Справа №22ц-1696/2010
Категорія – цивільна Головуючий у першій інстанції – Білокур В.І.
Доповідач – Заболотний В.М.
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
04 червня 2010 року місто Чернігів
А п е л я ц і й н и й с у д Чернігівської області в складі :
головуючого - судді Шарапової О.Л.
суддів - Заболотного В.М., Євстафіїва О.К.
при секретарі - Штупун О.М.
з участю – представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) „Фабрика печива „Борзна” на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ТОВ „Фабрика печива „Борзна”, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою,
В С Т А Н О В И В :
У січні 2010 року ОСОБА_3 вернувся до суду з даним позовом, вказуючи на те, що внаслідок ДТП, що сталась 15.08.2001 року в м. Прилуки, в результаті зіткнення мотоцикла Урал-2, д.н. НОМЕР_1, під його керуванням, з автомобілем МАЗ-53371, д.н. НОМЕР_2, що знаходився в оренді ЗАТ „Фабрика печива „Борзна” і яким керував ОСОБА_4, позивач отримав тяжкі тілесні ушкодження, переніс дві операції, тривалий час знаходився на лікуванні, отримав другу групу інвалідності. А тому просив стягнути на свою користь з ЗАТ „Фабрика печива „Борзна” 2697грн. 92коп. матеріальних збитків і 3000грн. витрат на юридичну допомогу, а з ОСОБА_4 – 50000грн. моральної шкоди.
Протокольною ухвалою суду від 26 лютого 2010 року замінено первісного відповідача ЗАТ „Фабрика печива „Борзна” на належного – ТОВ „Фабрика печива „Борзна”.
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 26.02.2010 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто на його користь з ТОВ „Фабрика печива „Борзна” 2697 грн. 92 коп. у відшкодування витрат на лікування, 2000 грн. витрат на правову допомогу, 51 грн. судового збору, 120 грн. витрат на ІТЗ, а з ОСОБА_4 на користь позивача - 15000 грн. моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ТОВ „Фабрика печива „Борзна” просить скасувати зазначене рішення суду в частині стягнення з нього матеріальної шкоди, витрат на правову допомогу і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог в цій частині, здійснивши новий перерозподіл судових витрат, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення і неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що судом не було в установленому законом порядку вирішено питання про правонаступництво ЗАТ „Фабрика печива „Борзна”. Зазначає, що суд не взяв до уваги ту обставину, що з часу скоєння ДТП минуло понад 8 років, тобто закінчився строк позовної давності. На думку відповідача, суд безпідставно застосував до спірних правовідносин положення ст.1172 ЦК України, оскільки на момент вчинення ОСОБА_4 злочину діяв ЦК УРСР в редакції 1963 року, тобто неправильно застосована норма матеріального права. Апелянт вказує, що судом не було враховано, що на момент ДТП власником автомобіля була ОСОБА_5, яка взагалі не була залучена до участі в справі. Водій ОСОБА_4, винний у скоєнні ДТП, не працює на підприємстві понад шість років. Крім того, фабрика на даний час перебуває в скрутному матеріальному становищі. Також апелянт вважає, що суд безпідставно стягнув на користь позивача 2000грн. витрат на правову допомогу, оскільки в справі відсутній розрахунок конкретних видів та розмірів такої допомоги адвоката.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається із доводів апеляційної скарги, ТОВ „Фабрика печива „Борзна” оскаржує рішення суду в частині стягнення з товариства матеріальної шкоди в сумі 2687грн. 92коп. та витрат на правову допомогу в сумі 2000грн. ОСОБА_4 рішення суду не оскаржив.
Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
По справі встановлено, що 15.08.2001 року, в м.Прилуки, сталась дорожньо-транспортна пригода за участю водіїв ОСОБА_4 та ОСОБА_3, в результаті якої позивач отримав тяжкі тілесні ушкодження.
По даному факту було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, і постановою Прилуцького міськрайонного суду від 30 червня 2009 року ОСОБА_4 був звільнений від кримінальної відповідальності на підставі ст.6 п.4 КПК України та Закону України „Про амністію”. В судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину визнав повністю (а.с.6).
На момент скоєння ДТП водій ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з ЗАТ „Фабрика печива „Борзна”, яке на відповідній правовій підставі, а саме договору оренди, володіло транспортним засобом (а.с.7), а тому товариство повинно відповідати за шкоду, заподіяну його працівником під час виконання трудових обов’язків відповідно до вимог ст. 1172 ЦК України.
Факт припинення трудової діяльності працівника з підприємством, шкоду якому ним було завдано, не може бути підставою для звільнення підприємства від обов?язку відшкодувати таку шкоду.
Як вбачається з матеріалів справи, в результаті ДТП ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження, що підтверджується висновком експерта №132 від 28.02.2002 року (а.с.8-9). Проте наявними в справі фіскальними та товарними чеками не підтверджується наявності причинного зв’язку між отриманими позивачем в результаті ДТП тілесними ушкодженнями та необхідністю проведення лікування саме такими ліками та медичними препаратами, які купувались згідно цих чеків. Апеляційним судом було запропоновано ОСОБА_3 надати в судове засідання документи, що підтверджують необхідність придбання ним ліків, які купувались згідно товарних та фіскальних чеків, проте зазначені вище документи позивачем не були представлені.
Крім того, ОСОБА_3 не надав жодного доказу на підтвердження витрат на лікування отриманих травм одразу після скоєння ДТП, тобто після 15.08.2001 року. Згідно наданих фінансових документів ліки купувались протягом 2005-2010 років і потреба позивача у цих ліках також не підтверджена.
В зв’язку з цим, вимоги ОСОБА_3 до ТОВ „Фабрика печива „Борзна” про відшкодування понесених ним витрат на придбання ліків не можуть бути задоволені, оскільки не доведені останнім.
Що стосується вимог позивача про відшкодування витрат на правову допомогу, то апеляційний суд погоджується з доводами апелянта про те, що сума, стягнута судом на їх відшкодування, є завищеною.
Судом при вирішенні даного питання не було взято до уваги обсяг і час роботи адвоката, ступінь складності правових питань, що стосуються даної справи, та положення постанови КМ України від 27.04.2006 року №590 „Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави” затверджено граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом справ.
Так, граничний розмір витрат, пов’язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення у цивільній справі у випадку, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не повинен перевищувати суму, що обчислюється з огляду на те, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
За матеріалами справи встановлено, що позивачем витрачено на оплату витрат отримання правової допомоги по цивільній справі 2000 грн., що підтверджується відповідною квитанцією (а.с.26).
З журналів судових засідання вбачається, що розгляд справи 05 лютого 2010 року, в якому приймав участь адвокат ОСОБА_6, тривав 10 хвилин, 26 лютого 2010 року – 51 хвилину. А тому позивачу підлягають відшкодуванню 353грн. 39коп. (869 Х 40% Х 1 год. 01 хв. = 353 грн. 39 коп.) витрат на оплату правової допомоги, які належить стягнути на його користь з ОСОБА_4
Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не було вирішено питання про правонаступництво ЗАТ „Фабрика печива „Борзна”, не заслуговують на увагу, оскільки вони спростовуються матеріалами справи. Так, протокольною ухвалою суду від 26.02.2010 року замінено первісного відповідача ЗАТ „Фабрика печива „Борзна” на належного – ТОВ „Фабрика печива „Борзна”.
Відповідно до ст.88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Таким чином, необхідно провести перерозподіл судових витрат і стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 8грн. 50коп. судового збору та 37грн. витрат на ІТЗ. Також, з ОСОБА_3 на користь ТОВ „Фабрика печива „Борзна” підлягають стягненню 25грн. 50коп. у відшкодування судового збору та 120грн. витрат на ІТЗ за подання апеляційної скарги.
На підставі наведеного та керуючись, ст.ст. 88, 303, 307, п.2 ч.1 ст.309, 313, 316-317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Фабрика печива „Борзна” - задовольнити.
Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 лютого 2010 року в частині стягнення з ТОВ „Фабрика печива „Борзна” 2697 грн. 92 коп. у відшкодування витрат на лікування та судових витрат – скасувати та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 в цій частині.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 353 грн. 39 коп. у відшкодування витрат на правову допомогу.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 8 грн. 50 коп. судового збору та 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ТОВ „Фабрика печива „Борзна” за подання апеляційної скарги 25 грн. 50 коп. у відшкодування судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: Судді: