ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
25.07.06 р. Справа № 44/146
Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді Мєзєнцева Є.І., при секретарі Остапенко Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою Державного територіально-галузевого об’єднання „Південно-Західна залізниця” (представник Бовкун А.С., довіреність 553-НЮ від 22.05.06 року), до товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоімпекс” (представник Полункіна С.А. довіреність від 20.03.06 року) про стягнення штрафу за неправильне зазначення у залізничній накладній маси вантажу та код одержувача, а також витрат, пов’язаних з усуненням комерційної несправності вагону у загальному розмірі 15’703 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Державне територіально-галузеве об’єднання „Південно-Західна залізниця” (далі – Залізниця) звернулося до суду з позовом про стягнення штрафу 13’185 грн. за неправильне зазначення у залізничній накладній № 52439297 (далі – Накладна) вантажу аргіліту та неправильне зазначення коду одержувача товариства з обмеженою відповідальністю „Жослав” (далі – Фірма), а також про стягнення витрат, пов’язаних з усуненням комерційної несправності вагону № 67657072 (далі – Вагон), зокрема плати за користування вагонами 156 грн., вартості маневрової роботи локомотиву 338,60 грн., плати за телеграфне повідомлення 55,92 грн., плати за перевантаження аргіліту з одного вагону до іншого 471,41 грн. та збору за зберігання вантажу 1’076,40 грн. - до товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоімпекс” (далі – Вантажовідправник). Позовні вимоги Залізниці ґрунтуються на неналежному виконанні Вантажовідправником правочину перевезення, що виразилося у навантаженні у Вагон вантажу аргіліту на 8’250 кг. більше, ніж зазначено у Накладній, що призвело до необхідності усунення комерційної несправності Вагону та понесенні додаткових витрат Залізницею, крім того, підставою позову вказано неправильне зазначення Вантажовідправником коду Фірми у Накладній.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав додаткові документи, а також неодноразово додатково обґрунтовував власні позовні вимоги в заперечення на відзив Вантажовідправника.
Представник Вантажовідправника в судовому засіданні заперечив проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що позивач безпідставно провадив перевірку маси Вагону, оскільки до того не було жодної очевидної необхідності, в комерційному акті відсутні точний та докладний опис вантажу, вина Вантажовідправника у неправильному зазначенні коду Фірми – не доведена, крім того, на думку відповідача, позивач не довів настання негативних наслідків (аварії, руйнування Вагону тощо), що викликані надмірним завантаженням Вагону, наразі плату за користування вагонами, зберігання вантажу, маневрову роботу та інше Вантажовідправник не вважає тими негативним наслідками, за які відповідач має нести відповідальність в розумінні статті 122 Статуту залізниць України.
Додатково відповідач зазначив, що зважування Вагону позивачем показало розбіжності у масі зайвого аргіліту (7’450 кг. та 8’250 кг.), що викликає сумнів у належності роботи відповідних вагонних вагів, а матеріальні витрати щодо перевантаження частини аргіліту з одного вагону в інший є ініціативою позивача, які не можуть бути покладені на відповідача. Відповідач вважає, що включення до витрат податку на додану вартість є незаконним, водночас Вантажовідправник заявив клопотання про залучення до справи у якості третьої особи вантажоодержувача Фірми, а також клопотання щодо витребування паспортів на тензометричні та електронні ваги Залізниці.
Вислухавши у судовому засіданні представників Залізниці та Вантажовідправника, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов Залізниці підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Дослідивши Накладну, на підставі якої виникли цивільні права та обов’язки Вантажовідправника, Залізниці та Фірми, суд дійшов висновку, що укладений між Вантажовідправником та Залізницею правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором перевезення, який підпадає під правове регулювання норм статей 908-928 ЦК України та 306-316 ГК України.
Таким чином, в силу Накладної, статті 909 ЦК України та статті 307 ГК України, система підприємств залізниці України зобов’язалася доставити у Вагоні довірений їй Вантажовідправником вантаж аргіліту вагою нетто 69 тон (брутто 92’650 кг., тара 23’650 кг.) від станції Ханжонкове Донецької залізниці до станції Старокостянтинів-1 Південно-Західної залізниці та видати його Фірмі, а Вантажовідправник зобов’язався сплатити за перевезення вантажу встановлену плату 2’637 грн.
Статтями 24 та 122 Статуту залізниць України на Вантажовідправника покладено відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених останнім у Накладній.
Виходячи зі змісту норм статей 127 та 129 Статуту залізниць України, статті 920 ЦК України, неправильне зазначення маси вантажу має підтверджуватися комерційними актами. За змістом комерційного акту АК № 317232/258/2 від 29.11.05 року, перевізником Залізницею на станції Миронівка зафіксовано факт перевищення маси вантажу на 8’250 кг відносно даних, зазначених у накладній (брутто 100’900 кг. замість 92’650 грн.). Зважування провадилось двічі на електронних вагонних 150-тонних вагах, держповірка яких здійснена 17.11.05 року.
Факт попереднього зважування Вагону 28.11.05 року на тензометричних вагах, внаслідок чого виявлено перевищення маси брутто на 7’450 кг., та факт відчеплення Вагону від потягу для усунення комерційної несправності підтверджено актами загальної форми № 5866 від 28.11.05 року та № 3182 від 28.11.05 року, залученими до матеріалів справи.
Заперечення відповідача щодо відсутності необхідності перевірки Залізницею маси Вагону судом до уваги не беруться через їх правову безпідставність, оскільки невід’ємне право Залізниці провадити перевірку маси вантажів визначено статтею 24 Статуту залізниць України, а обов’язок Залізниці контролювати належний стан Вагону в комерційному розумінні передбачений розділом 2 Правил комерційного огляду поїздів, затверджених наказом Укрзалізниці від 24.03.00 року № 110-Ц.
Оцінюючи зазначені вище обставини та норми, суд дійшов висновку, що Вантажовідправник протиправно порушив умови договору перевезення щодо маси відправленого вантажу, а також порушив норми статей 24 і 32 Статуту залізниць України та пункту 2.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.00 року № 644 в частині неправильності зазначення маси вантажу у Вагоні, а також перевищив вантажопідйомність Вагону.
Посилання відповідача на недостовірність даних зважування та необхідність перевірки своєчасності держповірки вагів, на яких провадилося зважування Вагону (через витребування паспортів на ваги), відхиляється судом, оскільки різниця у результатах зважування Вагону 28 та 29 листопада 2005 року (100’100 кг. та 100’900 кг.) викликана різними типами вагів, різним способом зважування (в русі та нерухоме зважування), до того ж, ця різниця лежить у межах граничного розходження у визначенні маси нетто, визначеного пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.00 року № 644, та жодним чином не спростовує самого факту неправильного зазначення відповідачем маси вантажу.
Крім того, в порушення 2.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.00 року № 644, Вантажовідправник неправильно зазначив у Накладній код Фірми – 9961 замість 9936, як зазначено у договорі № 600 від 11.10.04 року про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги. Означене також підтверджено актом загальної форми № 285 від 03.12.05 року. Посилання при цьому відповідача на виправлення працівників Залізниці, допущені у дорожніх відомостях, та твердження позивача про неправильність зазначення відповідачем адреси Вантажовідправника – судом до уваги не беруться, оскільки не мають жодного відношення ані до предмету спору, ані до юридичної кваліфікації спірних правовідносин.
Наразі, норми статей 118 та 122 Статуту залізниць України передбачають стягнення штрафу в п’ятикратному розмірі провізної плати з Вантажовідправника у разі неправильного зазначення у Накладній маси вантажу та коду одержувача. З огляду на наведене, суд вважає доказово доведеною та юридично обґрунтованою вимогу Залізниці щодо стягнення з Вантажовідправника штрафу у розмірі 13’185 грн.
Приписи статті 122 Статуту залізниць України передбачають, що у разі неправильного зазначення у Накладній маси вантажу Вантажовідправник несе перед Залізницею відповідальність за наслідки, які у зв’язку з цим виникли. Надмірне навантаження Вагону є комерційною несправністю, за наявності якої Залізниці не вправі відправляти Вагон зі станції Миронівка до моменту усунення цієї комерційної несправності, що випливає зі змісту пунктів 2.1, 2.2, 2.11, 2.15 та додатку № 2 до Правил комерційного огляду поїздів, затверджених наказом Укрзалізниці від 24.03.00 року № 110-Ц.
З метою усунення комерційної несправності Вагону Залізницею вжито заходів щодо відчеплення Вагону, його контрольного зважування, відібрання зайвої частини вантажу аргіліту (8’250 кг.) і завантаження його до іншого вагону № 67900639, а також зберігання вантажу рід час означених робіт та телеграфні повідомлення. Вказане доказово підтверджується актом загальної форми № 5866 від 28.11.05 року, актом загальної форми № 3182 від 28.11.05 року, актом загальної форми № 182 від 30.11.05 року, актом загальної форми № 183 від 30.11.05 року, відомістю плати за користування вагонами № 11-6-471, нарядом № 327 від 30.11.05 року та телеграмами від 28.11.05 року № 2865 та від 29.11.05 року № 495. У зв’язку з означеним, позивачем додатково до штрафу нараховано наступні витрати, пов’язані з усуненням комерційної несправності:
ь плата за користування вагонами 156 грн. – виходячи зі Ставок плати за користування вагонами Укрзалізниці, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08.10.04 року № 706-р;
ь вартість маневрової роботи локомотиву 338,60 грн. – згідно пункту 1.8 наказу Міністерства транспорту України від 15.11.99 року № 511 „Про затвердження збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України та Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів цього збірника”;
ь плата за оперативне телеграфне повідомлення 55,92 грн. – за змістом пункту 3.2 Правил комерційного огляду поїздів, затверджених наказом Укрзалізниці від 24.03.00 року № 110-Ц та пункту 8 наказу Міністерства транспорту України від 15.11.99 року № 511 „Про затвердження збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України та Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів цього збірника”;
ь плата за роботи щодо перевантаження зайвого аргіліту 471,41 грн. – згідно наряду №и 327 від 30.11.05 року;
ь збір за зберігання вантажу 1’076,40 грн. – виходячи з пунктів 2.1, 7 розділу 2 та пункту 4.2 розділу 1 наказу Міністерства транспорту України від 15.11.99 року № 511 „Про затвердження збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України та Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів цього збірника” та Постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.91 року № 106.
За висновком суду, означені витрати, арифметична та правова обґрунтованість яких перевірена судом, підлягають стягненню в порядку статті 122 Статуту залізниць України, як витрати, понесені внаслідок комерційної несправності Вагону, що виникла внаслідок винних дій Вантажовідправника.
Твердження відповідача про те, що наслідками в розумінні статті 122 Статуту залізниць України є лише аварії, пошкодження Вагону та інші надзвичайні події – жодним чином не обґрунтовані з правової точки зору, через що не беруться до уваги судом.
Решта заперечень відповідача (стосовно незаконного нарахування ПДВ та інш.) також судом до уваги не береться через відсутність значення цих посилань для юридичної кваліфікації спірних правовідносин, та через переконливе доведення вини відповідача у порушенні договірної дисципліни за правочином перевезення аргіліту.
Таким чином, причиною виникнення спору є порушення Вантажовідправником норм Статуту залізниць України, ГК України та ЦК України та інших підзаконних актів, які регулюють правила оформлення перевізних документів та загальні правила виконання договорів перевезення.
Клопотання відповідача щодо залучення до участі у справі третьої особи Фірми – не підлягає задоволенню, оскільки рішення у справі жодним чином не може вплинути на права та обов’язки вантажоодержувача.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються судом на відповідача.
На підставі ст.ст.908-928 ЦК України, ст.306-316 ГК України, ст.ст.24, 118, 122 Статуту залізниць України, керуючись ст.ст.22, 24, 33, 36, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
Задовольнити позов Державного територіально-галузевого об’єднання „Південно-Західна залізниця” до товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоімпекс” про стягнення штрафу за неправильне зазначення у залізничній накладній маси вантажу та код одержувача, а також витрат, пов’язаних з усуненням комерційної несправності вагону у загальному розмірі 15’703 грн.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоімпекс” на користь Державного територіально-галузевого об’єднання „Південно-Західна залізниця” суму штрафу та витрат 15’703 грн., відшкодування сплаченого державного мита у розмірі 157,03 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя Мєзєнцев Є.І.
Надруковано у 3 примірниках:
1 – Залізниці
2 – Вантажовідправнику3 – господарському суду Донецької області