Справа №22-4142/2009.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий в 1-інстанції-Смирнова Є.П.

Доповідач-Кабанченко О.А.

20 травня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Кабанченко О.А.

суддів - Шахової О.В., Желепи О.В.

при секретарі - Кузнецовій З.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 02 березня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу .

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги,

встановила:

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 02 березня 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким задовольнити позов, мотивуючи свої вимоги неповним з»ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що кошти на купівлю нерухомого майна та оформлення необхідних документів були надані позивачем. Відповідачем за свою частку гроші повернуті позивачу не були. Кошти в розмірі 27.000 доларів США, які були передані свідком ОСОБА_5 відповідачу, для придбання складу в с Рожни, позивачу не передавались. Вважає, неправильним висновок суду про недоведенність наявності будь-яких грошових зобов'язань відповідача перед позивачем.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що за договором купівлі-продажу від 6 травня 2005 року сторонами в рівних частках було придбано за 35.000  грн.  у Колективного сільськогосподарського підприємства «Деснянське» нерухоме майно - склад дерев'яний, площею 363, 5 кв.м, за адресою: Київська область, Броварський район, с Рожни, вул. . Щорса, 46 К.

Вказане майно зареєстроване 13 червня 2005 року в Броварському БТІ на праві спільної часткової власності - по 1\2 за відповідачем та за позивачем.

26 жовтня 2005 року позивачем було сплачено 600  грн.  за договором №10\20, укладеним позивачем з ТОВ «Київський регіональний інститут земельної реформи» 25 жовтня 2005 року, за виконання робіт по розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства в межах с Рожни.

8 серпня 2005 року позивачем було внесено 1.000  грн.  відповідно до договору на виконання незалежної оцінки вартості придбаної сторонами нежилої будівлі.

Позивач, звернувшись із даним позовом до суду, просив стягнути з відповідача 50% вартості нерухомого майна, що було придбане сторонами, і витрат по його оформленню, посилаючись на те, що всі витрати по придбанню та оформленню майна ніс одноособово позивач, оскільки у відповідача на той час коштів не було.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено існування будь-яких грошових зобов'язань відповідача перед позивачем.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Як встановлено судом, будь-які правочини між сторонами у письмовій формі, як це передбачено ч. 1. п. 3 ст. 208 ЦК України, не укладались.

Відповідно до положень ст.. 218 ЦК України підстав для визнання дійсним правочину, враховуючи заперечення відповідача проти існування боргу та відсутність письмових доказів щодо укладення будь-яких письмових угод між сторонами, у суду не було.

Суд першої інстанції, давши належну оцінку доводам та запереченням сторін, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що внесення грошових коштів від імені позивача не свідчить про належність .цих коштів йому одноособово.

Доводи апеляційної скарги про неповне дослідження обставин справи та неналежну оцінку доказів, судова колегія вважає безпідставними.

Порушень процесуального права, які б стали підставою для скасування рішення суду, не встановлено.

З огляду на наведене, судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду немає.

Керуючись ст.. ст.. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - представника позивача ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 02 березня 2009 року залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двох місяців з дня проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України.