Справа № 2-62 2007 року
РІШЕННЯ ІМЕНЕМУКРАЇНИ
07 лютого 2007 року Місцевий суд Бахмацького району Чернігівської області в складі:
головуючого судді: ЗацерковногоМ.М.
при секретарі: Горбач НД.
За участю сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Бахмач справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Бахмачм'ясо" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та відшкодування моральної шкоди,-
УСТАНОВИВ:
Наказом № 198-к від 9 квітня 2004 року позивачка була прийнята на роботу розбирачем судпродуктів 3 розряду, м'ясо-жирового цеху ТОВ „Бахмачм'ясо".
А наказом № 149 - к від 22 листопада 2006 року звільнена з роботи за прогул без поважних причин, відповідно до п.4, ст. 40 КЗпП України.
Вважаючи своє звільнення незаконним ОСОБА_1 звернулась до суду з позов про поновлення її на роботі посилаючись на те, що адміністрація ТОВ „Бахмачм'ясо" у зв'язку з відсутністю сировини часто рекомендує працівникам брати відпустки без збереження заробітної плати.
10 жовтня 2006 року, коли вона відповідно до правил внутрішнього розпорядку о восьмій годині з'явилась на роботу, то майстер м'ясо-жирового цеху ОСОБА_2 сказала їй, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що за відсутністю роботи вони можуть написати заяви про відпустку без збереження заробітної плати на 10 жовтня. Після того, як вони написали заяви, майстер цеху завізувала ці заяви, видала їм „звільнювальні", відпустила їх додому сказавши, що сама віднесе заяви на підпис директору підприємства.
Без наявності „звільнювальних" служба охорони не випускає працівників з території підприємства в робочий час. Залишивши „звільнювальні" на прохідній підприємства вони пішли додому.
Після цього вона пропрацювала ще до 22 жовтня 2006 року, а потім її не допустили до роботи, пояснивши, що вона звільнена за прогул.
У судовому засіданні позивачка підтримала свої вимоги, просить їх задовольнити, і додала, що події відбувались 11 жовтня 2006 року, а не 10 жовтня , як це помилково відображено в позовній заяві, та пояснила, що прогулу вона не вчиняла, так як залишила робоче місце з дозволу начальника цеху ОСОБА_2. яка сама запропонувала написати їм заяви про відпустку без збереження заробітної плати на 11 жовтня 2006 року, завізувала їх, тобто написала що не заперечує, поставила на заявах свій підпис, відпустила їх з роботи, виписавши „звільнювальну", та пообіцявши, як це було заведено ,підписати ці заяви у директора.
Десь перед обідом 11 жовтня 2006 року їй додому подзвонила дочка, яка повідомила, що директор їй не підписав заяву на відпустку без збереження заробітної плати. Вона разом зОСОБА_4 пішли на підприємство, але директора не було, ніхто з керівництва їм нічого конкретного з цього приводу не сказав.
Крім того, звільнення було проведено без згоди профспілкового комітету, звільнили її в період знаходження у відпустці без збереження заробітної плати. І взагалі це звільнення-вона розцінює як помсту з боку адміністрації за те, що раніше вони відмовились працювати у надурочний час без видання на це наказу адміністрації.
21 листопада 2006 року було засідання профспілкового комітету, яке відбулось без участі представника адміністрації підприємства, на засіданні
2
профспілкового комітету вона була присутня. Подання адміністрації щодо її звільнення не оголошувалось, але профспілковий комітет прийняв рішення щодо подій які відбулися 11 жовтня 2006 року не звільняти її з роботи а оголосили їй догану.
Представник відповідача ТОВ „Бахмачм'ясо" ОСОБА_5позов не визнав і пояснив, 11 жовтня 2006 року вранці, під час перевірки інженером з організації праці Ткаченко присутності працівників підприємства було виявлено відсутність на роботі працівників м'ясо-жирового цеху ОСОБА_1, ОСОБА_3, таОСОБА_4., про що доповіла директору підприємства.
О десятій годині 45 хвилин в приймальній директора з'явились заяви про надання відпусток без збереження заробітної плати від імені зазначених працівників, які секретар - референт подала до підпису директора. Зазначені заяви не були особисто подані працівниками директору підприємства.
Оскільки заяви працівників ОСОБА_1, ОСОБА_3, та ОСОБА_4, про надання їм відпусток без збереження заробітної плати на 11 жовтня 2006 року в цей день тільки об 11 годині, після того, як працівники самовільно покинули територію підприємства, то в задоволені заяв ОСОБА_1 таОСОБА_4 було відмовлено, а були задоволені вимоги тільки працівника ОСОБА_3 у якої в той час тяжко хворіла матір. У цей день зазначені працівники не були на робочому місці весь день.
За таких обставин адміністрація ТОВ „Бахмачм'ясо" 18 жовтня 2006 року, на підставі ст. 43 КЗпП України, звернулась з мотивованим подання до профспілкового комітету, головою якого є майстер м'ясожирового цеху ОСОБА_2, про надання згоди на звільнення з роботи за прогул працівників ОСОБА_1 таОСОБА_4. Яке вона отримала 19 жовтня 2006 року.
Так як у визначений законом п'ятнадцятиденний строк профком не повідомив адміністрацію про прийняте ним рішення, то у разі пропуску цього строку адміністрація має право вважати, що профспілковий комітет дав згоду на звільнення працівників.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 15 вересня 2006 року вже виносилась догана, вона була звільнена з роботи на підставі п.4, ст..40 КЗпП України, тобто за прогул без поважних причин.
Третя особа на стороні відповідача - директор ТОВ „Бахмачм'ясо" ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, хоча про час розгляду справи був повідомлений завчасно.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши осіб, які беруть участь у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:
Статтею 10 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 5-1 КЗпП України визначено, що „Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи."
Відповідно до п. 4, ст. 40 КЗпП України- „Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин".
Як установлено в судовому засіданні позивачка наказом № 198-к від 9 квітня 2004 року була прийнята на роботу розбирачем судпродуктів 3 розряду, м'ясожирового цеху ТОВ „Бахмачм'ясо".
А наказом № 149 - к від 22 листопада 2006 року звільнена з роботи за прогул без поважних причин, відповідно до п.4, ст. 40 КЗпП України.
Як установлено в судовому засіданні 11 жовтня 2006 року вранці позивачка, на пропозицію начальника м'ясо-жирового цеху ОСОБА_2, написала
3
заяву на відпустку без збереження заробітної плати на 11 жовтня 2006 року, яку подала своєму безпосередньому керівнику тобто начальнику м'ясо-жирового цеху ОСОБА_2, яка наклала резолюцію, що не заперечує проти надання відпустки та виписала позивачці „звільнювальну", що є підставою для виходу з охоронюваної території підприємства.
Пояснення позивачки підтвердили допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які пояснили, що 11 жовтня 2006 року вранці, коли вони прийшли на роботу, майстер цеху ОСОБА_2 запропонувала їм у зв'язку з відсутністю роботи написати їм заяви на відпустки без збереження заробітної плати на цей день. Так як не було роботи то вони написали такі заяви, які майстер цеха ОСОБА_2 завізувала, тобто написала що „не заперечує", поставила на заявах свій підпис, відпустила їх з роботи, виписавши „звільнювальну".
Заяви, як це було заведено, вони залишили у майстра цеха, яка пообіцяла підписати їх у директора підприємства. „Звільнювальна" записка це єдиний документ, який дає можливість залишити територію підприємства в робочий час.
Крім того свідокОСОБА_4 підтвердила пояснення позивачки щодо того, що вони з ОСОБА_1 в той день приходили до керівництва ТОВ „Бахачм'ясо" з'ясувати причини не надання їм відпусток без збереження заробітної плати на 11 жовтня 2006 року, але ніхто їм нічого конкретного не сказав.
Свідок ОСОБА_2 пояснила, що вона працює майстром м'ясо-жирового цеху, та є головою профспілкового комітету ТОВ „Бахмачм'ясо".
11 жовтня 2006 року на початку робочого дня, працівники м'ясо-жирового цеху ОСОБА_1,ОСОБА_4, та ОСОБА_3 написали заяви на відпустку у той день без збереження заробітної плати, так як на підприємстві не було роботи. Вона не заперечувала, забрала заяви, виписала працівникам „звільнювальні", та понесла ці заяви директору на підпис. Оскільки директора не було, то вона зазначені заяви поклала до текі для підпису. А коли повернулась до цеху, щоб повідомити, що заяви не підписані - працівників на підприємстві вже не було.
Пізніше свідок ОСОБА_2 уточнила, що в той час як вона відносила їх заяви на підпис директору, то говорила ОСОБА_1,ОСОБА_4 та ОСОБА_3, щоб вони почекали поки вона підпише заяви. Пізніше в цей же день заяву ОСОБА_3 директор задовольнив, а ОСОБА_1 таОСОБА_4 - відмовив. Заяви на підпис директору вона відносила на початку дев'ятої години ранку.
19 жовтня 2006 року, вона, як голова профспілкового комітету ТОВ „Бахмачм'ясо" отримала подання адміністрації щодо дачі згоди на звільнення ОСОБА_1 з роботи за прогул без поважної причини, оскільки остання вже мала догану.
У встановлений законом строк профспілковий комітет не розглянув подання адміністрації щодо надання згоди на звільнення ОСОБА_1, так як деякі члени профспілкового комітету були у відпустці а один чоловік звільнився з роботи.
Засідання профспілкового комітету відбулося 21 листопада 2006 року на якому була присутня ОСОБА_1. Профспілковий комітет вирішив клопотати перед адміністрацією підприємства залишити ОСОБА_1 на роботі обмежившись зауваженням. На той час ще не знали, що позивачку вже звільнили з роботи. Представника адміністрації на засідання профспілкового комітету не запрошували.
А коли прийняте рішення принесли до адміністрації, то вияснилось, що позивачку вже звільнили з роботи.
За таких обставин, суд не може визнати відсутність позивачки на роботі 11 жовтня 2006 року як прогул без поважних причин.
Оскільки звільнення з роботи є найсуворішим дисциплінарним стягненням, то суд вважає, що в даному випадку відповідачем було застосовано це стягнення до ОСОБА_1 без урахування всіх обставин відсутності позивачки на роботі 11 жовтня 2006 року, в тому числі і дій майстра цеху ОСОБА_2, яка фактично відпустила позивачку з роботи, що доведено в судовому засіданні. Про це свідчать і дії ОСОБА_2. як голови профспілкового комітету.
4
Крім того, як убачається з наданих відповідачем табелів обліку робочого часу за жовтень - листопад 2006 року, позивачка у листопаді 2006 року відпрацювала тільки одну неповну зміну 4 години 17 листопада, а всі інші дні, по 21 листопада 2006 року включно, згідно наказів директора ТОВ „Бахмачм'ясо" знаходилась у відпустці без збереження заробітної плати.
Пленум Верховного Суд України в п. 17 постанови № 9 від 6 листопада 1992 року з наступними змінами зазначає, що „Правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відсутності (ч.З ст.40 КЗпП) стосуються як передбачених статями 40, 41(1) КЗпП, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. При цьому маються на увазі щорічні, а також інші відпустки, що надаються працівникам як із збереженням, так і без збереження заробітку.
Як убачається з копії трудової книжки позивачки остання звільнена з роботи 22 листопада 2006 року. Але в порушення вимог інструкції з ведення трудових книжок мається виправлення дати звільнення без відповідного застереження.А тому суд не має можливості установити дійсну дату внесення запису про звільнення позивачки.
Відповідно до ст.. 60 ЦПК України - „Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень".
Таким чином суд вважає, що є всі підстави для задоволення вимог позивачки.
Оскільки звільнення позивачки було проведено з порушенням вимог трудового законодавства, суд находить необхідним задовольнити її вимоги і в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Статтею 235 КЗпП України передбачено, що „У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу".
Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року „Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" визначений порядок обчислення середнього заробітку, відповідно до якого середня заробітня плата обчислюється обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
А п. 5. цієї Постанови передбачає нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
На вимогу суду представник відповідача надав розрахунок середнього заробітку позивачки відповідно до вимог зазначеної постанови Кабінету Міністрів № 100, відповідно до якого середньоденна заробітна плата позивачки складає 24 гривні 01 кой:
Оскільки позивачка звільнена 21 листопада 2006 року, то по день розгляду справи в суді вимушений прогул складає 51 робочій день.
Середній заробіток за час вимушеного прогулу складає: 51 робочий день х 24 грн. 01 коп. = 1244 грн. 51 коп.
Відповідно до ст.. 237 КЗпП України „ Суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі."
Таким чином суд находить необхідним стягнути з ОСОБА_6 на користь ТОВ „Бахмачм'ясо" в рахунок покриття шкоди,
5
заподіяної установі у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу 1244,51 грн.
Позивачкою по справі заявлено вимоги щодо відшкодування моральної шкоди пов'язаної з незаконним звільненням в розмірі 1000 гривень, оскільки вона є людиною літнього віку , а звільнення з роботи за прогул негативно відобразилось на авторитеті, як серед родичів так і серед знайомих.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Враховуючи обставини справи, суд находить необхідним вимоги позивачки в цій частині задовільнити частково в розмірі 500 грн.
Так як вимоги позивачки задовлені, суд находить необхідним судові витрати покласти на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.24, 38, 232, 233, 235, 236, 237, 241-1 КЗпП України ст.ст. 6, 10, 27, 31, 88, 130, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ТОВ „Бахмачм'ясо" задовольнити.
ОСОБА_1 поновити на посаді розбирача судпродуктів ТОВ „Бахмачм'ясо"
Стягнути з ТОВ „Бахмачм'ясо" на користь ОСОБА_1, в рахунок відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу 1244 (одна тисяча двісті сорок чотири) гривні 51 коп., 500 (п'ятсот) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, 7 гривень 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, та 250 грн. витрат на правову допомогу.
А всього стягнути з ТОВ „Бахмачм'ясо" на користь ОСОБА_1 2002 (дві тисячи) гривень 01 копійку.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ТОВ „Бахмачм'ясо" в рахунок покриття шкоди, заподіяної установі у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу 1244 (одна тисяча двісті сорок чотири) гривні 51 коп.
Стягнути з ТОВ „Бахмачм'ясо" на користь держави судовий збір в розмірі 51 (п'ятдесят одна) гривня.
Рішення в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана через місцевий Бахмацький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня подачі заяви на апеляційне оскарження.