ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"01" червня 2010 р. м. Київ К-47565/09
Колегія суддів першої судової палати Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Головуючого –Кравченко О.О.
Суддів: Леонтович К.Г., Васильченко Н.В., Чалого С.Я., Черпіцької Л.Т.
При секретарі –Гутніченко А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2009 року у справі за позовом суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської ради, виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради про визнання недійсним рішення і визнання поновленим договору оренди земельної ділянки, -
Встановила:
У березні 2007 року суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Ізмаїльської міської ради, виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Ізмаїльської міської ради № 178-V від 29.08.2006р., та зобов’язання поновити договір оренди земельної ділянки від 19.06.2003р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення є незаконним, оскільки порушує його права як землекористувача, який належним чином виконував умови договору оренди земельної ділянки.
Постановою господарського суду Одеської області від 20 червня 2007 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Ізмаїльської міської ради № 178-V від 29.08.2006р., та зобов’язано Ізмаїльську міську раду поновити договір оренди земельної ділянки від 19.06.2003р. Приймаючи дану постанову, суд першої інстанції виходив з того, що спірним рішенням порушено право позивача як належного землекористувача.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2009 року постанову господарського суду Одеської області від 20 червня 2007 року скасовано, постановлено по справі нову постанову, якою відмовлено у задоволенні адміністративного позову. В частині позовних вимог про зобов'язання виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради поновити договір оренди земельної ділянки від 19.06.2003 року, провадження по справі закрито з тих підстав, що ця частина позовних вимог носить приватно - правовий характер. Суд виходив з того, що відновлення договору оренди здійснюється лише шляхом укладання нового договору у письмовій формі.
На зазначене судове рішення апеляційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в якій ставиться питання про його скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.06.2003р. між Ізмаїльською міською радою та позивачем укладено договір оренди земельної ділянки згідно умов якого ОСОБА_1 у строкове платне користування надано земельну ділянку строком на 3 роки для розміщення та експлуатації торгівельного кіоску. Договір зареєстровано у відділі земельних ресурсів 09.07.03р. Відповідно до ст.18 Закону України «Про оренду землі»він набув чинності саме з цієї дати і діяв до 09.07.06р.
24.07.06р. позивач звернувся до міської ради із заявою про продовження терміну дії договору оренди. Рішенням Ізмаїльської міської ради від 29.8.06р. №178-У позивачу відмовлено у продовженні дії терміну договору, а виконкому доручено провести вилучення земельної ділянки.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що всі позовні вимоги носять публічно-правовий характер, що оскаржуване рішення міської ради суперечить приписам ч.3ст.33 Закону України «Про оренду землі», порушує законні інтереси позивача, а тому є протиправним.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині позовних вимог щодо незаконності рішення міськради, однак обґрунтування своїх висновків не навів. В частині позовних вимог про зобов’язання відповідача поновити договір оренди суд закрив провадження у справі з причин приватно-правового характеру цих вимог.
Судова колегія вважає, що судами обох попередніх інстанцій недостатньо повно встановлено характер правовідносин сторін, внаслідок чого у судових рішеннях відсутні висновки щодо того, чи виконувала рада при прийнятті оскаржуваного рішення владні управлінські функції. Так, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 01.04.2010р. №1-6/2010 до повноважень сільських, селищних, міських рад належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, при їх здійсненні ради виступають як суб’єкти владних повноважень, які реалізують розпорядчі та інші функції. Отже, при новому розгляді справи слід враховувати дане рішення і проаналізувати правовий статус міськради при прийнятті нею рішення щодо земельної ділянки.
Судова колегія не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції в тій частині що позивач займає спірну земельну ділянку безпідставно, оскільки доводів в обгрунтування таких висновків суд не навів. Суду належало перевірити чи мав позивач переважне право на поновлення договору оренди відповідно до ст.33 Закону України «Про оренду землі», чи продовжував він користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, чи направляв орендодавець письмові заперечення позивачу протягом одного місяця після закінчення строку договору. Будь-які судження з цього приводу у судових рішеннях відсутні. Зазначена неповнота не дозволяє зробити висновки про наявність чи відсутність порушень прав позивача з боку міської ради, дотримання нею вимог закону, і , зокрема, ст.33 Закону України «Про оренду землі». Вирішуючи питання про законність або незаконність оскаржуваного рішення суб’єкту владних повноважень, суду належить зробити висновки на відповідність цього рішення приписам ч.3ст.2 КАСУ. Суду також належить визначитись з питанням яка частина позовннх вимог носить публічно-праовивй характер, а яка- приватно-правовий характер, і в залежності від встановленого правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права.
Окрім того, судова колегія звертає увагу й на те, що позов у даній справі заявлено до Ізмаїльської міської ради, виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Ізмаїльської міської ради та подано до господарського суду.
Приписами ч.1 ст. 18 КАС України визначено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні, зокрема, адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.
Статтею 5 Закону України «Про місцеве самоврядування» міські ради віднесені до органів місцевого самоврядування. З огляду на викладене, судами обох інстанцій належало перевірити дотримання позивачем правил предметної підсудності.
Суди першої та апеляційної інстанції не звернули на дану обставину увагу.
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що ухвалені у даній справі судові рішення не відповідають вимогами ст.159 КАСУ про законність і обґрунтованість судового рішення, а тому вони підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Оскільки судова колегія встановила порушення норм матеріального та процесуального права також і судом першої інстанції, то скасуванню підлягає також і постанова суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України судова колегія, -
Ухвалила :
Касаційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову господарського суду Одеської області від 20 червня 2007 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2009 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строки та у порядку, передбаченими статтями 237-239 КАС України.
Судді: