ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

25.07.06 р.                                                                               Справа № 44/134                               

Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді Мєзєнцева Є.І., при секретарі Остапенко Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою державного підприємства „Орджонікідзевугілля” в особі структурного підрозділу „Вантажно-транспортне управління” (представники Спіріна С.М., довіреність 269 від 05.06.06 року, Ветошко В.М., довіреність 342 від 24.05.06 року) до товариства з обмеженою відповідальністю „Донбаструдрезерв” (директор Соніна Н.М., паспорт ВА 641210, представник Козак М.А., довіреність від 15.04.06 року), про стягнення збитків на суму 77’700 грн.,

                                                         ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Орджонікідзевугілля” (далі – Підприємство) в особі структурного підрозділу „Вантажно-транспортне управління” звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Донбаструдрезерв” (далі – Товариство) про стягнення збитків на суму 76’697,20 грн., що виникли внаслідок демонтажу залізничного під’їзного шляху та тупику № 11 на території складу паливно-мастильних матеріалів за адресою місто Єнакієве, селище Булавінка, вулиця Чкалова, 1Б (далі – Склад). Позовні вимоги про стягнення збитків обґрунтовані нормами статей 224-226 ГК України з наведенням обставин вини директора Товариства у помилковому демонтажі залізничного шляху, який не належить відповідачеві.  

Представник Підприємства в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав деякі з витребуваних судом додаткових доказів та 20.07.06 року скористався своїм правом, передбаченим статтею 22 ГПК України, збільшивши позовні вимоги щодо стягнення збитків у розмірі 77’700 грн.

Представник Товариства в судовому засіданні заперечив проти позову, зазначивши, що документів, які підтверджують право власності позивача на розібране відповідачем залізничне полотно – Підприємство не надало, залізничний тупик належить на праві власності саме Товариству, відсутній обґрунтований розрахунок стягуваної суми збитків. Крім того, на думку відповідача, інвентарна картка № 69, якою позивач обґрунтовує право власності на залізничне полотно, містить низку виправлень та не відповідає існуючим нормам ведення бухгалтерського обліку. Відповідач також звернув увагу суду на те, що арештоване майно Складу, що був проданий державним виконавцем відповідачу, належав не Вантажно-транспортному управлінню Підприємства, а іншій структурній одиниці – УМТС, та висунув клопотання щодо проведення судової експертизи.

В порядку статті 30 ГПК України суд викликав до судового засідання посадову особу – заступника начальника ДВС міста Єнакієве Кудринського М.С., який особисто здійснював процедуру арешту та відчуження Складу разом із залізничним полотном, які належали боржникові Підприємству. Запрошена посадова особа пояснила, що був здійснений арешт частини прямого шляху залізничного полотна довжиною приблизно 300 метрів за адресою місто Єнакієве, селище Булавінка, вулиця Чкалова, 1Б, який (шлях) давав можливість діставатися залізничним полотном до приміщень відчуженого Складу. Визначити в судовому засіданні на схематичному плані арештований та відчужений Товариству залізничний шлях Кудринський М.С. не зміг.

Згідно статті 39 ГПК України судом здійснено огляд та дослідження речових доказів (залізничного шляху) в місці його знаходження - місто Єнакієве, селище Булавінка, вулиця Чкалова, 1Б. В присутності трьох представників позивача та посадової особи ДВС судом встановлено, що державним виконавцем було арештовано та продане Товариству прямий залізничний шлях (з тупиком 11, перевідними стрілками №№ 18 та 19) довжиною 300 метрів, визначений на план-схемі, яка є додатком до протоколу огляду доказів від 12.07.06 року, жовтим кольором – від точки під назвою „Упор А” до точки під назвою „ПК74” – пікет 74. При цьому, приблизно половина вказаного залізничного шляху, проданого Товариству, від точки „Упор А” до стрілки № 18 – є повністю розібраною, за винятком дерев’яних шпал, а решта шляху від стрілки № 18 до точки „ПК74” є цілою, з належно встановленими рельсами Р-65 та залізобетонних шпалах. Між стрілками №№ 18 та 19, які розташовані посередині проданого Товариству залізничного шляху, є наявними два перевідні механізми стрілок №№ 18 та 19, а також 10 залізничних рельсів різної довжини та маркування, які відокремлені від поверхні залізничного полотна.

Крім того, судом оглянуто інші відрізки розібраного залізничного полотна – відрізок від хрестовини стрілки № 18 у напрямку іншої залізничної гілки – тупику № 10, по якому розібрано приблизно 13 метрів залізничних рельсів, а також відгалуження залізничного полотна від стрілки № 19 до точки „Упор 7926.10”, яке є повністю розібраним. Вказані відрізки, які є розібраними, та за поясненнями державного виконавця, не належать Товариству, судом графічно визначені на план-схемі помаранчевим кольором.

Єнакіївським міським відділом управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області надано суду завірену копію матеріалів дослідчої перевірки № 1532 від 29.03.06 року за фактом розкрадання залізничного шляху Підприємства.

Суду не надані всі витребувані судом для належної правової оцінки цього спору документи, наразі суд вважає за можливе та необхідне розглянути поточний спір за наявними документами, оскільки в судовому засіданні сторони заявили, що інших доказів у справі № 44/134, окрім тих, що вже залучені до її матеріалів – учасники процесу надати не в змозі.  

В порядку статті 69 ГПК України строк розгляду справи продовжено ухвалою голови господарського суду Донецької області на місяць – до 25.07.06 року.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін та посадової особи, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані та зібрані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, вимоги Підприємства щодо стягнення збитків не підлягають задоволенню у зв’язку з наступним.

Актом опису та арешту майна АА № 175681 від 04.04.05 року державний виконавець в порядку статей 50 та 55 Закону України „Про виконавче провадження” здійснив опис та арешт приміщень Складу, а також залізничного тупику довжиною 300 метрів та іншого майна Підприємства. При цьому державний виконавець здійснював виконавчі дії за зведеним виконавчим провадження про стягнення з Підприємства боргів на суму 35 млн.грн.

Вказане майно в порядку частини 5 статті 50 Закону України „Про виконавче провадження” було самостійно запропоновано Підприємством державному виконавцю для реалізації з метою погашення боргів, про що свідчить лист № 04-99 від 04.03.05 року.

Згідно статті 57 Закону України „Про виконавче провадження” експертною установою ПП „Автоексперт” за дорученням державного виконавця здійснено оцінку арештованого майна Підприємства, у тому числі й залізничного полотна довжиною 300 метрів з рельсами Р-65 (пункт висновку 4.13.44), вартість якого визначена у розмірі 5’836,56 грн.

28.11.05 року Донецькою філією СДП „Укрспец’юст” за заявкою державного виконавця здійснено реалізацію приміщень Складу, а тому числі і залізничного полотна довжиною 300 метрів з рельсами Р-65. Переможцем прилюдних торгів визнано Товариство, яке набуло на цій підставі права власності на приміщення Складу та залізничне полотно довжиною 300 метрів з рельсами Р-65. Означене підтверджується протоколами проведення прилюдних торгів №№ 5050434-1, 5050434-2, 5050434-3, 5050434-4, 5050434-5 та 5050434-6 від 28.11.05 року.   

Суд вважає вищезазначені процесуальні дії виконавчого провадження правомірними, оскільки жодна з цих дій (опис та арешт, оцінка, реалізація) до теперішнього час у встановленому законом порядку – не оскаржені та не спростовані.

Посилання відповідача про відсутність попереднього права власності Підприємства на всі залізничні шляхи, розташовані за адресою місто Єнакієве, селище Булавінка, вулиця Чкалова, 1Б, а також неналежність документів, що підтверджують право власності Підприємства на залізничне полотно за зазначеною адресою, яке не арештовувалося державним виконавцем, судом до уваги не беруться, оскільки державним виконавцем та слідчим Єнакіївського МВ УМВС України в Донецькій області вже давалася правова оцінка щодо належності прав власності Підприємства на залізничні шляхи, які розташовані близько Складу. Крім того, право власності Підприємства (так само як і Товариства) на залізничні шляхи, які розташовані біля Складу, на теперішній час не оспорюється, тому виходячи з принципу презумпції правомірності права власності, встановленого статтею 328 ЦК України, суд вважає, що після здійснення реалізації Товариству майна на прилюдних торгах від 28.11.05 року, Товариство стало власником прямого залізничного шляху (з тупиком 11, перевідними стрілками №№ 18 та 19) довжиною 300 метрів, визначеного на план-схемі, яка є додатком до протоколу огляду доказів від 12.07.06 року, жовтим кольором – від точки під назвою „Упор А” до точки під назвою „ПК74”, а Підприємство залишилось власником решти під’їзних залізничних шляхів та полотен за адресою місто Єнакієве, селище Булавінка, вулиця Чкалова, 1Б.

Заперечення відповідача щодо попередньої належності залізничних шляхів не тому структурному підрозділу Підприємства, яке представляє інтереси Підприємства в суді, а іншому (УМТС), також не беруться судом до уваги, оскільки не мають жодного значення до предмету спору та юридичної кваліфікації спірних правовідносин.  

Через правове розмежування судом права власності на залізничні шляхи за адресою місто Єнакієве, селище Булавінка, вулиця Чкалова, 1Б, суд не вважає доцільним проведення судової експертизи з питань належності ведення Підприємством інвентаризаційних карток, оскільки зазначені відповідачем питання повністю стосуються не якихось спеціальних знань, а лише правової оцінки спірних відносин.

17.03.06 року засновник Товариства Козак М.А. видала розпорядження № 5, згідно якого наказала директору Товариства демонтувати 35 видів майна, що знаходилися на Складі, у тому числі і придбаний залізничний тупик.

Працівниками Товариства виконано зазначене розпорядження, що підтверджено поясненнями фізичних осіб з матеріалів дослідчої перевірки № 1532 від 29.03.06 року за фактом розкрадання залізничного шляху Підприємства. При цьому здійснено демонтаж та виведення і частини залізничного полотна, яке належало Підприємству.

Постановою слідчого від 06.04.06 року відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно Козак М.А. за розкрадання майна Підприємства, оскільки слідчий вважає, що зазначені дії здійснені помилково, тобто відсутня суб’єктивна сторона злочину (прямий умисел на розкрадання). Сума завданої Підприємству шкоди, визначена у постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 06.04.06 року (76’697,20 грн.), не може бути взята до уваги судом, оскільки вказана сума шкоди визначена без відповідного експертного дослідження, за письмовою довідкою зацікавленої особи Підприємства.

Оглядом речових доказів у місці їх знаходження від 12.07.06 року суд встановив, що окрім власного залізничного полотна, працівниками Товариства було демонтовано та вивезено належні Підприємству відрізки залізничного шляху, а саме – відрізок 13 метрів від хрестовини стрілки № 18 у напрямку іншої залізничної гілки – тупику № 10, а також відгалуження залізничного полотна від стрілки № 19 до точки „Упор 7926.10”, які судом графічно визначені на план-схемі помаранчевим кольором.

Факт демонтажу вказаного вище залізничного полотна саме працівниками Товариства підтверджено поясненнями фізичних осіб з матеріалів дослідчої перевірки № 1532 від 29.03.06 року, а також не заперечується сторонами в судовому процесі.

Водночас, суд вважає необґрунтованим наданий позивачем розрахунок завданих збитків на 77’700 грн. через наступне:

ь          жодним чином не визначено довжину рельсів, які слід придбати для встановлення на місце розібраного залізничного полотна, тому неможливо перевірити обґрунтованість вимог;

ь          позивачем не визначена вартість власне рельсів, демонтованих та вивезених Товариством;

ь          до складу збитків неправомірно включено стрілочні переводи, оскільки механізми стрілочних переводів №№ 18 та 19 не тільки є наявними на місці, але й за висновком суду, ці стрілки (принаймні, їх хрестовини), були арештовані державним виконавцем та належать саме Товариству, а не Підприємству;

ь          жодним чином не обґрунтовані доказово вартість витрат на оплату праці.  

Суд не в змозі самостійно визначити вартість демонтованого залізничного шляху Підприємства та самостійно визначити розмір завданої матеріальної шкоди, тому у задоволенні вимог слід відмовити.

Водночас, позивачем неправильно обрано спосіб захисту цивільного права в частині стягнення збитків 77’700 грн., обґрунтований вимогами статей 224-226 ГК України. Зокрема, норми статей 224-226 ГК України здійснюють правове регулювання збитків, завданих невиконанням договірного зобов’язання, наразі Склад був придбаний Товариством не через договірні відносини з Підприємством, а у процедурі виконавчого провадження, таким чином, жодних договірних відносин між Товариством та Підприємством стосовно спірного майна – не існує. Натомість, за висновком суду, демонтаж залізничного полотна Підприємства працівниками Товариства призвів до спричинення матеріальної шкоди, правове регулювання якої здійснюють норми статті 1166 ЦК України, хоча цими нормами позовні вимоги не обґрунтовуються.

Позивач не визначив предмет заявленого позову як відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної протиправними діями працівників Товариства, тому, оскільки обраний позивачем предмет позову не відповідає фактичним обставинам справи та правовідносинам між сторонами, а в розпорядженні суду відсутнє клопотання заінтересованої сторони з приводу виходу за межі позовних вимог, суд змушений відмовити у заявленому позові стосовно стягнення збитків 77’700 грн. на підставі норм статей 224-226 ГК України, оскільки задоволення судом позову в межах вимог, зазначених у позовній заяві, суперечило б принципу законності, закріпленому у статті 129 Конституції України.

З огляду на наведене, причиною виникнення спору є протиправний демонтаж та вивезення працівниками Товариства залізничного полотна, належного Підприємству. Водночас причиною відмови Підприємству в позовних вимогах є необґрунтованість розрахунку ціни позову, а також неправильне обрання способу захисту цивільного права та неправильне правове обґрунтування позовних вимог.

Відповідно до статті 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом позивача.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст.328, 1166 ЦК України, ст.с..224-226 ГК України, ст.ст.50, 55 Закону України „Про виконавче провадження” керуючись ст.ст.22, 33, 36, 39, 43, 44-49, 75, 82-85 ГПК України, суд –   

                                                                  ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову державного підприємства „Орджонікідзевугілля” в особі структурного підрозділу „Вантажно-транспортне управління” до товариства з обмеженою відповідальністю „Донбаструдрезерв” про стягнення збитків на суму 77’700 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

          

Суддя                                                                         Мєзєнцев Є.І.                               

Надруковано у 3 примірниках:

1 – Підприємцю

2 – Товариству

3 – господарському суду Донецької області