Справа №2 - 1121/10р.

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М            У К Р А Ї Н И

28  травня  2010 року                               Володарський районний суд Донецької області у складі

судді:                                         Подліпенець Є.О.,

при секретарі:                           Павловій І.В.,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Володарське цивільну  справу за  позовом  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Володарському районі Донецької області про визнання неправомірними дій зобов’язання здійснити перерахунок пенсії ,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з зазначеним  позовом в якому,  обгрунтовуючи свої вимоги просить суд, враховуючи що він є постраждалим від наслідків Чорнобильської катастрофи               1 категорії, інвалідом 3 групи з 3.11.2009 року (інвалідність пов’язана  з участтю в ліквідації  наслідків аварії на ЧАЕС) і перебуває на обліку в УПФ України в Володарському районі, визнати неправомірними дії відповідача з 3.11.2009 року,  щодо виплати йому  пенсіїї як інваліду 3 групи  в розмірі меньшому ніж встановлено ст.49,50ч3,4 ст54 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катасрофои” та ч.3 ст42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне страхування “, виходячи  з розміру  мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” з урахуванням  встановленого державою прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Також просить зобов’язати  УПФУ в Володарському районі Донецуької області провести перерахунок пенсії - 6 мінімальних  пенсій за віком та додаткової пенсії - 50% мінімальної пенсії за віком за 3 группу інваліднолсті з  03.11.2009 року  у відповідності до ст 49,50,ч3,4ст54 Закону України “ Про статус і соціальний захист  громадян,  які постраждали  внаслідок Чорнобильскої катастрофи” та ч1 ст 28,ч3 ст 42 Закону України “Про  загальнообов’язкове державне пенсійне   страхування“  з  урахуванням встановленого  законодавством  прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Також зазначає, що пенсію просить перерахувати з 01.01.2010 року, оскільки першим рішенням Володарського райсуду по справі № 2а-129/09р. його вимоги були задоволенні у строк до 31.12.2009 року.                                                                                                                                          

Позивач  в судове  засідання не з’явився. В позовній заяві зазначив, що просить  розглянути справу у його відсутність.  

Представник відповідача у судове засідання не з’явився. Надав до суду письмові заперечення, в  яких  зазначив,  що  пенсія позивачу  призначена без порушень законодавства, а тому вважає що позов задоволенню не підлягає, також  просив  розглядати  справу без  участі представника  УПФУ  в  Володарському  районі  Донецької  області.                                                          

Дослідивши матеріали справи та подані заперечення, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача по слідуючим підставам:                                                    

Судом достовірно встановлено та сторонами не оспорюється і це підтверджується матеріалами справи, що позивач, належить до 1 категорії, як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської  катастрофи,  що підтверджується посвідченням, з  3.11.2009 року  є інвалідом 3-ї групи (інвалідність пов’язана з ліквідацією аварії на ЧАЄС), що також підтверджується посвідченням і довідкою МСЕК, перебуває на обліку в УПФУ в  Володарському районі Донецької області та отримує  пенсію.

 Згідно з Конституцією України Україна є суверенною і незалежною, соціальною, правовою державою(стаття 1), права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, і є найвищою соціальною цінністю(стаття 3), в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй(стаття 8), Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керуються Конституцією і законами України(стаття 113).

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов’язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене статтею 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 2 частини 1 статті 8 зазначеного Закону таке право закріплене за особами, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення» - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел.

Право вибору пенсійних виплат передбачене статтею 10 наведеного Закону, і означає, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Абзац перший пункту 13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, у разі, якщо особа має право на отримання пенсії, у тому числі відповідно до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” призначається одна пенсія за її вибором. При  цьому різниця  між  розміром  пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих  актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796 ( надалі-спеціальний закон), оскільки відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Розділ 8 даного Закону 796 передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI (надалі – Закон № 107) були внесені зміни, в тому числі й до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (пункт 28 розділу ІІ).

Частина 3 статті 54 та стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону № 107) встановлюють нижчі розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, а також розміри щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у процентному співвідношенні до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008  визнані неконституційними, серед іншого, і положення пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими з 1 січня 2008 року були внесені зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, і до статей 50, 54.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що Законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

У пункті 6 рішення КСУ, зазначено, що рішення у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку із правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.

Враховуючи вищевикладене, суд при розгляді і вирішенні даного спору застосовує норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, які були чинними до внесення змін Законом № 107.  

Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796 передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам 3 групи – 50 % мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Нормами статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв’язку з втратою годувальника. Зазначені норми розповсюджуються на позивача як віднесеної до категорії 1.

Частина четверта статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по 3 групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком, ураховуючи, що розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється на рівні прожиткового мінімуму.

Суд зазначає, що даною нормою визначений для даної категорії нижній  розмір державних пенсій. Таким чином, якщо нормами статті 49 спеціального Закону передбачений максимальний розмір, то частиною 4 статті 54 даного Закону нижній розмір державної пенсії для інвалідів, віднесених виключно до першої категорії, та у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Частина 3 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (із змінами, внесеними згідно із Законом № 3108-4 від 17 листопада 2005 року) визначає, що обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання (у спірних відносинах має місце захворювання) внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (надалі - загальний закон), у якому призначення пенсій по інвалідності визначено розділом 4 (статті 30-35 Закону). Зазначене засвідчує, що після внесення змін у ч.3 ст.54 спеціального закону (17.11.2005 року) обчислення і призначення пенсії  по інвалідності здійснюється за правилами загального закону, внаслідок чого розмір пенсії по інвалідності поставлений в залежність від розміру пенсії за віком, обчисленої за нормами загального закону. Так, ч.2 ст.5 Закону „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” 1058, передбачено, що виключно цим Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Частиною 1 статті 33 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначені розміри пенсії по інвалідності залежно від групи інвалідності. Частина друга вищенаведеної статті визначає, що за наявності у непрацюючих інвалідів 2 і 3 груп - у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу - за їх вибором пенсія по інвалідності призначається у розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.

Зазначене посвідчує, що після внесення змін у частину третю статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (17 листопада 2005 року), обчислення і призначення пенсії по інвалідності здійснюється за правилами загального закону, внаслідок чого розмір пенсії по інвалідності поставлений в залежність від розміру пенсії за віком, обчисленої за нормами загального закону.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, з огляду на те, що зазначена стаття частиною 3 доповнена Законом України № 2505 від 25 березня 2005 року (набрав чинності з 31 березня 2005 року), тоді як частина 3 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» змінена Законом України від 17 листопада 2005 року № 3108–15 (набрав чинності з 13 грудня 2005 року).

Згідно до ч.3 ст.42 Закону 1058-4, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.28 цього Закону. Перерахунок проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2291-4 від 23.12.2004 р).

При цьому, абз. Першим п.16 Прикінцевих положень Закону №1058 передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону.

Відповідно до Закону України N 231-V  від 05.10.2006 року, який набрав чинності 31.10.2006 року були внесені зміни до ч.3 ст.67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"  (аналогічні з ч.3 ст.42 Закону №1058-4) в якій зазначено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.  

Суд вважає, що оскільки ч.3 ст.42 Закону №1058-4 не суперечила Закону №796, а навпаки визначала порядок проведення перерахунку пенсій постраждалим особам у зв’язку з встановленням нового розміру прожиткового мінімуму, то відповідно до п.16 Прикінцевих положень Закону 1058-4 підлягає застосуванню саме наведена стаття. Крім того, до внесення змін в ч.3 ст.67 Закону №796, яка набула чинності з 31.10.2006 року, порядок проведення перерахунку пенсії у зв*язку з встановленням нового розміру прожиткового мінімуму, був визначений лише ч.3 чт.42 Закону №1058-4, яка набрала чинності 12.01.2005 року.

Не врахування відповідачем зазначених змін стало однією з причин хибного висновку щодо неможливості застосування стосовно позивача норм статті 28 загального закону в частині визначення мінімального розміру пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму.

Враховуючи, що порядок обчислення мінімальної пенсії за віком встановлений лише нормами Закону України № 1058, суд вважає за необхідне також застосувати аналогію закону, закріплену статтею 8 ЦПК України, відповідно до якої у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року №966-14, а також Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 5 жовтня 2000 року №2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону №2505–4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Законом України № 1646 –УІ від 20.10.2009 року  “Про внесення  змін  до Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” встановлений мінімальний прожитковий  мінімум для осіб, що втратили працездатність  в сумі 573 грн.

Законом України № 2154-У1 від 27.04.2010 року «Про Державний бюджет України на 2010 рік» встановлений мінімальний прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність  в сумі з 01.01.2010 року – 695 грн., а з 01.04.2010 року – 706 грн.

Таким чином, для позивача як інваліда 3 групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, мінімальний  розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів.

Крім того, суд зазначає, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що, зокрема, зазначено у рішенні №8-рп/2005 від 11 жовтня по справі №1-21/2005), пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3 частиною 2 статті 6, статтею  8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і ЦПК України.

Крім того, за приписами ст. 22 Конституції України  Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Крім того, суд зазначає, що згідно Постанови Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року №9  “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”                  - якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню не відповідає чи суперечить законові, суд зобов’язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.                                                                                                                    

Суд, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними (урядовими) нормативними актами, не приймає до уваги посилання відповідача на підзаконні нормативні акти постанови Кабінету України, які регулюють дані правовідносини, що виникли між сторонами та встановлюють відмінні від законів розміри пенсій.

Враховуючи вищенаведене, розглядаючи справу в межах заявлених вимог, враховуючи, що  рішенням Володарського райсуду по справі № 2а-129/09р. такі самі вимоги позивача були задоволенні у строк до 31.12.2009 року,  суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі у строк з 01.01.2010 року по момент звернення позивача з даним позовом до суду  т.б. по 15.04.2010 року.  

    Керуючись ст.ст. 8, 11, 15, 57-59, 209, 212-215 ЦПК України, суд , –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги позивача задовольнити.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Володарському районі м Донецької області провести ОСОБА_1   перерахунок та виплату основної пенсії-6 /шість/ мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії – 50 % мінімальної пенсії за віком по 3-ї групі інвалідності (основної та додаткової пенсії) з 01.01.2010 року по 15.04. 2010 року , відповідно до ст.ст.49, 50, ч.3, 4 ст.54  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ч.3 ст.42 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, як постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 ч.1 Закону України Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” з урахуванням встановленого розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

     Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Володарський районний суд Донецької області.

      Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області  через Володарський районний суд Донецької області  протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

     Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Володарський районний суд Донецької області  протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.  

     Апеляційна скарга може бути подана без попередньої подачі заяви про апеляційне оскарження в строк передбачений для подачі такої заяви.

Суддя                                                            Є.О.Подліпенець.