Справа № 1-70/2010р.
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 березня 2010 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого – судді Крамаренко Т.В.
при секретарі Пучко І.В.,
за участю прокурора Шведчикова К.К.,
підсудного, захисника – ОСОБА_1, захисника – адвоката ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Миколаєві, є громадянином України, має повну загальну середню освіту, є одруженим, працює парковщиком КП «Таймсет», є раніше судимим: 14.07.1997 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч. ч.2 ст.141, ч.1 ст.215-3, ч.1 ст.145,42 КК України (в ред. 1960р.) до 2-х років позбавлення волі, звільнився 03.05.1999р. з відбуттям строку; 02.11.2000 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч.2 ст.140, ч.1 ст.145, 42 КК України (в ред.1960р.) до 2-х років 3 міс. позбавлення волі, звільнився 04.07.2001р. з актом амністії; 13 грудня 2007 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч.2 ст. 186 КК України до 4-х років позбавлення волі, на підставі постанови Казанківського районного суду Миколаївської області від 08.04.2009р. не відбута частина покарання замінена виправними роботами на строк 1 рік 9 міс. 16 днів з утриманням із заробітку в доход держави 20%, проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, -
В С Т А Н О В И В :
01 травня 2009 року, близько 00 год. 30 хв., ОСОБА_3, знаходячись біля супермаркету «П’ятий океан», розташованого по пр. Миру, 40 в м. Миколаєві, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, маючи не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, повторно, діючи умисно з корисливих мотивів, намагався відкрито викрасти мобільний телефон «NOKIA 6300» з сім-картою оператора «ЛАЙФ» загальною вартістю 1 125 грн., що належить ОСОБА_4, однак не довів свій злочинний намір до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий потерпілим та не мав реальної можливості розпорядитися викраденим на власний розсуд.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 у пред’явленому йому обвинуваченні у вчиненні зазначеного вище злочину винним себе не визнав та дав показання про те, що 30 квітня 2009 року, близько 23 год. 45 хв., він проходив біля супермаркету «П’ятий океан» та познайомився з двома хлопцями, одним з яких був потерпілий ОСОБА_4. Після цього, у палатці, розташованій біля вказаного супермаркету вони втрьох пили пиво. Він дійсно один раз брав у потерпілого телефон, щоб подзвонити, а подзвонивши – повернув. Розрахувавшись за пиво, він пішов у двори до будинку, де він проживає. Хлопці пішли за ним, і у дворах між ними відбувся груба розмова. Ці хлопці побили його набивши йому синець, забрали 50 грн., та пішли. Він прослідував за ними і біля супермаркету «П’ятий океан» підійшов до них. Один хлопець, який був з ОСОБА_4, став вимагати в нього 1 000 грн.. У цей час до них підійшов охоронець супермаркету. Потерпілий та його знайомий повідомили цьому охоронцеві, що він забрав у ОСОБА_4 мобільний телефон. Охоронець викликав працівників міліції, які доставили його до відділу міліції.
Не дивлячись на це, вина підсудного у вчиненні вказаного вище злочину підтверджується, а викладені вище його показання спростовуються сукупністю доказів, що були досліджені в ході судового слідства.
Так, потерпілий ОСОБА_4 суду повідомив, що у ніч на 01 травня 2009 року, близько півночі, він біля супермаркету «П’ятий океан» познайомився з підсудним, який запропонував йому випити пива. У палатці біля супермаркету ОСОБА_3 купив собі та йому пива. У той час, коли вони пили пиво, підсудний попросив у нього мобільний телефон і подзвонивши - повернув. Через деякий час, ОСОБА_3 знову попросив в нього телефон, а коли він його дав, підсудний вийшов з палатки щоб поговорити, а потім почав тікати. Побачивши це, він став доганяти підсудного та, наздогнавши біля супермаркету «П’ятий океан», зробив підніжку. ОСОБА_3 упав і телефон випав з рук останнього. Це побачив охоронець супермаркету, який підійшов до них, та дізнавшись, що сталося викликав працівників міліції. Вартість телефону, що його намагався викрасти підсудний, складає 1 000 грн..
Ці показання потерпілого ОСОБА_4 узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_5, який у судовому засіданні підтвердив, що близько 01 год. ночі 01 травня 2009 року, у той час, він, працюючи охоронцем супермаркету «П’ятий океан», перебував на чергуванні до нього звернувся потерпілий ОСОБА_4, повідомивши, що ОСОБА_3 викрав в нього мобільний телефон, а він, наздогнавши підсудного, відібрав цей телефон. При цьому потерпілий попросив викликати працівників міліції, які, приїхавши, затримали підсудного та доставили до Ленінського РВ.
Допитані судом працівники міліції ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтвердили, що під час їхнього чергування у ніч на 01 травня 2009 року, їх шляхом натискання «тривожної кнопки» було викликано працівником охорони супермаркету «П’ятий океан» ОСОБА_5. Після прибуття на місце ОСОБА_5 пояснив їм, що до нього звернувся потерпілий ОСОБА_4, який повідомив, про викрадення в нього підсудним мобільного телефону. З пояснень потерпілого їм стало відомо, що останній сам наздогнав підсудного та поставивши підніжку, відібрав в нього телефон. Затримавши ОСОБА_3 вони доставили його разом з потерпілим до Ленінського РВ.
Під час досудового слідства, будучи допитаним 25 травня 2009 року в якості обвинуваченого ОСОБА_3 дав показання про те, що коли він вдруге узяв у потерпілого ОСОБА_4 мобільний телефон, то відразу став з ним утікати. Потерпілий погнався за ним та зробив підніжку. Він упав і викрадений телефон випав в нього з рук. Поки потерпілий підбирав телефон він продовжив тікати і біля супермаркету «П’ятий океан» був затриманий працівниками міліції та доставлений до Ленінського РВ. (а.с.62).
Ці показання підсудного узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_4 і свідків ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, заважаючи на що, суд вважає їх достовірними та приймає до уваги на підтвердження вини ОСОБА_3 у вчиненні замаху на відкрите викрадення майна ОСОБА_4. Заяви ж підсудного про те, що ці показання є недостовірними, і їх він дав внаслідок застосування до нього працівниками міліції недозволених методів ведення слідства, є голослівними, не підтвердженими будь-якими об’єктивними даними, а тому суд вважає їх обраним підсудним способом захисту від пред’явленого обвинувачення і не бере до уваги.
Так само, способом захисту від пред’явленого обвинувачення суд вважає та не бере до уваги недостовірні показання підсудного по суті обвинувачення в частині викрадення майна ОСОБА_4, що він їх дав під час судового слідства, оскільки ці показання спростовуються сукупністю наведених вище доказів.
Разом з цим, суд вважає, що органами досудового слідства неправильно кваліфіковано дії підсудного в частині обвинувачення у викраденні майна ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 186 КК України як закінчений грабіж. Оскільки ОСОБА_3 не мав реальної можливості розпоряджатися чи користуватися викраденим, його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст.186 КК України, як закінчений замах на грабіж – відкрите викрадення чужого майна – вчинений повторно.
Крім цього, ОСОБА_3 обвинувачувався у тому, що 30 квітня 2009 року, близько о 22 год. 00 хв. він, знаходячись біля будинку № 51 по вул. Космонавтів в м. Миколаєві, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, маючи не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, повторно, діючи умисно з корисливих мотивів, застосувавши до ОСОБА_9 фізичне насильство, що полягало в нанесені одного удару в область голови та не є небезпечним для життя чи здоров’я, відкрито викрав майно потерпілого на загальну суму 415 грн., а саме: мобільний телефон «SAMSUNG B-100» вартістю 300 грн. з сім-картою оператора «МТС» вартістю 15 грн. та портмоне вартістю 60 грн. з грошовими коштами у сумі 40 грн., з викраденим з місця вчинення злочину зник та розпорядився ним на власний розсуд.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 у пред’явленому йому обвинуваченні у вчиненні зазначеного вище злочину винним себе не визнав та заявив, що з потерпілим ОСОБА_9 він не знайомий, ніколи раніше з ним не зустрічався та, відповідно, не викрадав в нього будь-якого майна. Будь-яких предметів чи документів, які б належали потерпілому ОСОБА_9 під час його особистого огляду в Ленінському РВ в нього не було і відповідно вони не вилучалися.
Ці показання підсудного у судовому засіданні підтвердив сам потерпілий ОСОБА_9, повідомивши, що дійсно 30 квітня 2009 року, близько 22 год., коли він знаходився в районі пл. Перемоги, невідома йому особа, застосувавши до нього насильство, викрала мобільний телефон і портмоне, в якому знаходилися грошові кошти та документи на його ім’я, проте стверджував, що цією особою не є підсудний, якого він вперше побачить у судовому засіданні.
Протокол про адміністративне правопорушення від 01.05.2009р. (а.с.5-7), в частині особистого огляду ОСОБА_3 та його речей, згідно якого в останнього було виявлено та вилучено мобільний телефон «SAMSUNG B-100» з сім-картою оператора «МТС», портмоне, а також документи на ім’я потерпілого ОСОБА_9 та банківські картки, на ім’я останнього, суд не бере до уваги на підтвердження факту вилучення у підсудного вказаних предметів, оскільки ці огляди в порушення вимог ст. 264 КУпАП проведено без участі не менш як двох понятих.
Крім цього, потерпілий ОСОБА_4 у судовому засіданні підтвердив показання підсудного про те, що під час особистого огляду останнього у Ленінському РВ при ньому не було будь-якого мобільного телефону.
Показання ОСОБА_3 про те, що знаходячись на пл. Перемоги, ним із застосуванням насильства у ОСОБА_9 було викрадено мобільний телефон, портмоне з грошима, документами та банківськими картками (а.с. 62), згідно ч. 2 ст. 74 КПК України, не можуть бути покладені в основу обвинувачення, оскільки вони не підтверджуються будь-якими іншими доказами, що досліджені в судовому засіданні.
Зважаючи на те, що будь-яких допустимих доказів вини підсудного у вчиненні відкритого викрадення майна ОСОБА_9, яке досудовим слідством кваліфіковано за ч. 2 ст. 186 КК України, обвинуваченням не надано, суд вважає за необхідне виправдати за недоведеністю його участі у вчиненні зазначеного злочину.
При призначенні покарання підсудному ОСОБА_3 суд враховує, те що він вчинив тяжкий злочин у період умовно-дострокового звільнення, його особу, а саме те, що він є раніше судимим за вчинення корисливих злочинів, за місцем проживання характеризується посередньо, з 12.09.2000р. перебуває на обліку у лікаря-нарколога з діагнозом синдром: залежності від опіатів, алкоголю, страджає на хронічний гепатит, ВІЛ інфекцію, обставину, що обтяжує покарання – вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння , відсутність обставин, що його пом’якшують.
З урахуванням викладеного, особи підсудного та тяжкості вчиненого ним злочину, суд вважає, що виправлення останнього неможливе без ізоляції від суспільства та необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України при призначенні покарання за сукупністю вироків - частково приєднати не відбуту частину покарання, призначеного вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13.12.2007 року.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 323-324 КПК України, -
З А С У Д И В:
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15 ч. 2 ст.186 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки.
На підставі ст.71 КК України, до призначеного покарання частково приєднати не відбуту частину покарання призначеного вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13.12.2007 року та остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки один місяць.
Строк відбування покарання рахувати з моменту затримання – з 01 травня 2009 року.
ОСОБА_3 у пред’явленому обвинуваченні в частині відкритого викрадення майна ОСОБА_9 30.04.2009 року, за ч.2 ст.186 КК України – виправдати за недоведеністю його участі у вчиненні зазначеного злочину.
Запобіжний захід – тримання під вартою, обраний щодо ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили – залишити попереднім.
Речові докази по справі - мобільний телефон «NOKIA 6300» з сім-картою оператора «ЛАЙФ», що зберігається у ОСОБА_4 та мобільний телефон «SAMSUNG B-100» з сім-картою оператора «МТС», портмоне з документами на ім’я ОСОБА_9, що зберігаються у ОСОБА_9 – вважати повернутими за належністю.
На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом 15-ти діб з моменту його проголошення, а засудженим – в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Головуючий: