Справа № 22ц-2023\2010 р.

Головуючий у 1-й інстанції: Требух Н.В.

 Доповідач: Редька А.Г.

У Х В А Л А

І М “ Я М    У К Р А Ї Н И

4 червня 2010 року                 місто Чернігів

А  п  е  л  я  ц  і  й  н  и  й     с  у  д     Чернігівської області

у складі:

головуючого – судді Демченко Л.М.,

суддів – Скрипка А.А., Редьки А.Г.,

при секретарі – Пільгуй Н.В.

,

за участі:

позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2,

представників відповідачів Миколаєнка Р.С.,

представника третьої особи Кияна В.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 22 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради, виконавчого комітету Чернігівської міської ради, комунального підприємства ”Деснянське”, першої Чернігівської нотаріальної контори, про визнання спадкоємцем четвертої черги за законом та визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

в с т а н о в и в:

Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 22 березня 2010 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради, виконавчого комітету Чернігівської міської ради, комунального підприємства ”Деснянське”, першої Чернігівської нотаріальної контори, третя особа Чернігівський державний педагогічний університет, про визнання спадкоємцем четвертої черги за законом та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначене рішення суду, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи і на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, визнати її спадкоємцем четвертої черги за законом та визначити додатковий строк у шість місяців для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, третіх осіб та їх представників, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 не може бути задоволена.

За матеріалами справи встановлено, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 відкрилася спадщина, до складу якої входить 1-кімнатна квартира АДРЕСА_1, що належала померлому на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 20 жовтня 1993 року виконавчим комітетом Деснянської районної ради народних депутатів міста Чернігова на підставі розпорядження органу приватизації від 18 жовтня 1993 року за № 2521. Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 4 березня 2009 року зазначена квартира визнана відумерлою спадщиною та передана до комунальної власності міста Чернігова.

У листопаді 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому  просила визнати її спадкоємцем четвертої черги за законом та визначити додатковий строк у шість місяців для прийняття спадщини, посилаючись, що вона з грудня 1999 року проживала разом  з ОСОБА_5 та його дружиною ОСОБА_6, котра була її бабусею по лінії матері, померла ІНФОРМАЦІЯ_2, однією сім'єю, доглядала за ними, оскільки вони потребували догляду, за свій кошт поховала, але з-за необізнаності із чинним законодавством не звернулася своєчасно до нотаріальної контори про прийняття спадщини оскільки вважала, що фактично прийняла спадщину.

Відповідно до ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п’ять років до часу відкриття спадщини.

Суд першої інстанції у повному обсязі дослідив надані сторонами документи, перевірив доводи та заперечення сторін, правильно встановив обставина справи і висновок суду про недоведеність спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_5 однією сім'єю протягом п’яти років до часу відкриття спадщини ґрунтується на матеріалах справи та законі.

За матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб 24 жовтня 2002 року і тільки після реєстрації шлюбу ОСОБА_6 у встановленому порядку вселилася до квартири ОСОБА_5 та зареєструвала місце проживання за цією адресою. Родинні стосунки ОСОБА_1 з ОСОБА_6 не підтверджені ніякими документами, а родинні стосунки з ОСОБА_5 взагалі відсутні. Квартира належала ОСОБА_5 на праві власності ще до реєстрації шлюбу з ОСОБА_6 і не є спільним майном подружжя. Довідкою Деснянського управління праці та соціального захисту населення від 14 березня 2005 року № 61-н підтверджується, що ОСОБА_1 дійсно доглядала за престарілими ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у період 2002-2004 р.р. і з 6 жовтня 2002 року до 31 грудня 2004 року отримувала компенсацію за догляд. Наданими позивачем копія ми довіреностей ОСОБА_5 підтверджується, що у 2003-2004 р.р. ОСОБА_1 виконувала разові доручення ОСОБА_5 за його довіреностями. Реєстрація місця проживання ОСОБА_1 за цей період залишалася за місцем основного проживання разом із сім'єю, чоловік, діти, по АДРЕСА_2. Ці та інші матеріали справи спростовують посилання ОСОБА_1 та  показання свідків, сусідів ОСОБА_5, що вона з 1999 року постійно проживала разом з ОСОБА_5 однією сім'єю до його смерті та відкриття спадщини оскільки не підтверджують, що взаємні стосунки ОСОБА_1 та ОСОБА_5 пов’язані з веденням спільного господарства, спільним побутом, взаємними правами та обов’язками притаманних сім'ї.

За викладених обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання ОСОБА_1 спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_5, рішення суду ухвалено відповідно до норм матеріального і процесуального права і доводи апеляційної скарги позивача не дають підстав для скасування або зміни рішення суду.

    Керуючись ст.ст.307,308,314,315,319 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд  

у х в а л и в:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 22 березня 2010 року залишити без змін.

    Ухвала набуває чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців після проголошення.

Головуючий:                     Судді: