справа №22-2211

Головуючий у 1-й інстанції: Гудзь Л.М.

Доповідач: Гончар В. П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого: Гончара В.П.

суддів: Пікуль А.А., Слюсар Т.А.

при секретарі: Ліліцькому Р.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 18 грудня 2008 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину квартири та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про продовження строків прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 18.12.2008 р. позов задоволено.

Визнано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 власниками по 1/6 частини АДРЕСА_1, яка залишилися як спадщина після смерті ОСОБА_4

В зустрічному позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на спірну квартиру, поновлення йому пропущеного строку, який пропущено з поважних причин - в задоволенні відмовлено

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - 81 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Апелянт вважає, що суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, неповно з’ясував обставини справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам.

Представник позивачів проти апеляційної скарги заперечував, просив апеляційну скаргу відхилити.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість постановленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками померлого сина - ОСОБА_4

Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_4 помер у віці 58 років ІНФОРМАЦІЯ_1 р. (а. с 5).

Суд першої інстанції вірно встановив, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого Шевченківською районною державною адміністрацією від 01 червня 1999 р. на праві приватної власності ОСОБА_2, ОСОБА_3 та померлому ОСОБА_4 належить АДРЕСА_1 в рівних долях.

Встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 постійно проживали із своїм померлим сином - ОСОБА_4

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_4 15.04.2004 р. на випадок свої смерті зробив розпорядження, заповідаючи належну йому частину АДРЕСА_1 ОСОБА_1 (а. с. 8).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач - спадкоємець за заповітом, а позивачі є спадкоємцями першої перги права на спадкування за законом.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 фактично звернувся з позовом

Судом було встановлено, що ОСОБА_1 не звернувся у встановлені законодавством строки для прийняття спадщини. Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, керуючись наявними доказами, що ОСОБА_1 знав про смерть ОСОБА_4, так як був на похороні.

Згідно із ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Суд прийшов до вірного висновку, що хвороба матері відповідача не може слугувати поважною причиною для визначення додаткового строку для звернення із заявою про прийняття спадщини, оскільки відповідач міг скористатися правом для звернення із заявою про прийняття спадщини, скориставшись послугою поштового відправлення до нотаріальної контори такої заяви або звернутися із такою заявою в період, коли мати відповідача не перебувала на лікуванні.

Однак, як було встановлено судом, відповідач не здійснив ніяких дій для реалізації свого права.

Тому суд прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для звернення із заявою про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно із ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачі прийняли спадщину після померлого сина - ОСОБА_4, так як постійно проживали разом із ним до його смерті.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують викладених в рішенні суду висновків.

За таких обставин, коли рішення суду є законним і обгрунтованим, підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 303,307,317,218 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 18 грудня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної с, или шляхом подання до цього суду касаційної скарги.