Справа № 22-3756/2009
Категорія 32
Головуючий у 1 інстанції Кодолов В.О.
Доповідач Звягінцева О.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2009 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Молчанова С.І.
суддів Звягінцевої О.М., Бабенка П.М.
при секретарі Кузмінковій Ю.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, що діє від свого імені та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2, до відділення ФСС в м. Харцизьку про відшкодування моральної шкоди у зв’язку з загибеллю чоловіка та батька на виробництві за апеляційною скаргою відділення ФСС в м. Харцизьку на рішення Харцизького міського суду Донецької області від 12 лютого 2009 року і
ВСТАНОВИВ:
в апеляційній скарзі відділення ФСС в м. Харцизьку оспорює обґрунтованість судового рішення, яким позов задоволено частково зі стягненням на користь позивачки у відшкодування моральної шкоди 30000 грн., на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, - 20000 грн. і ставить питання про його скасування, ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки у відділення нема жодних правових підстав для надання відшкодування морального збитку родині загиблого на виробництві працівника.
Посилається на порушення та неправильне застосування судом при розгляді цієї справи норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Крім цього, позивачами не було надано жодного доказу заподіяння ним моральної шкоди; вважає, що у суду не було підстав для задоволення вказаного позову.
В засіданні апеляційного суду представник відділення ФСС в м. Харцизьку за довіреністю Самаріна О.М. підтримала доводи скарги, просила про її задоволення, скасування судового рішення із ухваленням нового про відмову в задоволенні позову, а позивачка ОСОБА_1, що діє від свого імені та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2, заперечувала проти доводів скарги, просила про її відхилення, залишення рішення суду без зміни.
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.
7.11.2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом до відповідача від свого імені та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який уточнила в своїй письмовій заяві від 21.01.2009р. (а. с. 17,18), і зазначала, що у червні 2007р. вона звернулась до суду від свого імені та в інтересах сина до ДП „Шахтарськантрацит", ВП „Шахта „Іловайська" ДП „Шахтарськантрацит" про відшкодування моральної шкоди у зв’язку з загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_2 на виробництві її чоловіка ОСОБА_4, який працював на шахті машиністом 3-го розряду підземних установок ділянки шахтного транспорту. Відповідачем був складений акт про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1; на той час на утриманні потерпілого знаходився малолітній син ОСОБА_2
Рішенням Харцизького міського суду від 21.12.2007р. їх позовні вимоги були задоволені частково, на підставі вимог ст. ст. 1168,1172 ЦК України за ними було визнано право на відшкодування моральної шкоди і з підприємства на її користь у відшкодування цієї шкоди було стягнуто 30000 грн., а на користь сина - 20000 грн.
Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 10.04.2008р. вказане рішення було скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову і тому вважала, що обставини, встановлені цим рішенням, відповідно до вимог ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Просила суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на ЇЇ користь у відшкодування моральної шкоди 65,22 кратних розмірів мінімальної зарплати - 39458 грн., на користь сина - 43,48 кратних розмірів мінімальної зарплати - 26305 грн., судові витрати.
Рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 12 лютого 2009 року позов задоволено частково, з відділення ФСС в м. Харцизьку на користь ОСОБА_1 стягнуто у відшкодування моральної шкоди 30000 грн., на користь ОСОБА_2 - 20000 грн., судові витрати: 8 грн. 50 коп. - судового збору та 7 грн. 50 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до вимог п. п. 3,4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
При розгляді цієї справи судом було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в результаті нещасного випадку на виробництві у ВП „Шахта „Іловайська" ДП „Шахтарськантрацит" загинув чоловік позивачки ОСОБА_4, який працював на вказаному підприємстві машиністом 3 розряду підземних установок ділянки шахтного транспорту.
Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 28.08.2006р. загибель ОСОБА_4 була визнана пов’язаною з виробництвом.
Відповідно до вимог ч. ч. 1,2 ст. 6 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закону) суб’єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик.
Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування.
Відповідно до вимог ст. 21 Закону у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов’язаний у встановленому законодавством порядку: 1) своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні:
а) допомогу у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;
б) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого;
в) щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого;
г) пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
д) пенсію у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
є) допомогу дитині відповідно до статті 9 цього Закону;
2) організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов’язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов; і т. ін.
Відповідно до вимог ст. 28 Закону страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Зазначені грошові суми складаються із:
1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);
2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім’ї та особам, які перебували на утриманні померлого);
3) страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому;
4) страхової виплати пенсії у зв’язку з втратою годувальника;
5) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;
6) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.
Відповідно до вимог ст. 33 Закону у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.
Такими непрацездатними особами є: 1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють; 3) інваліди - члени сім’ї потерпілого на час інвалідності; 4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов’язаний виплачувати аліменти; 5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.
Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім’ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.
Пенсія у разі смерті годувальника призначається і виплачується згідно із законодавством.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 43 Закону у разі смерті потерпілого члени його сім’ї мають право на одержання від Фонду соціального страхування від
нещасних випадків страхових виплат ( одноразової допомоги, пенсії у зв’язку із втратою годувальника) та послуг, пов’язаних з похованням померлого.
Таким чином, Закон України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачає виключний перелік страхових виплат, які повинні здійснюватись Фондом соціального страхування від нещасних випадків членам сім’ї померлого; виплата Фондом сум на відшкодування моральної шкоди, що заподіяна членам сім’ї застрахованого його смертю, цим Законом не передбачена.
За вказаних обставин апеляційний суд доходить висновку, що, вирішуючи спір і частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції застосував закон, який не поширюється на спірні правовідносини, а саме ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 34 вказаного Закону, оскільки визначеними нормами передбачена можливість відшкодування моральної шкоди безпосередньо потерпілому на виробництві внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, а не членам їх сімей.
Покладаючи на Фонд соціального страхування від нещасних випадків обов’язок з відшкодування позивачам моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов висновків щодо наявності законних підстав для цього, однак ці висновки не відповідають обставинам справи.
З урахуванням викладеного, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права і його висновки не відповідають обставинам справи, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, п. п. 3,4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст. 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
ВИРІШИВ:
апеляційну скаргу відділення ФСС м. Харцизьку задовольнити, рішення Харцизького міського суду Донецької області від 12 лютого 2009 року скасувати.
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1, що діє від свого імені та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2, до відділення ФСС в м. Харцизьку про відшкодування моральної шкоди у зв’язку з загибеллю чоловіка та батька на виробництві.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання ниям законної сили.