ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2010 рокуСправа № 2а-1447/10/0370
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Волдінера Ф. А.,
при секретарі судового засідання Шафранюк І. Ф.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Любчук В.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції про визнання неправомірною постанови про відкриття виконавчого провадження та зобов’язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції про визнання неправомірною постанови про відкриття виконавчого провадження № 15772833 від 09.11.2009 року та зобов’язанням вчинити дії, закрити виконавче провадження по справі.
Позов обґрунтовано тим, що 03.10.2009 року постановою ІДПС взводу ДПС БДПС при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області позивача було визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП. На підставі вище вказаної постанови старшим державним виконавцем ВДВС Луцького районного управління юстиції 19.11.2009 року було відкрито виконавче провадження. Вважає, що дана постанова винесена з порушенням норм чинного законодавства, оскільки в постанові в справі про адміністративне порушення не зазначена дата набрання ним законної сили, тобто виконавчий документ не відповідає вимогам пункту 5 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невідповідності виконавчого документа вимогам статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець повинен був відмовити у відкритті виконавчого провадження. Також позивач зазначає, що про існування оскаржуваної постанови дізнався 10.05.2010 року, а тому вважає, що не пропустив строк звернення до суду.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі та суду пояснила, що державним виконавцем правомірно було відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови від 03.10.2009 року про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн., оскільки виконавчий документ відповідає вимогам статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», надійшов на виконання у визначений законом строк. Постанова про відкриття виконавчого провадження була направлена в той же день позивачу. А 24.03.2010 року позивач особисто ознайомився зі всіма матеріалами виконавчого провадження, в тому числі з постановою про відкриття виконавчого провадження. Просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог, оскільки позивачем пропущено строки на звернення до суду передбачені статтею 181 Кодексу адміністративного судочинства України.
В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги та просить суд визнати постанову про відкриття виконавчого провадження нечинною. Заявлені позовні вимоги підтримує з підстав викладених в позовній заяві. Просить суд поновити строк на оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження та задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. Причину пропущення строку на звернення до суду пояснює тим, що з постановою про відкриття виконавчого провадження, яка є предметом оскарження в даній справі, був ознайомлений 10.05.2010 року, а 24.03.2010 року державний виконавець ознайомила його з іншою постановою про відкриття виконавчого провадження щодо нього.
В судовому засіданні позивач, в порядку передбаченому статтею 76 Кодексу адміністративного судочинства України, був допитаний як свідок. В якості свідка позивач підтвердив, що ознайомився з постановою про відкриття виконавчого провадження, яку він оскаржує в позовній заяві, 10.05.2010 року, а 24.03.2010 року державний виконавець ознайомила його з іншою постановою про відкриття виконавчого провадження щодо нього.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. При цьому суд врахував наступне.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Представник відповідача не надала суду жодних доказів на підтвердження того, що позивач був ознайомлений з постановою про відкриття виконавчого провадження щодо нього, яка є предметом оскарження в даній справі, 24.03.2010 року. Позивач же в своїх поясненнях, а також в своїх показаннях в якості свідка, стверджує, що не був ознайомлений із зазначеною постановою 24.03.2010 року, а ознайомився з цією постановою лише 10.05.2010 року. Таким чином, представник відповідача не змогла довести те, що позивачем пропущено десятиденний строк на звернення до суду встановлений частиною 2 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано десятиденний строк на звернення до суду встановлений частиною 2 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі Закон) встановлено, що виконавче провадження – це сукупність дій органів і посадових осіб Державної виконавчої служби, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів, які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених чинним законодавством України, а також рішеннями, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно статті 3 Закону, примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою, зокрема, підлягають виконанню такі виконавчі документи, як постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 18 Закону, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; в інших передбачених законом випадках.
Судом встановлено, що 03.10.2009 року постановою ІДПС взводу ДПС БДПС при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області було накладено адміністративне стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. Вище вказану постанову про накладення адміністративного стягнення направлено для примусового виконання до Відділу державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції. Постановою старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції Любчук В.Л. від 09.11.2009 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови від 03.10.2009 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. Вказані фактичні обставини підтверджуються поясненнями представника відповідача, копією постанови про накладення адміністративного стягнення від 03.10.2009 року №388841, копією постанови від 09.11.2009 року про відкриття виконавчого провадження.
Згідно вимог частин 1, 2 статті 24 Закону, державний виконавець зобов’язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред’явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом та пред’явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення шляхом винесення у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа постанови про відкриття виконавчого провадження.
Згідно пункту 4 статті 21 Закону виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, — протягом трьох місяців.
Отже, на підставі викладеного суд приходить до висновку, що постанова старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції Любчук В.Л про відкриття виконавчого провадження від 09.11.2009 року винесена з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що у виконавчому документі не зазначено дати набрання чинності рішення, а отже він не відповідає вимогам передбаченим статтею 19 Закону, оскільки в постанові про адміністративне правопорушення вчиненого позивачем вказано, що відповідно до статті 291 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження. В тексті постанови зазначено, що вона може бути оскаржена протягом десяти днів від дня її винесення. Крім того, позивач був ознайомлений з постановою 03.10.2009 року, а отже і з порядком її оскарження та датою набуття нею законної сили, про що свідчить підпис позивача про її отримання в самій постанові. Дана постанова протягом 10 днів з дня вручення, а саме 03.10.2010 року позивачем не оскаржувалась у визначеному законному порядку, а отже набрала законної сили з 14.10.2009 року. Суд також звертає увагу позивача на той факт, що такого змісту вимоги до постанов в справі про адміністративне правопорушення, чинним законодавством не передбачені. Крім того, вище вказана постанова підписана уповноваженою посадовою особою і скріплена печаткою.
Таким чином постанова серія АН №388841 від 03.10.2009 року в справі про адміністративне правопорушення вчинене позивачем відповідає вимогам чинного законодавства. Отже, при винесенні постанови ВП № 15772833 про відкриття виконавчого провадження від 09.11.2009 року старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції Любчук В.Л. діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, надаючи оцінку діям та рішенням суб'єкта владних повноважень, які є предметом оскарження, суд перевіряє чи прийняті (вчинені) вони на підстави, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Зважаючи на вищевикладене, суд визнає постанову старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції Любчук В.Л. про відкриття виконавчого провадження ВП № 15772833 про відкриття виконавчого провадження від 09.11.2009 року, законною та обґрунтованою.
Керуючись статтями 2, 11, 17, 71, 158, 160, 162, 163, 186, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі статей 3, 18,19, 24 Закону України «Про виконавче провадження», суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Поновити строк на оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі – 01 червня 2010 року. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ф.А. Волдінер