АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 квітня 2010 року м.Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Федорової А.Є.,
суддів: Мизи Л.М., Процик М.В.,
при секретарі: Непомнящій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 28 грудня 2009 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ТОВ «Куяльник», Чапаєвської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності та усунення перешкод в користуванні нежилим приміщенням,
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Куяльник» про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на корівник № 6, що розташований на території колишнього тваринницького комплексу в с.Чапаєво Великомихайлівського району Одеської області.
Позивач зазначав, що 17 грудня 2003 року між ним та ТОВ «Куяльник» у письмовій формі був укладений договір купівлі-продажу, за умовами якого ТОВ «Куяльник» зобов’язалося передати в його власність корівник № 6, а він зобов’язався прийняти об’єкт нерухомості в рахунок погашення працівникам товариства заборгованості по заробітній платі у розмірі 19309 грн. Умови договору він виконав, однак відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.
У березні 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням - корівником № 6, який належить йому на праві приватної власності, мотивуючи тим, що у 2003 році відповідач ОСОБА_1 захопив цей корівник і перешкоджає йому в користуванні власністю.
Посилаючись на порушення своїх прав, позивач просив задовольнити позов.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області від 28 грудня 2009 року позов ОСОБА_2 задоволено. Постановлено визнати дійсним договір купівлі-продажу будівлі - корівника №6, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, укладений 17 грудня 2003 року між ТОВ «Куяльник» та ОСОБА_2, визнати за ОСОБА_2 право власності на цю будівлю, яка складається з об’єктів: літ.«А» - корівник пл. 2406,6 кв.м., літ.«а» – прибудова, пл. 21,5 кв.м., літ.«а.1» - прибудова, пл. 19,3 кв.м.,
____________________________________________________________________________
Головуючий у 1 інст. Ткачук О.Л. Справа № 22ц-1568/2010
Доповідач Федорова А.Є. Категорія 20
загальною площею 2447,4 кв.м., зобов’язати ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_2 будівлею - корівником № 6.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, мотивуючи тим, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та наданим доказам.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.213-214 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Суд зобов’язаний вирішити справу згідно з законом, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалити рішення на основі повно й всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Ці вимоги закону суд не виконав.
Задовольняючи позов на підставі ст. 47 ЦК України( 1963 року), суд керувався тим, що позивач виконав усі умови договору купівлі-продажу, укладеному у письмовій формі між ним та ТОВ «Куяльник» 17 грудня 2003 року, а продавець (ТОВ «Куяльник») ухиляється від нотаріального посвідчення угоди.
Суд також виходив з того, що спірним корівником з 2003 року користується відповідач ОСОБА_1, який перешкоджає позивачеві користуватися та розпоряджатися своїм майном.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов їх без повного, всебічного та об’єктивного з’ясування обставин справи, прав та обов’язків сторін у цих правовідносинах.
Відповідно до ст. 47 ЦК України (1963 р.), що діяв на час виникнення спірних правовідносин, нотаріальне посвідчення угод обов’язкове лише у випадках, зазначених у законі. Суд може визнати дійсною угоду, що потребує нотаріального оформлення, коли сторони досягли згоди за всіма її істотними умовами, і одна зі сторін повністю або частково виконала, а друга ухиляється від нотаріального оформлення останньої за відсутності передбачених законодавством перешкод для цього.
Встановлено, що договір купівлі-продажу нежитлового приміщення - корівника № 6 між ТОВ «Куяльник»(продавцем) в особі голови ліквідаційної комісії Кіріна Г.І., та ОСОБА_2.(покупцем) був укладений у письмовій формі.(а.с.21-2)
Визнаючи цей договір дійсним на підставі ч.2 ст.47 ЦК України (1963 року), суд не з’ясував належним чином обставини справи та не дав належну оцінку всім зібраним по справі доказам, не встановивши чи дотримана сторонами форма договору, чи підлягає він нотаріальному посвідченню і яким законом це передбачено, чи є цей договір укладеним, чи є підстави для застосування ч.2 ст.47 ЦК України (1963 р.)
Судом не встановлено, яка особа була власником спірного корівника на час його відчуження і які правовстановлюючі документи це підтверджують, чи мав голова ліквідаційної комісії право на продаж цього об’єкту нерухомості, який розмір корівника № 6, з яких приміщень він складався та яка його вартість.
Заперечуючи проти позову, відповідач ОСОБА_1 посилався на те, що корівник № 6 знаходиться у його користуванні та володінні з 2001 року і належить йому на праві власності на підставі протоколу загальних зборів засновників ТОВ «Куяльник» та акту прийому-передачі від 4 жовтня 2001 року, рішення виконкому Чапаєвської сільської ради №12 від 2 червня 2003 року, технічного паспорта на цю будівлю та свідоцтва про право власності від 27 червня 2003року. За договором застави від 10 липня 2003 року спірний корівник передано ним в заставу КП «Одеський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» і на даний час знаходиться в заставі, у зв’язку з чим відповідач просив суд залучити до участі у справі заставодержателя.
У матеріалах справи на час її розгляду були в наявності документи, на які вказує відповідач (а.с.25-34,51-53,62,63).
Між тим, у свідоцтві про право власності від 27 червня 2003 року та у витягу про реєстрацію права власності нежитлової будівлі, не зазначено номер корівника, його площа та місцезнаходження.(а.с.33,34) В акті прийому-передачі майна ТОВ «Куяльник» від 4 жовтня 2001 року у п.п. 14,15 зазначено про передачу ОСОБА_1 корівника площею 2381,3 кв.м та корівника площею 397,8 кв.м. (а.с.29-30). З рішення виконкому Чапаєвської сільської ради від 2 червня 2003 року вбачається, що виконком вирішив оформити право власності на корівник загальною площею 6149 кв.м. і видати ОСОБА_1 свідоцтво про право власності.(а.с.25) У технічному паспорті МБТІ, складеному 4 червня 2003 року, площа корівника зазначена 2515 кв.м.(а.с.36зв.) В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 надав акт прийома-передачі від 12 серпня 2001 року,згідно якому він прийняв у власність корівник площею 23810 кв.м.
Згідно з висновками судової будівельно-технічної експертизи від 2 лютого 2009 року технічні паспорти видані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на різні нежитлові приміщення. (а.с.150-152).
Протягом усього часу розгляду справи позивач вказував на те, що на території колишнього тваринницького комплексу знаходилися декілька корівників, а відповідачеві був наданий корівник № 5, який він розібрав, будівельні матеріали продав, після чого захопив корівник № 6. (а.с. 8,32,113)
Однак суд в порушення вимог ст.ст.10,60,212,213 ЦПК України не сприяв всебічному і повному з’ясуванню обставин справи, доводи сторін не перевірив, надані ними докази не дослідив, не встановив, який насправді корівник був переданий у власність ОСОБА_1 в рахунок боргів, який корівник є предметом даного спору, та не дав належної оцінки суперечним доказам.
Визнавши право власності позивача на спірний корівник, суд не звернув увагу на те, що корівник знаходиться в заставі і не притягнув до участі у справі заставодержателя КП «Одеський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі», що згідно з п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України є безумовною підставою для скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд.
Крім того, позивач просив суд усунути перешкоди в користуванні належним йому корівником, зобов’язати ОСОБА_1 звільнити вказане приміщення та надати йому ключі від корівника.
Вирішуючи спір, суд не з’ясував належним чином, в чому складаються перешкоди в користуванні нежитловим приміщенням, якими доказами вони підтверджуються та не зазначив у рішенні яким чином ці перешкоди підлягають усуненню, тобто не вирішив усі позовні вимоги, що також є підставою для скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд згідно з п.5 ч.1 ст.311 ЦПК України.
Судом також допущені інші порушення норм процесуального права.
Так, позовна заява до відповідача ТОВ «Куяльник» була подана позивачем 25 жовтня 2006 року.(а.с.21) У матеріалах справи є докази про ліквідацію ТОВ «Куяльник» 29 березня 2006 року, тобто до звернення позивача до суду. (а.с.а.с.115,117,118,119,181-182).
Проте суд відкрив провадження у справі та ніякого процесуального рішення із цього приводу не приймав. У порядку ст. 33 ЦПК України суд лише замінив виконавчий комітет Чапаєвської сільської ради, який був притягнутий до участі у справі в якості співвідповідача, на належного відповідача - Чапаєвську сільську раду, розглянувши справу до відповідача – ТОВ «Куяльник», який не існує і не може бути належним відповідачем у справі. (а.с 10,23,86, 210)
При цьому суд не звернув увагу на висновки і мотиви, з яких ухвалою апеляційного суду Одеської області від 14 квітня 2009 року було скасоване рішення Великомихайлівського районного суду від 17 липня 2008 року, і які є обов’язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи, що згідно з ч.2 ст.311 ЦПК України також є підставою для скасування рішення суду та передачі справи на новий розгляд.
Таким чином, суд не створив необхідні умови для всебічного й повного дослідження обставин справи, не сприяв здійсненню прав сторін, передбачених законом, не встановив дійсний характер правовідносин сторін, не з’ясував належним чином їх права та обов’язки, обставини справи, наявність порушення прав, за захистом яких спрямоване звернення до суду.
В порушення вимог ст.ст. 88, 215 п.4 ч.1 ЦПК України суд не зазначив у рішенні про розподіл судових витрат між сторонами та не вирішив вимоги позивача ОСОБА_2 про відшкодування витрат на оплату правової допомоги у розмірі 5000 грн.(а.с.256-258)
За таких обставин рішення суду не можна вважати законним та обґрунтованим, воно не відповідає вимогам статей 212-215, ч.2 ст.311 ЦПК України і підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Передбачені статтею 309 ЦПК підстави для ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.5, 311 ч.1 п.п.4,5, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 28 грудня 2009 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий А.Є. Федорова
Судді: Л.М. Миза
М.В. Процик