Справа № 2а-1885/10/2570
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2010 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючої судді - Гром Л.М.
при секретарі – Тищенко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А 4245 про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
15.04.2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини А 4245 та просить суд визнати неправомірною дію військової частини А 4245 в частині утримання з грошового забезпечення ОСОБА_1 у серпні місяці 1993 року 2156 млн. крб. за кредит, зобов’язати військову частину А 4245 виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з а серпень місяць 1993 року в сумі 2156 млн. крб. в гривневому еквіваленті. Свої вимоги обґрунтовує тим, що у квітні місяці 2010 року, з повідомлення військової частини А 4245, позивачу стало відомо, що під час проходження військової служби у військовій частині А 4245, з грошового забезпечення у серпні місяці 1993 року утримано 2156 млн. крб. за кредит. Подібні утримання з грошового забезпечення військовослужбовців невизначені чинним законодавством. Виплата грошового забезпечення визначена ст. 9 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців і членів їх сімей». Позивач в позовній заяві зазначає, що кредитом ніяким не користувався.
Позивач в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи сповіщався завчасно та належним чином.
Судом встановлено, що позивач проходив службу у військовій частині А 4245. Наказом Командувача Повітряних Сил Збройних сил України № 56 о/с від 14.02.2009 року звільнений в запас за пунктом «б» частини 6 (за станом здоров’я) з правом носіння форми одягу, відповідно до ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» та наказом командира військової частини А 4245 № 75 о/с від 10.04.2009 року виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Відповідно до частини 1 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», редакція якого діє на час звернення позивача до суду, речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в термін, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» – Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Судом встановлено, що в позовній заяві позивач просить суд зобов’язати відповідача виплатити грошове забезпечення за серпень місяць 1993 року в сумі 2156 млн. крб., але поновити строк звернення до суду не просив. Суд приходить до висновку, що відповідно до ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАСУ), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частина 3 ст. 99 КАСУ передбачає, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим кодексом.
Поважними за змістом даної статті визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Позивачем на підтвердження поважності причини пропущення строку звернення до суду не надано жодних доказів. Доводи представника позивача про те, що ОСОБА_1 не міг знати про утримання з грошового забезпечення 2156 млн. крб. за кредит є надуманими, оскільки, ОСОБА_1 отримував грошове забезпечення за основним місцем роботи і повинен був знати, про таке утримання в 1993 році, а не як зазначає в позовній заяві, що йому стало відомо з повідомлення військової частини А 4245 у квітні 2010 року. Крім того позивач у своїх позовних вимогах зазначає, що 2156 млн. крб. безпідставно проведено утримання з грошового забезпечення і одночасно дану суму визначає як грошове утримання за серпень 1993 року.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 КАС України справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано суду письмових заперечень, документів та інших доказів по справі.
Відповідно до п. 1.10. Наказу Міноборони, від 11.06.2008, № 260 "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачене йому або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення. Виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років із дня виникнення права на їх отримання.
За таких обставин, суд вважає, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки є необґрунтованим.
Керуючись ст. ст. 17, 18, 41, 70, 71, 104, 122 КАС України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Гром Л.М.