Справа № 2- 24 2007р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2007 року                                                                              смт. Веселе

Веселівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Потапової О.М.,

при секретарі Чернишевій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Сільсь­когосподарського виробничого кооперативу „Імені Фрунзе" до ОСОБА_1 про стяг­нення витрат, пов'язаних з обробкою земельної частки (паю),

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарський виробничий кооператив „Імені Фрунзе" звернувся до суду із зазна­ченим позовом. В позовній заяві вказував, що 30 березня та 22 червня 2000 року між Сільськогос­подарським виробничим кооперативом „Імені Фрунзе" і громадянкою ОСОБА_1 (власником сертифікатів про право на земельну частку (пай) НОМЕР_1 і НОМЕР_2), були укладені Типові договори оренди земельної ділянки (паю) строком до 01.04.2005 року. Восе­ни 2004 року, після збирання врожаю, згідно всім агротехнічним вимогам, СВК „Імені Фрунзе" провів глибоку оранку зябу на земельній ділянці, що орендував у ОСОБА_1. Оранка зябу восе­ни 2004 року провадилася засобами господарства з метою підготовки земельної ділянки до прове­дення весняної сівби сільськогосподарських культур весною 2005 року. 21 грудня 2004 року від гр. ОСОБА_1. надійшли на адресу СВК „Імені Фрунзе" заяви про виділення належних їй земе­льних паїв в приватне використання. При цьому, орендодавцем ОСОБА_1. грубо порушені ви­моги діючого законодавства України, зокрема, ст. 27 Закону України „Про оренду землі", що встановлює переважне право орендатора на укладення нового договору оренди, а також вимоги Типових договорів про оренду земельної ділянки (паю) від 30 березня та 22 червня 2000 року, які встановлюють, що у випадку закінчення дії Договору до закінчення польових робіт термін оренди земельної ділянки (паю) продовжується до повного завершення збирання врожаю. Не зважаючи на всі вищенаведені порушення законодавства, Сільськогосподарський виробничий кооператив „Іме­ні Фрунзе" погодився з волевиявленням орендодавця про припинення дії договорів оренди землі, вимагаючи від ОСОБА_1. тільки сплатити вартість оранки належних їй земельних ділянок (па­їв) восени 2004 року в сумі 1751 грн. 20 коп. З цією метою їй були направлені Претензії № 182 та №183 від 17.02.2005 року. Оскільки ОСОБА_1. проігнорувала направлені їй претензії, просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Імені Фрунзе" 1751 грн. 20 коп. заборгованості за обробку земельної ділянки (паю) восени 2004 року та держмито 51, 00 грн., а всього суму 1802 грн. 20 коп.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, посилаючись на обставини, за­значені в позовній заяві, і просив його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1. у судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача позов не визнав повністю, вказавши, що вимоги є безпідставними, оскільки відповідач не порушував умов укладених договорів оренди та прав позивача, позивач не наполягав на продовженні строку дії чи поновленні договорів оренди, а проводячи глибоку зябле­ву оранку, не погоджував вид та обсяг такої обробітки землі і дів виключно на власний ризик.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Сторонами не оспорюється укладення між ними 30.03.2000 р. і 22.06.2000 р. двох договорів оренди на строк до 01.04.2005 p., згідно з якими орендодавець ОСОБА_1. передала в користу- 

2 

 вання орендарю Сільськогосподарському виробничому кооперативу „Імені Фрунзе" дві земельні частки (паї) розміром по 4,84 умовних кадастрових гектарів, які розміщені в межах земельної ді­лянки, виділеної в натурі єдиним масивом, для сільськогосподарських потреб.

Обидва договори розроблені на підставі Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Держкомзему України від 17.01.2000 р. №5 і зареєстрованого в Мінюсті України 23.02.2000 р. за №101/4322, та зареєстровані в Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Веселівської селищної ради відповідно 31.03.2000 р. за №614 та 26.06.2000 р. за №1405.

Судом встановлено, що восени 2004 року, після збирання врожаю, відповідно всім агротех­нічним вимогам СВК „їм. Фрунзе" проведено глибоку зяблеву оранку на орендованій єдиним ма­сивом земельній ділянці технічними засобами господарства і за його рахунок. В даному масиві знаходилися, зокрема, земельні частки (паї-) ОСОБА_1.

21 грудня 2004 р. ОСОБА_1. подала до СВК „їм. Фрунзе" дві заяви, в яких просила в зв'язку з закінченням строку дії договору оренди земельного паю з 01.04.2005 р. виділити належні їй земельні частки (паї) в натурі для особистого використання.

Отже, ОСОБА_1. не відмовлялась від умов укладених договорів оренди в односторонньо­му порядку, а просила виділити належні їй земельні частки (паї) в натурі для особистого викорис­тання з 01.04.2005 p., тобто після закінчення строку дії договорів, відмовившись таким чином від переукладення договорів оренди з позивачем на новий термін.

05.04.2005 p., вже після закінчення терміну дії договорів оренди, ОСОБА_1. разом із гру­пою інших власників земельних часток (паїв) у землях реформованого КСП їм. Фрунзе подала до Веселівської райдержадміністрації спільну заяву про виділення в натурі (на місцевості) належних їм часток (паїв) єдиним масивом, після чого на підставі Розпорядження Веселівської райдержадмі­ністрації №68 від 06.04.2005 р. їм фактично була виділена в натурі (на місцевості) одна земельна ділянка у спільну власність.

Таким чином, дії ОСОБА_1. є цілком правомірними.

Позивач посилався на порушення відповідачем ст. 27 Закону України „Про оренду землі", яка встановлює переважне право орендаря після закінчення строку, на який було укладено договір оренди, на поновлення договору.

Проте, позивач не зазначив в порівнянні з яким конкретно орендарем та договором оренди він має переважне право на поновлення договорів оренди.

Більш того, позивач в своїй позовній заяві, а представник позивача в судовому засіданні вка­зували на те, що СВК „Імені Фрунзе" погодилося з волевиявленням відповідача про припинення договорів оренди після закінчення строку, на який їх було укладено, і на їх продовженні або поно­вленні не наполягав.

Також позивач посилався на порушення ОСОБА_1. вимог договорів оренди земельних ча­сток (паїв) від 30.03.2000 р. і 22.06.2000 p., які встановлюють, що у разі закінчення дії договору оренди до закінчення польових робіт, термін оренди продовжується до повного завершення зби­рання врожаю.

Проте з цим погодитись не можна з наступних підстав.

Як зазначено в розділі 3 укладених договорів оренди земельних часток (паїв) від 30.03.2000 р. і 22.06.2000 р. сторони мають право у разі закінчення дії Договору до закінчення польових робіт термін оренди земельної частки (паю) продовжити до повного завершення збирання врожаю.

Отже, виходячи із змісту цієї норми, продовження договору оренди до завершення збирання врожаю є правом сторін, а не обов'язком орендодавця, як помилково вважає позивач.

Крім того, позивач до закінчення терміну укладених договорів оренди, тобто до 01.04.2005 р., не засіяв земельну ділянку, а отже не наступило обставин, за яких виникала б потреба продов­жувати ці договори оренди.

Згідно зі ст. 28 Закону України «Про оренду землі» орендар має право на відшкодування зби­тків, яких він зазнав унаслідок невиконання орендодавцем зобов'язань, визначених договором оре­нди.

3  

Однак, ОСОБА_1. умови договорів оренди не порушувались.

Щодо витрат, пов'язаних з глибокою зяблевою оранкою на орендованій земельній ділянці, то вони не підлягають відшкодуванню, виходячи з наступного.

Згідно з розділом 3 укладених договорів оренди орендар зобов'язаний: не допускати погір­шення екологічного стану і родючості земельної ділянки, відповідати і платити за всі витрати, пов'язані з використанням ним земельної ділянки, а після закінчення терміну договору оренди повернути орендодавцеві орендовані землі в стані, придатному для використання за цільовим призначенням. Отже, приведення орендованої земельної ділянки восени 2004 р. у належний стан після збору врожаю 2004 р. було обов'язком орендаря - СВК „Імені Фрунзе" згідно з умовами ді­ючих на той час договорів оренди, а витрати на зазначені заходи є витратами, пов'язаними з вико­ристанням земельної ділянки, які покладаються згідно з договорами на орендаря.

Відповідно до ст. 28 Закону України „Про оренду землі" витрати на поліпшення орендова­ної земельної ділянки, які неможливо відокремити без заподіяння шкоди цій ділянці, здійснені орендарем без згоди орендодавця, відшкодуванню не підлягають.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що відповідно до науково обґрунтова­ної інтенсивної системи землеробства позивачем після обробітку та вбирання залишків попередніх культур була проведена глибока зяблева оранка з метою підготовки земельної ділянки для прове­дення весняної сівби сільськогосподарських культур весною 2005 р. під врожай 2005 р. для по­ліпшення стану грунту і підвищення врожайності вирощуємих культур. Також, зазначив, що якби ОСОБА_1. подала свої заяви про виділення належних їй земельних часток (паїв) для особистого використання до проведення зяблевого обробітку грунту, то позивач не проводив би такий вид обробітку землі.

Проте, позивачу було достеменно відомо про закінчення терміну дії укладених з відповіда­чем договорів оренди з 01.04.2005 p., але, не зважаючи на це та проводячи глибоку зяблеву оранку восени 2004 р. під врожай 2005 р. з метою поліпшення стану земельної ділянки, він самостійно, не погоджуючи з орендодавцем, визначив вид та обсяг обробітку грунту, тобто діяв на свій ризик.

За таких обставин у задоволені позову слід відмовити.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Імені Фрунзе" до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з обробкою земельної час­тки (паю).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошенню рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.