ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/6389/20 Номер провадження 22-ц/814/1236/21Головуючий у 1-й інстанції Погрібняк О. М. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2021 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.

Суддів: Бондаревської С.М., Пилипчук Л.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 березня 2021 року

по справі за позовом Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» в особі Кременчуцької філії до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2020 року АТ «Полтаваобленерго» (в особі Кременчуцької філії) звернулося до місцевого суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , посилаючись на те, що відповідачі є споживачами послуг з теплопостачання у вигляді централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 з особовим рахунком № НОМЕР_1 . При цьому, у зв`язку з тим, що відповідачі не здійснювали своєчасну оплату за надані їм позивачем послуги, у них утворилася заборгованість за період з жовтня 2017 року по квітень 2019 року, що станом на 01.10.2020 становить 20100,90 грн.

З урахуванням наведеного прохали стягнути з відповідачів на користь АТ «Полтаваобленерго» (в особі Кременчуцької філії) заборгованість за послуги з теплопостачання у вигляді централізованого опалення в сумі 20100,90 грн., індекс інфляції у розмірі 1967,66 грн. та 3% річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 1134,22 грн. та вирішити питання судового збору.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 березня 2021 року позов Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» в особі Кременчуцької філії до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь акціонерного товариства «Полтаваобленерго» в особі Кременчуцької філії заборгованість за послуги з теплопостачання у вигляді централізованого опалення в сумі 20100,90грн, а також інфляційні втрати у розмірі 1967,66грн та 3% річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 1134,22 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь акціонерного товариства «Полтаваобленерго» в особі Кременчуцької філії судовий збір в розмірі по 700,67грн з кожного.

Не погодившись з вказаним рішенням його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 , який, посилаючись на неналежне дослідження доказів та обставин справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прохав його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що договір №160732/24490 про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води від 02.03.2016 року є недійсним, відтак, не створює для його сторін жодних юридичних наслідків, оскільки АТ «Полтаваобленерго» є монополістом на ринку теплопостачання в Автозаводському районі м. Кременчука, а наданий ним для підписання відповідачу примірник договору, відрізнявся від типового.

Зазначає, що дана справа була безпідставно розглянута місцевим судом в порядку спрощеного позовного провадження, що обмежило сторону відповідачів у належному обгрунтуванні заперечень на позов та у подачі доказів. Відтак, апелянт надає до апеляційної скарги докази, які він в силу вказаних обставин, не міг подати до місцевого суду.

Вказує, що відповідачем доведено факт бездіяльності позивача щодо облаштування та прийняття на облік індивідуального лічильника теплової енергії, а не самовільне відключення споживачем житлового приміщення від систем централізованого теплопостачання.

Апеляційний суд, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.

У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.32-34).

Окрім того, місцевим судом установлено та не заперечується сторонами, що відповідачі у справі є співвласниками вказаної квартири, відтак, в свою чергу вони є споживачами послуг з теплопостачання.

02.03.2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Полтаваобленерго» укладено договір №160732/24190 про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, відповідно до якого виконавець (ПАТ «Полтаваобленерго») зобов`язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором (а.с.6-7).

Вказаний договір у встановленому законом порядку не розірвано, не визнано недійсним. Доказів протилежного суду не надано.

Згідно наданого позивачем розрахунку суми боргу станом на 01.10.2020 року, заборгованість відповідачів за послугу «Централізоване опалення» за період з жовтня 2017 року по квітень 2019 року становить 20100,90грн (а.с.8).

Окрім того позивачем було здійснено розрахунки суми індексу інфляції, який склав 1967,66грн та 3% річних – 1134,22грн (а.с.9-11).

Ухвалюючи оскаржуване рішення місцевий суд виходив із того, що, внаслідок неналежного виконання відповідачами умов Договору, утворилась заборгованість з оплати послуг з централізованого опалення за період з жовтня 2017 року по квітень 2019 року в розмірі 20100,90грн, яка є обгрунтованою та підлягає до стягнення. Окрім того, у зв`язку з простроченням виконання відповідачами грошових зобов`язань, у даних правовідносинах до застосування підлягають положення ст.625 ЦК України та стягнення з відповідачів на користь позивача суми індексу інфляції та 3% річних, у визначеному розмірі.

При цьому, судом констатовано, що відповідачі самовільно відключили свою квартиру від мережі централізованого опалення, не вирішили у передбаченому чинним законодавством порядку питання про надання дозволів на таке відключення, а, отже, відсутні підстави для скасування нарахувань за теплову енергію та зняття позивачів з обліку як споживачів послуги, яку вони не отримують.

Такий висновок місцевого суду не в повній мірі відповідає встановленим по справі обставинам та нормам закону, виходячи з наступного.

На підставі ст.ст.67, 68 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

У відповідності до ч.1 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі-Закон) відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до п.5 ч.3 споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. При цьому статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порядок надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення визначено Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі – Правила), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. за №630 (з наступними змінами та доповненнями).

Згідно п.1 Правил централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

У п.3 Правил встановлено, що послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв, визначених відповідно до частини третьої статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно п.12 Правил, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку. У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку.

У разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії у багатоквартирному будинку, де окремі або всі квартири обладнані квартирними засобами обліку теплової енергії, споживачі, які не мають таких засобів обліку та які не передали виконавцю показання квартирних засобів обліку теплової енергії, оплачують таку послугу за показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири, не враховуючи витрати теплової енергії виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат тепла за показаннями усіх квартирних засобів обліку.

Плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання у таких випадках: -у разі відсутності засобів обліку теплової енергії, встановлених у квартирі (будинку садибного типу); -у разі несправності квартирних засобів обліку, що не підлягає усуненню, з моменту її виявлення; -у разі відсутності у виконавця показань квартирних засобів обліку теплової енергії за розрахунковий період з подальшим перерахунком відповідно до пункту 18 цих Правил.

Згідно п.18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Згідно п.1 Договору №160732/24190 від 02.03.2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Полтаваобленерго», Виконавець зобов`язується своєчасно надавати Споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а Споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених договором.

Пунктом 9 Договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється шляхом внесення платежів не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, або шляхом внесення авансових платежів. У разі зміни вартості послуг проводиться перерахунок.

При цьому, з аналізу пунктів 5-7 Договору вбачається, що розмір щомісячної плати га надані послуги обраховується згідно з нормативами (нормами) споживання.

При цьому, матеріалами справи було достовірно установлено, що відповідачі – ОСОБА_1 (відповідальна особа за договором і на яку відкрито особовий рахунок), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , як співвласники квартири за адресою: АДРЕСА_1 , своєчасно та у повному обсязі не оплачували вартість наданих послуг, внаслідок чого виникла заборгованість по оплаті вартості наданої позивачем послуги з централізованого опалення.

Твердження апелянта стосовно того, що відповідачем, на підставі належних та допустимих доказів, доведено факт бездіяльності позивача щодо облаштування та прийняття на облік індивідуального лічильника теплової енергії, а не самовільне відключення споживачем житлового приміщення від систем централізованого теплопостачання, колегія судів оцінює критично з урахуванням роз`яснень, наданих у п.п.24,25 Правил, які вірно наведено місцевим судом в оскаржуваному рішенні.

Відтак, оскільки відповідачі не виконали вимог Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 року (в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин) до вчинення дій щодо відключення, то від`єднання квартири від мереж централізованого опалення було здійснено самовільно, без дотримання вимог щодо складання та затвердження акта про відключення квартири від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, закріплених у пунктах 2.6, 2.7 Порядку відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання.

З урахуванням наведеного, місцевим судом було вірно установлено, що, оскільки відповідачі самовільно відключили свою квартиру від мережі централізованого опалення, не вирішивши це питання у передбаченому чинним законодавством порядку, зокрема, щодо надання дозволів на таке відключення, то відсутні підстави для скасування нарахувань за теплову енергію та зняття позивачів з обліку як споживачів послуги, яку вони не отримують.

Самовільне відключення споживачів від мережі централізованого опалення з порушенням установленого законодавством порядку не звільняє споживача від обов`язку щодо оплати відповідних послуг.

При цьому, місцевим судом було вірно зроблено посилання на правові висновки, висловлені у постановах Верховного Суду України від 18.11.2016 у справі № 6-2951цс15, від 18.11.2015 у справі № 6-582цс15, та у постановах Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 703/69/16-ц, від 11.09.2019 у справі № 456/2222/16-ц (провадження № 61-15488св18), від 19.09.2019 у справі № 629/367/17 (провадження № 61-41862св18) та ін.

Окрім того, відповідачі (апелянт) у судовому порядку бездіяльність, на його думку, позивача щодо не облаштування та не прийняття на облік індивідуального лічильника теплової енергії, не оскаржували.

За приписами ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання ). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи те, що вимоги позивача підтверджуються належними доказами – так, згідно наданих позивачем розрахунків (а.с.8-11), борг відповідачів по оплаті вартості наданих позивачем послуг з теплопостачання у вигляді централізованого опалення за період з жовтня 2017 року по квітень 2019 року включно, становить -20100,90грн, сума встановленого індексу інфляції – 1967,66грн, а 3% річних від простроченої суми -1134,22грн, які відповідачами не спростовано, то такі вимоги було правомірно задоволено місцевим судом в повному обсязі.

Доводи апелянта про недійсність укладеного між апелянтом та позивачем договору №160732/24490 про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води від 02.03.2016 року, колегією суддів оцінюється критично, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження вказаного, зустрічний позов відповідачами не подавався.

Твердження в апеляційній скарзі про невідповідність договору №160732/24490 від 02.03.2016 року типовому договору, затвердженому КМУ, колегія суддів до уваги також не приймає, оскільки сторони вільнів укладенні договорів, зокрема, і щодо самовільного формування його положень. Укладений між сторонами договір, підписаний сторонами, певний час ними виконувався та у передбаченому законом порядку оскаржений не був.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують та зводяться до незгоди із судовим рішенням без належного обґрунтування нормами права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Суд першої інстанції повно та об`єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

       Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382,383 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,- залишити без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 березня 2021 року, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ                                                Т.О. Кривчун

СУДДІ                                                        С.М. Бондаревська

                                                                       Л.І. Пилипчук

Повний текст постанови виготовлено 19.07.2021 року.