Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" серпня 2007 р. Справа № 46/182-07
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І. , Такмаков Ю.В.
при секретарі Гудковій І.В.
за участю представників сторін:
позивача - Хоменко С.І.
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу 2-го відповідача (вх.№ 2198Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 04.06.07 р. у справі № 46/182-07
за позовом Іноземного підприємства "АІС-Харків", с. Тернова
до 1)ТОВ "Виробничо - торгівельна компанія "Вантажні автомобілі", м. Харків
2) ВАТ "АТП 16808", м. Кам'янець-Подільський
про визнання недійсними правочинів та застосування наслідків визнання правочинів недійсними
встановила:
У квітні 2007 р. позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсними правочинів з купівлі-продажу автомобілів, здійснених між відповідачами - ТОВ "Виробничо-торгівельна компанія "Вантажні автомобілі", м. Харків та ВАТ "Автотранспортне підприємство 16808", м. Кам'янець-Подільський, та застосування наслідків визнання правочинів недійсними, а саме повернення сторін правочинів купівлі-продажу автомобілів в первісне становище.
04.06.2007 року позивач подав до суду заяву про уточнення позову, а саме, в номерах автомобілів, і просив суд визнати недійсними правочини, здійснені між відповідачами з купівлі-продажу автомобілів:
1. Мікроавтобус 12 місний 32213 НСПГ, свід. про реєстрацію ХАР № 015002,
номер шасі, кузова 27050020122204 , реєстраційний номер 92111 ХК;
2. Мікроавтобус 12 місний 32213 НСПГ, свід. про реєстрацію ХАР№ 015003,
номер шасі, кузова 27050020122202, реєстраційний номер 92112ХК;
3. Мікроавтобус 12 місний 32213 НСПГ, свід. про реєстрацію ХАР № 015004,
номер шасі, кузова 27050020123151, реєстраційний номер 92113 ХК;
4. Мікроавтобус 12 місний 32213 НСПГ, свід. про реєстрацію ХАР №015005,
номер шасі, кузова 27050020123396, реєстраційний номер 92114 ХК;
5. Мікроавтобус 12 місний 32213 НСПГ, свід. про реєстрацію ХАР №015006,
номер шасі, кузова 27050020121949, реєстраційний номер 92115 ХК;
6. Мікроавтобус 12 місний 32213 НСПГ; свід. про реєстрацію ХАР №015007,
номер шасі, кузова 27050020123409, свід. про реєстрацію 92116 ХК;
7. Мікроавтобус 12 місний 32213 НСПГ, свід. про реєстрацію ХАР №015008,
номер шасі, кузова 27050020123053, реєстраційний номер 92117ХК;
8. Мікроавтобус 12 місний 32213 НСПГ, свід. про реєстрацію ХАР №015009,
номер шасі, кузова 27050020123142, реєстраційний номер 92119 ХК;
9. Мікроавтобус 12 місний 32213 НСПГ, свід. про реєстрацію ХАР №01501
номер шасі, кузова 27050020123154, реєстраційний номер 92127 ХК;
10. Мікроавтобус 12 місний 32213 НСПГ, свід. про реєстрацію ХАР №015012,
номер шасі, кузова 27050020098155, реєстраційний номер 92128 ХК;
11. Мікроавтобус 12 місний 32213 НСПГ, свід. про реєстрацію ХАР №015013,
номер шасі, кузова 27050020122393, реєстраційний номер 92129 ХК;
12. Мікроавтобус 12 місний 32213, свід. про реєстрацію ХАР №015155, номер
шасі, кузова 27050020123470, реєстраційний номер 93410 ХК;
13. Мікроавтобус 12 місний 32213, свід. про реєстрацію ХАР №015154, номер
шасі, кузова 27050020121968, реєстраційний номер 93409 ХК;
14. Мікроавтобус 12 місний 32213, свід. про реєстрацію ХАР № 015156, номер
шасі, кузова 27050020121950, реєстраційний номер 93411 ХК;
15. Мікроавтобус 12 місний 32213, свід. про реєстрацію ХАР №015157, номер
шасі, кузова 27050020123482, реєстраційний номер 93412 ХК;
16. Мікроавтобус 12 місний 32213, свід. про реєстрацію ХАР №015158, номер
шасі, кузова 27050020119155, реєстраційний номер 93413 ХК;
17. Мікроавтобус 12 місний 32213, свід. про реєстрацію ХАР № 015250, номер
шасі, кузова 27050020121963, реєстраційний номер 93489 ХК;
18. Мікроавтобус 12 місний 32213, свід. про реєстрацію ХАР №015251, номер
шасі, кузова 27050020122922, реєстраційний номер 93490 ХК;
19. Мікроавтобус 12 місний 32213, свід. про реєстрацію ХАР № 015252, номер
шасі, кузова 27050020123474, реєстраційний номер 93491 ХК;
20. Мікроавтобус 12 місний 32213, свід. про реєстрацію ХАР № 015253, номер
шасі, кузова 27050020121948, реєстраційний номер 93492 ХК;
21. Мікроавтобус 13 місний 32213-224, свід. про реєстрацію ХАС №684865,
номер шасі, кузова 32210030015104, реєстраційний номер 22512 ХВ;
22. Мікроавтобус 13 місний 32213-224, свід. про реєстрацію ХАС №684866,
номер шасі, кузова 32210030012205, реєстраційний номер 2251ЗХВ;
23. Мікроавтобус 13 місний 32213-224, свід. про реєстрацію ХАС №684867,
номер шасі, кузова 32210030028580, реєстраційний номер 22514 ХВ;
24. Мікроавтобус 13 місний 32213-224, свід. про реєстрацію ХАС №684868,
номер шасі, кузова 32210030021583, реєстраційний номер 22515 ХВ;
25. Мікроавтобус 13 місний 32213-224, свід. про реєстрацію ХАС №684869,
номер шасі, кузова 32210030028257, реєстраційний номер 22516 ХВ;
26. Мікроавтобус 13 місний 32213-224, свід. про реєстрацію ХАС №684870,
номер шасі, кузова 32210030014659, реєстраційний номер 22517 ХВ;
а також, просив суд застосувати наслідки визнання правочинів недійсними, а саме повернути сторони правочинів купівлі-продажу автомобілів в первісне становище.
Рішенням господарського суду Харківської області від 04.06.07р. по справі № 46/182-07 (суддя –Ільїн О.В.) прийнято заяву позивача про уточнення позову, позовні вимоги задоволені, стягнуто з першого відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті держмита в розмірі 85,00 грн. та витрат 59,00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, стягнуто з другого відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті держмита в розмірі 85,00 грн. та витрат 59,00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з посиланням на невідповідність правочинів з купівлі –продажу автомобілів вимогам діючого законодавства.
Другий відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки воно необґрунтоване, незаконне, порушенні норми матеріального та процесуального права, відповідач вказує, що не може погодитись з висновком суду відносно не зняттям першим відповідачем з обліку спірних автомобілів в органах ДАІ перед його відчуженням як невідповідності п.8 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 р. № 1388, дана обставина, на думку суду першої інстанції, є достатньою для визнання правочинів недійсними, але господарський суд не прийняв до уваги, що для реєстрації транспортних засобів, що перебували в експлуатації і зареєстровані в підрозділах ДАІ, крім названих документів, додається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) з відміткою підрозділу ДАІ про зняття транспортного засобу з обліку. Перед відчуженням (передачею) такий транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ. При цьому, відчуження, передача власником придбаних транспортних засобів, не зареєстрованих у підрозділах ДАІ –не проводиться, т.б. проведення відчуження (передачі) власником придбаних транспортних засобів забороняється тільки у разі не проведення реєстрації їх у підрозділах ДАІ. Разом з тим, УДАІ УМВС України в Харківській області підтвердило реєстрацію зазначених автомобілів в органах ДАІ, тому не переконання другого відповідача першого відповідача на момент укладання оспорюваних правочинів не було ніяких обмежень щодо володіння, використання та розпорядження своїм власним автотранспортом. Крім того, спірні автомобілі були зареєстровані другим відповідачем у Четвертому міжрайонному відділі ДАІ УМВС України в Хмельницькій області, про що свідчить довідка від 20.02.2007 р. № 345/549.
Перший та другий відповідачі в судове засідання не з’явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги не з'явлення представників відповідачів не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Позивач з обставинами, викладеними в апеляційній скарзі не погоджується, вважає рішення суду обґрунтованим, законним, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Судова колегія, перевіривши матеріали справи, вислухавши представника позивача встановила :
21.08.2006 року господарським судом Харківської області було винесено рішення по справі № 05/96-06, яким з ТОВ «ВТК «Вантажні автомобілі»на користь ІП «АІС-Харків»було стягнуто заборгованості - 490 400,00 грн., пені - 53362,40 грн., державного мита - 5437,62 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 98,82 грн., а всього –549298,84грн. На виконання судового рішення 01.09.2006 року було видано відповідний наказ господарського суду.
Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що в процесі виконання судового рішення по справі № 05/96-06 було з'ясовано, що ТОВ "Виробничо-торгівельна компанія "Вантажні автомобілі" належить 26 автомобілів ГАЗ, які знаходяться в користуванні ВАТ «АТП 16808». З метою фактичного виконання судового рішення 15.02.2007 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС Хмельницької області було виявлено та описано й арештовано 20 з 26 належних ТОВ "Виробничо-торгівельна компанія "Вантажні автомобілі" автомобілів ГАЗ, про що складено акти опису й арешту майна серії АА № 3839521ІА від 15.02.2007р. та серії АА № 383951ІІА від 15.02.2007р.
Як свідчать матеріали справи, ВАТ «АТП 16808»звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовною заявою до відділу примусового виконання ДВС Хмельницької області про визнання права власності на описане та арештоване майно згідно зазначених вище актів опису й арешту майна та звільнення його з-під арешту. Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 14.03.2007 року було порушено провадження у справі, Іноземне підприємство "АІС -Харків" та ТОВ "Виробничо-торгівельна компанія "Вантажні автомобілі" були залучені до участі в справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Свій позов ВАТ «АТП 16808»аргументує тим, що арештовані Актами 20 автомобілів в числі 26 автомобілів були придбані ним у ТОВ "Виробничо-торгівельна компанія "Вантажні автомобілі" за договорами купівлі-продажу та належать йому на праві власності, в зв'язку з чим на зазначене майно не може бути звернуто стягнення. На підтвердження позовних вимог ВАТ «АТП 16808»посилається на договори купівлі-продажу № 200103/КП від 20.01.2003 р. та № 011103/КП від 01.11.2003 р., акт прийому-передачі від 15.11.2005 р., згідно з яким ТОВ "Виробничо-торгівельна компанія "Вантажні автомобілі" передав ВАТ «АТП 16808»26 автомобілів; копію довідки Четвертого МРВ ДАІ № 345/549 від 20.02.2007р.; платіжні доручення.
Іноземне підприємство "АІС -Харків" право звернення до господарського суду Харківської області з позовом про визнання недійсними право чинів з купівлі-продажу автомобілів, здійснених між відповідачами - ТОВ "Виробничо-торгівельна компанія "Вантажні автомобілі" (першим відповідачем у справі) та ВАТ "Автотранспортне підприємство 16808" (другим відповідачем у справі), та застосування наслідків визнання правочинів недійсними, а саме повернення сторін правочинів купівлі-продажу автомобілів в первісне становище, обґрунтовує ч. З ст. 215 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Позивач посилається на те, що зміст вчинених відповідачами у справі правочинів купівлі-продажу автомобілів в частині передачі першим відповідачем автомобілів у власність другого відповідача суперечить акту цивільного законодавства .
Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що 20.01.2003 року між першим та другим відповідачами у справі був укладений договір купівлі-продажу основних засобів № 200103/П з додатковою угодою № 1 від 27.02.2003р., згідно з яким перший відповідач зобов'язався поставити, а другий відповідач прийняти та оплатити автомобілі - маршрутні таксі ГАЗ 32213-15М, переобладнані під маршрутні 13-місцні таксі в кількості 20 одиниць; 01.11.2003р. - договір купівлі-продажу основних засобів № 011103/КП, згідно з яким перший відповідач зобов'язується поставити, а другий відповідач прийняти та оплатити пасажирські 13-місцні автобуси ГАЗ 32213-224 в кількості 5 одиниць і пасажирське 13-місцне таксі ГАЗ-322132-224 в кількості 1 одиниці.
Пунктом 2.2. договорів купівлі-продажу сторони узгодили, що право власності на автомобілі, що поставляються виникає у покупця з моменту здійснення всіх взаєморозрахунків за договором, що підтверджується відповідним актом.
15.11.2005р. між відповідачами у справі було складено акт приймання-передачі із зазначенням моделі автомобіля, серії та номеру свідоцтва про реєстрацію, номера кузова, державного номеру, згідно з яким, перший відповідач передав, а другий відповідач прийняв 26 автомобілів ГАЗ 32213.
Згідно з наявною у матеріалах справи постановою про розшук майна боржника від 25.01.2007р., винесеною старшим державним виконавцем державної виконавчої служби в Дзержинському районі м. Харкова, на підставі відповіді УДАІ УМВС України в Харківській області, автомобілі, вказані в Акті прийому-передачі від 15.11.2005р., зареєстровані в органах ДАІ за ТОВ «ВТК «Вантажні автомобілі.
Суд першої інстанції правомірно вважав, що на момент здійснення взаєморозрахунків за договорами купівлі-продажу, оформлення акту приймання-передачі автомобілів від 15.11.2005 р. (момент переходу права власності за договорами купівлі-продажу № 200103/КП та 011103/КП) і до теперішнього часу 26 автомобілів продовжують перебувати на обліку в органах ДАІ і зареєстровані за ТОВ «ВТК «Вантажні автомобілі».
Згідно з ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 2 ст. 144 Господарського кодексу України право на майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з дня реєстрації цього майна або відповідних прав на нього, якщо інше не встановлено законом.
Обов'язкова державна реєстрація та єдиний на території України порядок державної реєстрації автомобілів встановлений Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998р., № 1388.
Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що право власності другого відповідача на автомобілі могло виникнути лише з моменту їх державної реєстрації другим відповідачем в органах ДАІ. Всупереч вищевказаній правовій нормі, сторони правочинів купівлі-продажу здійснили ці правочини на умові передачі прав власності на них у відповідності з пунктом 2.2. договорів купівлі-продажу - тобто з моменту здійснення всіх взаєморозрахунків за договором, що підтверджується відповідним актом, чим порушено ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України. Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, ч. 1 ст. 203 визначає, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.
Згідно з ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому, двостороннім правочином є узгоджена дія двох сторін.
Пунктом 8 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок встановлено, що перед відчуженням, передачею транспортний засіб, що перебував в експлуатації повинен бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ.
Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що першим відповідачем перед відчуженням, тобто передачею права власності на автомобілі, не було здійснено зняття автомобілів з обліку в органах ДАІ.
Господарський суд обґрунтовано вважав, що зміст вчинених правочинів купівлі-продажу в частині передачі першим відповідачем автомобілів у власність другого відповідача суперечить акту цивільного законодавства - Правилам державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 р., № 1388, чим порушено ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, є підставою недійсності правочину.
Відповідно до ст. 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсність інших її частин або правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би здійснений й без включення до нього недійсної частини.
Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що правочини купівлі-продажу не можуть бути здійснені без передачі права власності, недійсність правочинів купівлі-продажу в частині передачі першим відповідачем автомобілів у власність другому відповідачу має наслідком недійсність правочинів купівлі-продажу автомобілів в цілому.
Згідно з ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Твердження позивача на неправомірне застосування господарським судом норм Цивільного кодексу України 2004р. та Господарського кодексу України безпідставне, так як відповідно до ч. 2 п. 4 Прикінцевих положень до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов’язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями, також п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2004р. передбачено, що відносно цивільних відносин, що виникли до набрання ним чинності, його положення застосовуються до тих прав та обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Отже, як свідчать матеріали справи, на момент прийняття ЦК України 2004р. та ГК України зобов’язання продовжували існувати. І суд першої інстанції обґрунтовано застосував норми зазначених кодексів.
Посилання другого відповідача на реєстрацію автомобілів в Четвертому МРВ ДАІ безпідставне, так як реєстрація спірних автомобілів не проводилась на них були видані тимчасові реєстраційні талони. Відповідно до п.6.3 Інструкції тимчасовий реєстраційний талон може видаватися юридичній особі за умови, що власник ТЗ передав їй право користування і/або/ розпорядження в установленому порядку, на підставі нотаріально посвідченого доручення, договору оренди чи лізингу. Отже, тимчасовий реєстраційний талон не підтверджує право власності на автомобіль, а свідчить про право тимчасового користування.
Посилання другого відповідача на неповідомлення про час та місце розгляду справи також необґрунтоване та спростовується матеріалами справи, зокрема поштовим повідомленням підтверджується отримання другим відповідачем ухвали про порушення провадження у справі, доказів неотримання ухвал другий відповідач не надав.
За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано вважав вимоги позивача обґрунтованими, такими, що не суперечать чинному законодавству, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Таким чином, рішення господарського суду відповідає нормам матеріального та процесуального права та обставинам справи, а доводи другого відповідача не можуть бути підставою для скасування рішення.
Керуючись ст. ст.144 ГК України, ст.ст. 202, 215-217 ЦК України, ст.ст. 101- 105 ГПК України судова колегія -
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 04.06.2007р. по справі № 46/182-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Повний текст постанови підписано 13.08.07 р.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
Судді Пушай В.І.
Такмаков Ю.В.