Справа № 2-2300-1/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

    03 червня 2010 року  Солом’янський районний суд м. Києва в складі:

    головуючого - судді        Соколової В.В.

    при секретарі              Іконніковій О.Ю.  

    розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В:

07.05.2010 року позивач звернувся  до суду із зазначеною позовною заявою в якій просить суд розірвати шлюб між ним та відповідачкою, мотивуючи свої вимоги тим, що спільне життя з нею не склалося,   між ними  втрачено почуття любові, поваги та розуміння. Тривалий час ведуть розподільне господарство, проживають окремо, а сім’я носить формальний характер, подружні стосунки не підтримують.

В попередньому судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, проти примирення з відповідачем заперечує та просить шлюб розірвати.

Відповідач в судовому засіданні не заперечує проти задоволення даного позову, позовні вимоги визнала в повному обсязі, що підтверджено письмовою заявою (а.с.13).

Виходячи з наведеного суд вважає, що рішення у справі можна постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 ЦПК України. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Вислухавши пояснення позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що сторони перебувають в шлюбі з 17 квітня 1999, що підтверджується свідоцтвом про одруження (а.с. 6). Від шлюбу мають доньку – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.7) і яка проживає разом з позивачем.

01.03.2004 р. вироком Солом’янського районного суду м. Києва відповідачку було визнано винною за ст. 263 ч.1, ст. 309 ч.2 КК України і призначено їй остаточне покарання із застосуванням ст. 70, ст. 71 КК України, у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі, а також призначено примусове лікування від наркоманії (а.с.8-11). В січні 2009 р. відповідачка достроково звільнена від відбування покарання.

     Сторони не підтримують шлюбних стосунків, не ведуть спільного господарства,  на примирення категорично не згодні.

     За таких обставин, суд приходить до висновку, що збереження сім’ї буде носити формальний характер.

Відповідно до ч.2 ст. 112 Сімейного Кодексу України шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

     На підставі викладеного та керуючись ч.3 ст. 105, ч.1 ст. 110, ч.2 ст. 112 СК України, ст.ст. 10,11, 60, 88, 130,174, 213, 214, 215 ЦПК України, суд –                              

В И Р І Ш И В  :

Шлюб між ОСОБА_1 до ОСОБА_2, зареєстрований 17 квітня 1999 року у Центральному відділі реєстрації шлюбів м. Києва з Державним Центром розвитку сім`ї за актовим записом  № 299, - розірвати.

Стягнути з ОСОБА_1 державне мито в розмірі 17,00 грн. на користь держави, при оформленні свідоцтва про розірвання шлюбу.

ОСОБА_2 від сплати державного мита звільнити.

Рішення може бути оскаржено на протязі 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається в десятиденний термін з дня проголошення рішення.      

Суддя :