділено в самостійне провадження.
У лютому 2009 року позивачка уточнила позовні вимоги і просила виділити їй 1\2 частину спільного майна, придбаного під час шлюбу, визнавши її право власності на 1\2 частину нежилих будівель складів загальною площею 268,7 кв.м., стягнути з відповідача на її користь 123500 грн. у якості грошової компенсації 1\2 частини вартості автомобілів «Мицусиси Л200» та «Сузуки Гранд Витара».(а.с.26-27,т.2)
Відповідач позов не визнав та у зустрічному позові просив визнати за ним право власності на 1\2 частину жилих приміщень, розташованих за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.
___________________________________________________________________________
Головуючий в першій інст. Дрішлюк А.І. Справа № 22ц-4321/2009
Доповідач Федорова А.Є. Категорія ЦП-46
5 лютого 2008 року відповідач уточнив зустрічний позов і, посилаючись на те, що шлюб є фіктивним, оскільки був укладений відповідачкою з корисливих мотивів без наміру створення сім’ї, просив суд визнати шлюб недійсним на підставі ч.2 ст.40 СК України; вивести зі списку майна, що підлягає поділу, все майно, яке належить йому на праві власності, придбано ним за власні кошти і після припинення шлюбних відносин; повернути йому гроші, вкладені на депозитний рахунок суду в заклад на автомобіль «Сузуки Гранд Витара», який проданий; стягнути з відповідачки завдану її діями моральну шкоду у розмірі 100 000 грн. на користь соціальної програми допомоги дітям-сиротам Одеської міської державної адміністрації, а також судові витрати.(т.2.а.с.28-31)
Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 24 червня 2009 року позов задоволено: визнано за ОСОБА_2 право власності на 1\2 частину нежилих будівель складів загальною площею 268,7 кв.м. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Додатковим рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 29 липня 2009 року позовні вимоги про стягнення грошової компенсації частки у спільному майні у розмірі 123 500 грн. задоволені частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 122 600 грн. у якості компенсації 1\2 частки вартості автомобілів.
Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 3 серпня 2009 року внесені виправлення у вступну та резолютивну частину додаткового рішення від 29 липня 2009 року замість невірно розрахованої суми 123 100 грн. зазначено 122 600 грн.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду, додаткове рішення та ухвалу суду про внесення виправлень в додаткове рішення та направити справу на новий розгляд, мотивуючи тим, судові рішення постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права,висновки суду не відповідають обставинам справи та наданим доказам.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин і які правові норми регулюють ці правовідносини.
Суд зобов’язаний вирішити справу згідно із законом, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалити рішення на основі повно й всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В порушення цих вимог закону суд, розглядаючи спір, не створив необхідні умови для всебічного й повного дослідження обставин справи, не сприяв здійсненню прав сторін, передбачених законом, не з’ясував належним чином права та обов’язки сторін, обставини справи, наявність порушення прав, за захистом яких спрямоване звернення до суду.
З матеріалів справи вбачається, що судовий розгляд закінчився 24 червня 2009 року ухваленням рішення суду, яким вирішені вимоги про визнання за ОСОБА_2 право власності на 1\2 частину нежилих будівель складів та відмовлено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання шлюбу фіктивним, виведення майна, відшкодування моральної шкоди.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що спірні будівлі були придбані під час шлюбу з 2 квітня 2005 року по 24 липня 2007 року і є спільною сумісною власністю подружжя.
Проте з таким висновком суду погодитись не можна.
Пленум Верховного Суду України у постанові № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року роз’яснив судам, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства з’ясувати джерело і час його придбання.
Заперечуючи проти позову, відповідач стверджував, що спірне майно придбано за його власні кошти та після припинення між ним та позивачкою подружніх стосунків.
Ці доводи відповідача мають суттєве значення для розгляду справи, однак суд їх не перевірив та не з’ясував з якого саме часу припинені між сторонами подружні відносини, які обставини безспірно підтверджують факт існування шлюбних відносин між сторонами до червня 2007 року.
З матеріалів цивільної справи № 2-5239/07, яка оглянута апеляційним судом, вбачається, що позовна заява ОСОБА_2 про розірвання шлюбу розглянута та задоволена Малиновським районним судом м.Одеси 25 червня 2007 року. Однак у рішенні суду не зазначено, коли сторони припинили подружні стосунки. Пояснення сторін у судовому засіданні 25 червня 2007 року також не містять відомості про час та причини фактичного припинення шлюбу.
Вирішуючи спір між подружжям про поділ майна, суд належним чином не встановив обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства та не з’ясував джерело і час його придбання.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.
Між тим, суд ухвалив додаткове рішення незважаючи на те,що при вирішенні справи сторони не давали пояснення та не надавали докази стосовно позовних вимог про стягнення компенсації за автомобілі. Таки пояснення вони надали суду лише у судовому засіданні під час розгляду питання про ухвалення додаткового рішення, тобто після закінчення розгляду справи, що суперечить вимогам статей 214,215, 220 ч.1п.1 ЦПК України.
Таким чином, додаткове рішення ухвалено судом з порушенням вимог процесуального закону , тому підлягає скасуванню.
У зв’язку з чим ухвала про внесення виправлень у додаткове рішення також не може залишатися у силі і підлягає скасуванню.
Ці обставини свідчать про те,що суд розглянув не усі позовні вимоги, що відповідно до п.5 ст.311 ЦПК України є безумовною підставою для скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд.
Вирішуючи вимоги про визнання шлюбу недійсним та про відшкодування моральної шкоди, суд не з’ясував та не зазначив у рішенні, з яких саме підстав заявлені ці вимоги і якими доказами вони підтверджуються або спростовуються.
За таких обставин, рішення суду не можна вважати законним та обґрунтованим, воно не відповідає вимогам ст.ст.213-215 ЦПК України і підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
З урахуванням викладеного, підстави для ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 311, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Малиновського районного суду м.Одеси 24 червня 2009 року, додаткове рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 29 липня 2009 року, ухвалу Малиновського районного суду м.Одеси від 3 серпня 2009 року про внесення виправлень у додаткове судове рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.
Головуючий: А.Є.Федорова
Судді: Л.М. Миза
М.В. Процик