Справа 22-212
Головуючий у 1-й інстанції - Шостак О.О.
Доповідач - Матвєєва О.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2009 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Матвєєвої О.А.
суддів Касьяна О.П., Шебуєвої В.А.
при секретарі Фроловій І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Шевченківської районної у м. Києві ради на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 6 серпня 2008 року в справі за позовом Шевченківської районної у м. Києві ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація про визнання угод недійсними, визнання права власності та визнання договору дарування недійсним.
Заслухавши доповідь судді Матвєєвої О.А., пояснення осіб, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання дійсним договору дарування 3\10 частини будинку АДРЕСА_2, укладеного між ОСОБА_1 та Управлінням житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, про визнання права власності на частину цього об’єкту нерухомого майна за територіальною громадою Шевченківського району м. Києва та про визнання недійсним з моменту укладення договору дарування, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зобов’язавши Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна скасувати правову реєстрацію щодо ОСОБА_2 та проведести правову реєстрацію на територіальну громаду.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 19 лютого 1998 року Шевченківською РДА на підставі розпорядження № 227 ОСОБА_1 на сім’ю з трьох осіб було надано трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 у зв’язку з визнанням будинку АДРЕСА_2 де він мешкав з дружиною та донькою, непридатними для житла.
У вказаному будинку ОСОБА_1 на праві приватної власності належало 3/10 частин будинку - 2 кімнати площею 39,5 кв. м., від якої він, на думку позивача, добровільно відмовився на користь Шевченківської районної державної адміністрації м. Києва, незважаючи на що подарував цю частку квартири своїй дочці 01.02.1999 р.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 6 серпня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі Шевченківська районна в м. Києві рада просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на те, що у Шевченківської районної у м. Києві ради є всі підстави для визнання факту укладення договору та передачі у власність Територіальної громади Шевченківського району 3/10 частини будинку АДРЕСА_2, що судом першої інстанції враховано не було. Крім того, за положеннями ст. 145 ЦК України особа, яка набула майно за недійсною угодою, не є добросовісним набувачем.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість постановленого рішення в цій частині, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що посилання позивача на те, що між ОСОБА_1 та Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією було укладеного договір дарування 3\10 часток будинку АДРЕСА_2 не знайшли свого підтвердження, оскільки відсутні докази, що такий договір укладався у відповідності до вимог ЦК України в редакції 1963 р. в силу чого відсутні підстави для визнання недійсним договору дарування, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Такі висновки суду відповідають вимогам закону та ґрунтуються на повно, всебічно та об’єктивно досліджених обставинах справи.
Позивач не довів, як того вимагає ст. 60 ЦАК України обставини, на які посилається як на підставі своїх вимог.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач виконав умови договору дарування, прийнявши на баланс спірне майно, а ОСОБА_1 ухиляється після отримання квартири від нотаріального посвідчення угоди не може бути підставою для скасування рішення, оскільки договір дарування є безоплатним \ст. 243 ЦК України в редакції 1963р.\, а розпорядження Шевченківської РДА №1475 від 11.12.1997р. про прийняття на баланс 3\10 часток будинку АДРЕСА_2 від співвласника ОСОБА_1 без його заяви про передачу названого нерухомого майна не є переконливим доказом щодо волевиявлення сторін. Окрім того з листа КП УЖГ Шевченківського району м. Києва від 01.04.2002р. вбачається, що частина будинку на баланс не приймалась як така, що непридатна для проживання та загрожуюча обвалом.
Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права та не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. 303,307,308,313,314,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Шевченківської районної у м. Києві ради - відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 6 серпня 2008 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.