№ 2-1023/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

23 березня 2010 року

    Київський районний суд м. Донецька у складі

головуючої судді Желтобрюх І.Л.,

при секретарі Батуркіній С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Київському районі м. Донецька до Київської районної санітарно-епідеміологічної станції м. Донецька, Клініки профзахворювань інституту медицини праці Академії медичних наук України, Орендного Підприємства «Шахта імені А.Ф. Засядька», Третя особа – ОСОБА_2, про скасування висновку ЛЕК, акту розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4, та зобов’язання до вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

28 жовтня 2009 року Позивач звернувся до суду з позовом до Київської райСЕС м. Донецька, ОП «Шахта ім. А.Ф. Засядька», Третя особа – ОСОБА_2, в якому просить постановити рішення, яким скасувати Акт розслідування професійного захворювання за формою П-4 стосовно ОСОБА_2, з підстав, передбачених п. 78 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою КМУ від 25.08.2004р. № 1112, та ст. 55 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

    В ході судового розгляду справи Позивач уточнив і конкретизував заявлені позовні вимоги, збільшивши їх обсяг, - просив залучити до участі у справі як співвідповідача КЛПУ «Обласна клінічна лікарня профзахворювань», скасувати висновок ЛЕК щодо наявності у ОСОБА_2 саме професійного захворювання, а також скасувати означений вище Акт П-4 з направленням ОСОБА_2 до Інституту медицини праці Академії Наук України (м. Київ) для остаточного вирішення питання про наявність зв’язку встановленого ОСОБА_2 захворювання зі шкідливими умовами праці.

У судовому засіданні представник Позивача, Чугріна Л.В., що діяла на підставі довіреності, підтримала заявлені позовні вимоги, в обґрунтування яких пояснила, що 08 січня 2009 року ОСОБА_2 одержав на шахті виробничу травму. Протягом наступних 105 днів він перебував на лікарняному. 22 Квітня 2009 року висновком МСЕК йому було встановлено 3 групу інвалідності з втратою 30% професійної працездатності, йому протипоказана робота у підземних умовах. 17 Липня 2009 року його було звільнено з роботи за станом здоров’я. Від часу нещасного випадку на виробництві до часу звільнення потерпілий до роботи не приступав, оскільки спочатку перебував на лікарняному, а потім, - у черговій відпустці. Згідно до оглянутої спеціалістами Фонду медичної документації, вперше ОСОБА_2 встановлено діагноз: «Хронічне обструктивне захворювання легень пилової етіології» 01 червня 2009 року, тобто через шість місяців після припинення роботи потерпілого у шкідливих умовах (у контакті з пилом). 07 Жовтня 2009 року Висновком лікарсько-експертної комісії визначений професійний характер наявного у ОСОБА_2 захворювання. Спеціаліст Фонду, що брала участь у роботі комісії, не погодившись з висновком ЛЕК, доклала до нього Окрему думку. За результатами розслідування цього професійного захворювання Відповідачами було складено Акт П-4, з висновками якого Позивач теж не згоден з уже наведених підстав. Тому додатком і до цього Акту стала окрема думка спеціалістів Фонду ОСОБА_5 і ОСОБА_6 Конкретних норм законодавства, які були порушені Відповідачами, вона назвати не може, але пунктом 74 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві передбачено, що у спірних випадках для остаточного вирішення питання про наявність професійного захворювання особа направляється до Інституту медицини праці. Позивач вважає даний випадок спірним, внаслідок чого просить обидва оскаржувані документи скасувати, а самого ОСОБА_2 направити до Інституту медицини праці для остаточного вирішення спору.

Представники КЛПУ «ОКЛП» Овсянніков В.П. і Боєва І.А., що діяли на підставі довіреностей, проти заявлених позовних вимог заперечували, пояснивши, що професійних характер захворювання встановлюється експертною комісією у складі спеціалістів спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу відповідно до переліку, затвердженого наказом МОЗ України 25.03.2003р. № 133. За необхідності до роботи експертної комісії залучаються представники підприємства, робочого органу Фонду ССНВУ, первинної організації профспілки (Додаток 13 і п. 68 Порядку). Пункт 74 Порядку передбачає можливість направлення хворого в Інститут медицини праці АМН України у разі незгоди самого хворого або його роботодавця з висновком інституту стосовно діагнозу та зв’язку хвороби з впливом шкідливих виробничих факторів і трудового процесу. З наведеного вбачається, що незгода Фонду з висновком ЛЕК не є підставою для скасування такого висновку та направлення хворого до Інституту Медицини праці на переосвідування. Крім того, даний випадок не є спірним і з наведених нижче підстав: так, на час взяття ОСОБА_2 на диспансерний облік з приводу «ХОЗЛ» його підземний трудовий стаж складав 18 років 7 місяців. Наявне у нього захворювання легень розвивалося увесь цей час, а не з’явилося одного дня раптово. У зв’язку із загостренням його захворювання ОСОБА_2 лікувався амбулаторно з 01 по 11 червня 2009 року, стаціонарно в пульмонологічному відділенні ЦМЛ № 23 з 12 по 25 червня 2009 року, та стаціонарно в пульмонологічному відділенні ДОКТМО з 26 червня по 14 липня 2009 року. Йому встановлено діагноз: Хронічне обструктивне захворювання легенів 2 стадія, фаза загострення, дифузний пневмосклероз, емфізема легенів, легенева недостатність 2 ступеню. У відділенні була проведене фібро бронхоскопія, встановлено деформуючий ендобронхіт 2 ступеню, запалення). З 15 липня 2009 року він знову лікувався амбулаторно 22 дні. За 12 місяців – 36 днів по ХОЗЛ, ОРЗ с ХОЗЛ – 11 днів. Рішення ЛЕК КЛПУ «ОКЛП» про наявність зв’язку з умовами праці № 2376/2304 від 07.10.2009р. прийняте відповідно до Додатку 13 постанови КМУ № 1112 від 25.08.2004р., на підставі клініко-функціональних обстежень з урахуванням відомостей, зазначених у наведеному нижче переліку документів: копії трудової книжки, що підтверджує трудовий стаж роботи в контакті з пилом, що перевищує гранично допустиму концентрацію, - більше 18 років; виписки з амбулаторної картки, в якій відображені початок і динамічний розвиток хвороби; медичного висновку обласного профпатолога Анікеєвої Н.А.; Інформаційної довідки Київської райСЕС м. Донецька про умови праці № 1954 від 03.09.2009р. З огляду на викладене, просили у задоволенні позову відмовити.

Представник Відповідача – Київської районної СЕС м. Донецька, - Беспалова С.А., що діяла на підставі довіреності, проти заявленого позову заперечувала, посилаючись на таке: клінікою профзахворювань (у даному випадку КЛПУ «ОКЛП») відповідно до встановленого законодавством порядку (п. 75 Порядку) було направлено на адресу Київської рай СЕС м. Донецька повідомлення про професійне захворювання за формою П-3 (додаток 13 до Порядку). Відповідно до вимог п. 68, 76 Порядку, після одержання такого повідомлення, проводиться розслідування вже встановленого ОКЛПЗ діагнозу и випадку професійного захворювання. Тобто діагноз і професійний характер захворювання встановлюється не на підставі Акту розслідування, а на підставі аналізу даних клінічних досліджень хворого (амбулаторного та стаціонарного) експертною комісією у складі спеціалістів спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу (п. 72 Порядку). Актом форми П-4 встановлюються причини і умови, що призвели до виникнення наслідків у вигляді професійного захворювання, - у випадку з ОСОБА_2 було встановлено, що протягом тривалого часу він піддавався впливу підвищених концентрацій кремніємісткого пилу, що і стало причиною розвитку даного професійного захворювання. Отже, складання і приєднання Окремої думки до Акту розслідування П-4, на думку представника СЕС, є недоцільним, оскільки висловлювати свою незгоду з приводу професійного характеру захворювання  слід на стадії його встановлення, а не розслідування. Висновки спеціаліста Фонду, викладені в Окремій думці, безпідставні і не ґрунтуються на законодавстві. Наявність такої Окремої думки не є підставою для відмови у затвердженні Акту розслідування головним державним санітарним лікарем району. Таким чином, комісія з розслідування встановленого ОСОБА_2 професійного захворювання діяла у суворій відповідності до вимог чинного законодавства (Порядку), у межах наданих їй повноважень, - а тому підстав до його скасування немає. Більше того, чинним Порядком взагалі не передбачена можливість скасування чи визнання недійсним Акту за формою П-4. Пунктом 74 Порядку визначено вичерпний перелік осіб, що мають право оскаржувати в судовому порядку рішення Інституту щодо встановлення діагнозу і зв’язку захворювання із впливом шкідливих виробничих факторів і трудового процесу, - і Фонд соціального страхування до кола таких осіб не відноситься, - з огляду на що просила у задоволені позову відмовити.

Представник ОП «Шахта ім. А.Ф. Засядька» Бокова Ю.В., що діяла на підставі повноважень за довіреністю, також заперечувала проти позову, пояснивши, що ОСОБА_2 перебував у трудових стосунках з підприємством з 05.11.1992р. по 17.07.2009р., з яких: з 05.11.1992р. по 27.06.1995р. як гірник підземний з ремонту гірних виробок; з 27.06.1995р. по 01.10.1995р. підземним гірничим майстром; з 01.10.1995р. по 17.07.2009р. помічником начальника дільниці ПТ-2. 08 Січня 2009 року він дійсно отримав виробничу травму, про що було складено Акт про нещасний випадок № 9 від 13.02.2009р. 22 Квітня 2009 року ОСОБА_2 вперше встановлено 3 групу інвалідності з 30% втрати профпрацездатності. З 08.01.2009 року по дату звільнення він дійсно не приступав до роботи, оскільки перебував спочатку на лікарняному, а потім, - у черговій відпустці. Спеціалізованою лікувально-профілактичною установою, якою є ОКЛП, ОСОБА_2 встановлено професійне захворювання (висновок від 07.10.2009р.), та направлено відповідне повідомлення про професійне захворювання. Одержавши таке повідомлення, підприємство організувало розслідування причин виникнення професійного захворювання відповідно до Постанови КМУ № 1112 від 25.08.2004р. Відповідно до Порядку складання та вимог до санітарно-гігієнічних характеристик умов праці, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13.12.2004р. № 614, було складено Інформаційну довідку про умови праці ОСОБА_2 від 03.09.2009р. № 1954. відповідно до п. 1.9 Порядку, на непрацюючих осіб та пенсіонерів, складається інформаційна довідка. Відповідно до п. 1.11 Порядку, якщо на момент складання санітарно-гігієнічної характеристики працівник не підпадав під вплив шкідливих виробничих факторів, що могли спричинити професійне захворювання, враховується його попередня робота, пов’язана з впливом шкідливих виробничих факторів незалежно від стажу роботи на цьому підприємстві. У такому випадку санітарно-гігієнічна характеристика складається закладом санітарно-епідеміологічної служби, яка здійснювала державний санітарно-епідеміологічний нагляд за  підприємством. Більше того, пунктом 1.12 Порядку передбачений перелік випадків складання інформаційних довідок при виникненні підозри на професійне захворювання після припинення контакту працівника зі шкідливими виробничими факторами. Таким чином, твердження Позивача про відсутність зв’язку між наявним у ОСОБА_2 захворюванням і шкідливими виробничими факторами, засноване лише на факті відсутності контакту хворого зі шкідливими виробничими факторами протягом останніх шести місяців, - безпідставне й необґрунтоване. Під час трудової діяльності ОСОБА_2 піддавався впливу шкідливих виробничих факторів, перелік яких викладений у вже наведеній Інформативній довідці. Так, відповідно до «Гігієнічної класифікації праці», затвердженій МОЗ України 27.12.2001р. № 528, умови праці гірника підземного відносяться до шкідливих і небезпечних (3 клас) по запиленню повітряного середовища – 3 ступінь, шуму і вібрації, - 2-3 ступінь, мікроклімату, - 2 ступінь, важкості і напруженості праці, - 3 ступінь. Умови праці гірничого майстра і помічника начальника дільниці теж відносяться до шкідливих і небезпечних (3 клас) по запиленості повітряного середовища, -2-3 ступінь, шуму – 2 ступінь, мікроклімату, - 2 ступінь, напруженості праці, - 1 ступінь. За результатами розслідування причин виникнення професійного захворювання було складено Акт форми П-4 від 16.10.2009р. № 146. Як під час розслідування причин виникнення професійного захворювання, так і при складанні Акту, було дотримано усіх вимог чинного законодавства. Позивач не може назвати жодної вимоги законодавства чи норми права, які були порушені чи не виконані під час встановлення професійного захворювання чи його розслідування. Вимоги Позивача заявлені безпідставно, - у зв’язку з чим у задоволенні позову просила відмовити.

Допитаний по суті позову ОСОБА_2 як Третя особа заперечував проти позову з таких підстав: протягом більш, як вісімнадцяти років підземної роботи на шахті у нього виникла і розвинулася низка хронічних захворювань легенів, перелічених у наданих суду медичних висновках. Внаслідок нещасного випадку, що стався з ним на виробництві 08 січня 2009 року, його грудну клітину стиснуло в електровозі, що спричинило внутрішній набряк і запалення легенів. Донецьким НДІ травматології і ортопедії йому було встановлено діагноз: «забій грудно-поперекового відділу хребта з посттравматичною грижею між хребцевих дисків з больовим, вертеброгенним і кореневим синдромом». Зазначене спровокувало швидкий розвиток наявних у нього захворювань, стан його здоров’я різко погіршився, внаслідок чого він вимушений був лікуватися амбулаторно і стаціонарно. У перервах між лікарняними він продовжував працювати у підземних умовах, але йому ставало дедалі гірше, і він знову вимушений був лягати в лікарню. В результаті клінічних досліджень, амбулаторних і стаціонарних, на підставі необхідного переліку документів, лікарською експертною комісією було встановлено зв'язок між наявними у нього хронічними захворюваннями і професійною діяльністю. Звільнення його з роботи теж відбулося на підставі ст. 40 ч. 2 КЗпП України, з діагнозом: ХОЗЛ 2 ступеню, дифузний пневмосклероз, емфізема легенів, легенева недостатність 2 ступеню, посттравматичний і вертеброгенний грудний і поперековий радикуліт (рішення ВКК № 109). Згідно до відомостей, відображених в Інформативній довідці про умови праці, протягом 19 років він працював у шкідливих умовах запиленості повітряного середовища, що від 6 до 9 разів перевищує гранично допустимий рівень. Таким чином, Акт П-4, як і Висновок спеціалізованої ЛЕК є законними і обґрунтованими, і сама по собі незгода представників Фонду не може бути легітимною підставою для відмови у визнанні його захворювання професійним. З огляду на викладене, просив у позові відмовити.

    Сторонами визнається і не оспорюється, і це підтверджується матеріалами справи, таке: ОСОБА_2 перебував у трудових стосунках з Орендним підприємством «Шахта імені А.Ф. Засядька» з 05.11.1992р. по 17.07.2009р., з яких: з 05.1.1992р. по 27.06.1995р. як гірник підземний з ремонту гірних виробок; з 27.06.1995р. по 01.10.1995р. підземним гірничим майстром; з 01.10.1995р. по 17.07.2009р. помічником начальника дільниці ПТ-2 (копія трудової книжки є у матеріалах справи). 08 Січня 2009 року він дійсно отримав виробничу травму, про що було складено Акт про нещасний випадок № 9 від 13.02.2009р., (а.с. 5-6). 22 Квітня 2009 року ОСОБА_2 вперше встановлено 3 групу інвалідності з 30% втрати профпрацездатності, що підтверджено відповідним висновком МСЕК (а.с. 7). ОСОБА_2 дійсно перебував на лікуванні з приводу виробничої травми і професійного захворювання у такі періоди: з 09 по 26 січня 2009 року в МЛ № 20 поліклініка 2; з 27 січня по 06 лютого 2009 року у МЛ № 20; з 23 лютого по 20 березня 2009 року у КЛПУ-ДОКТМО; з 21 по 30 березня 2009 року УМКЛ № 6; з 31 березня по 15 квітня 2009 року у МЛ № 20; амбулаторно з 01 по 11 червня 2009 року, стаціонарно в пульмонологічному відділенні ЦМЛ № 23 з 12 по 25 червня 2009 року, та стаціонарно в пульмонологічному відділенні ДОКТМО з 26 червня по 14 липня 2009 року. Йому встановлено діагноз: Хронічне обструктивне захворювання легенів 2 стадія, фаза загострення, дифузний пневмосклероз, емфізема легенів, легенева недостатність 2 ступеню. У відділенні була проведена фібробронхоскопія, встановлено деформуючий ендобронхіт 2 ступеню, запалення. З 15 липня 2009 року він знову лікувався амбулаторно 22 дні. Копії довідок, лікарняних листків, медичних документів у матеріалах справи. Згідно до Висновку ЛЕК № 2304 від 07.10.2009 року  та Повідомлення про професійне захворювання тієї ж дати, ОСОБА_2 має професійне захворювання з діагнозом: Хронічне обструктивне захворювання легенів пилової етіології, 2 стадія, помірний перебіг, легенева недостатність 1-2 ступеню. Захворювання професійне, первинне (а.с. _____). Актом ВКК № 109 від 17.07.2009р. ОСОБА_2  встановлено діагноз: ХОЗЛ 2 ступеню, стадія нестійкої ремісії, дифузний пневмосклероз, емфізема легенів, легенева недостатність 2 ступеню, посттравматичний і вертеброгенний грудний і поперекових радикуліт з больовим і вертеброгенним синдромом (а.с. ____). Актом № 146 від 16.10.2009р. встановлено, що наявне у ОСОБА_2 професійне захворювання виникло внаслідок таких обставин: працюючи ГРП з РГВ, гірничим майстром підземним, помічником начальника дільниці підземним, він піддавався впливу підвищеної запиленості повітряного середовища, важкій фізичній праці, несприятливим кліматичним умовам, а також впливу підвищеної запиленості повітряного середовища в умовах несприятливого мікроклімату підземних гірних виробок через неефективну роботу системи вентиляції, засобів пилепригнічення, колективних та індивідуальних засобів захисту від пилу (а.с. 9). Окремою думкою начальник відділу страхових експертів з охорони праці ВІД ФССНВП ОСОБА_5 та начальник відділу з медичного обслуговування ОІД ФССНВП ОСОБА_6 висловили незгоду з віднесенням наявного у ОСОБА_2 захворювання до категорії професійних захворювань, внаслідок того, що вперше діагноз «хронічне обструктивне захворювання легенів» було встановлене ОСОБА_2 01 червня 2009 року, тобто фактично через 6 місяців після припинення контакту зі шкідливим виробничим фактором (пилом) (а.с. 10).  

Заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши надані суду докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що заявлений Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Київському районі м. Донецька позов задоволенню не підлягає, з таких підстав:

Відповідно до вимог ст. 19 ч. 2 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов’язані діяти на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За нормою ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, оспорюваних чи невизнаних прав, свобод чи інтересів.     Статтею 15 ч. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» встановлено, що страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків – некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, що затверджується її правлінням. Згідно зі ст.ст. 21, 25 цього закону, у разі настання нещасного випадку чи встановлення професійного захворювання Фонд зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі його смерті, виплачуючи йому певні грошові суми у вигляді допомоги, пенсії, щомісячних виплат, за рахунок коштів Фонду.

Враховуючи, що Акт за формою П-4 є підставою для проведення грошових виплат в розмірах і порядку, визначених законом, тобто ним безпосередньо зачіпаються майнові інтереси Фонду, - суд приходить до висновку, що Позивач має право на звернення до суду з даним позовом, і доводи представника Київської районної СЕС м. Донецька щодо відсутності таких підстав суд не бере до уваги.

Водночас, відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Ст. 60 ч.ч. 1, 4 ЦПК України, передбачено, що кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до вимог ст. 61 ч. 1 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідно до вимог ст. 58 ч.ч. 1, 3 ЦПК України, належними є докази, що містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що не стосуються предмета доказування. Ст. 69 ч. 2 ЦПК України передбачає, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте Позивачем не наведено і у встановленому законом порядку не доведено наявності підстав до скасування Висновку Лікарсько-експертної комісії КЛПУ «ОКЛП» від 07 жовтня 2009 року за № 2304 і Акту розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 16 жовтня 2009 року за № 146, та направлення ОСОБА_2 до Клініки профзахворювань Інституту медицини праці Академії медичних наук України для остаточного розгляду питання щодо наявності у нього хронічного професійного захворювання. Пункти 1.11, 1.12 Порядку складання та вимог до санітарно-гігієнічних характеристик умов праці, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13.12.2004р. № 614 передбачають можливість і перелік випадків розслідування професійних захворювань при виникненні підозри на професійне захворювання після припинення контакту працівника зі шкідливими виробничими факторами.

Жодна із наведених в обґрунтування позову норм права (п.п. 74, 78 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою КМУ від 25.08.2004р. № 1112, та ст. 55 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності») таких підстав не містить, - а тому в суду немає правових підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 60, 61, 213-215 ЦПК України, суд, -  

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Київському районі м. Донецька до Київської районної санітарно-епідеміологічної станції м. Донецька, Клініки профзахворювань інституту медицини праці Академії медичних наук України, ОП «Шахта імені А.Ф. Засядька». Третя особа – ОСОБА_2, про

скасування Висновку Лікарсько-експертної комісії КЛПУ «ОКЛП» від 07 жовтня 2009 року за № 2304 стосовно ОСОБА_2; Акту розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 16 жовтня 2009 року за № 146 стосовно ОСОБА_2; та зобов’язання до направлення ОСОБА_2 до Клініки профзахворювань Інституту медицини праці Академії медичних наук України для остаточного розгляду питання щодо наявності у нього хронічного професійного захворювання, -

відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання такої заяви. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

СУДДЯ: