Справа № 2а-2599/10/2570
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2010 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої-судді – Гром Л.М.
при секретарі – Тищенко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Чернігівській завод радіоприладів «ЧеЗаРа» до управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова про визнання вимоги незаконною, -
В С Т А Н О В И В :
19.05.2010 року Відкрите акціонерне товариство «Чернігівський завод радіоприладів» «ЧеЗаРа» звернулось з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в у Деснянському районі м. Чернігова та просить визнати вимогу про сплату боргу № Ю – 675/581 від 08 квітня 2010 року управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова незаконною та скасувати її. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 27 серпня 2008 року господарським судом Чернігівської області було порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ «ЧеЗаРа» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Постановою Верховного суду України від 09.06.2009 року відновлено провадження у справі про банкрутство ВАТ «ЧеЗаРа», а ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 29.07.2009 року введено процедуру санації щодо ВАТ «ЧеЗаРа». Відповідно до ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф,пеня), інші фінансові (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).
Представник позивача в судове засідання не з’явився, надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав та пояснив, що доводи ВАТ “ЧеЗаРа”, наведені в позовній заяві, вважає такими, що суперечать нормам чинного законодавства, оскільки станом на дату введення мораторію 27.08.2008 року за страхувальником ВАТ "Чернігівський завод радіоприладів" недоїмка була відсутня. Що стосується поточних зобов'язань ВАТ "ЧеЗаРа", які виникли після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, то з 22.09.2008 року позивачем нараховувались страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, які не сплачувались в строки, передбачені частиною 6 статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Управління не є кредитором по відношенню до позивача. Виставлена вимога містить в собі лише борг зі сплати страхових внесків за березень 2010 року.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню на слідуючих підставах.
Встановлено, що відкрите акціонерне товариство «Чернігівський завод радіоприладів» «ЧеЗаРа» зареєстровано в управлінні Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Чернігова, як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
06.05.2010 р. УПФУ в Деснянському районі м. Чернігова сформовано вимогу № Ю – 675/581 про сплату боргу зі сплати страхових внесків в розмірі 1594374,02 грн.
Відповідно до статті 14 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” платниками страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування є: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 27.08.2008 р. по справі № 9/73б було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ВАТ “ЧеЗаРа”.
Згідно статті 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Відповідно до частини 4 статті 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:
- забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;
- не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди. Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону (частина 6 статті 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”).
Таким чином, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань, які виникли після введення мораторію.
Згідно особової картки Позивача станом на 01.05.2010р. недоїмка зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування становить 1594374,02 грн., яка в порядку черговості не була погашена станом на 01.05.2010р.
Станом на 01.01.2010 року недоїмка була відсутня. Тобто загальна сума боргу зі сплати страхових внесків за грудень 2009 року та січень – березень 2010 року складає 4073223,72 грн.
В рахунок погашення даних страхових внесків за грудень 2009 року та січень – березень 2010 року до Відповідача надійшли кошти. З урахуванням цих сплачених коштів борг зі сплати страхових внесків становить 1594374,02 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана вимога по даній справі містить в собі борг лише зі сплати страхових внесків за березень 2010 року.
Права та обов’язки страхувальників передбачені статтею 17 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, в якій, зокрема, передбачено обов’язок страхувальника нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом (стаття 18 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”).
Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати (пункт 6 статті 18 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”).
Крім того, частиною 1 статті 20 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” визначено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
У відповідності до частини 6 статті 20 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, яким для відповідача є календарний місяць. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, відповідно до частини 2 статті 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивач не надав суду безперечних доказів, що дії відповідача суперечать нормам діючого законодавства.
Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
В задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Чернігівській завод радіоприладів «ЧеЗаРа» – відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду в повному обсязі виготовлена 11 червня 2010 року.
Суддя Гром Л.М.