Справа № 22- 2302/2009

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий у 1-й інстанції - Андрієнко A.M.

Доповідач - Кабанченко О.А.

13 травня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Кабанченко О.А.

суддів - Шахової О.В.Желепи О.В.

при секретарі - Кузнецовій З.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Центральної спеціалізованої дитячо-юнацької школи олімпійського резерву з легкої атлетики Комітету фізичного виховання та спорту Міністерства освіти та науки України - Дерев»янчука Володимира Анатолійовича на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 грудня 2008 року цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Центральної спеціалізованої дитячо-юнацької школи олімпійського резерву з легкої атлетики Комітету фізичного виховання та спорту Міністерства освіти та науки України, третя особа : ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди та внесення змін в трудову книжку.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги,

встановила:

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 23 грудня 2008 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2: зобов'язано Центральну спеціалізовану дитячо-юнацьку школу олімпійського резерву з легкої атлетики Комітету фізичного виховання та спорту Міністерства освіти та науки України внести зміни в трудову книжку ОСОБА_2 - в п.11 вказати, що запис зроблено 7 вересня 2007 року.

Стягнуто з Центральної спеціалізованої дитячо-юнацької школи олімпійського резерву з легкої атлетики Комітету фізичного виховання та спорту Міністерства освіти та науки України на користь ОСОБА_2 1.000  грн.  у відшкодування моральної шкоди, в доход держави - судові витрати 17  грн.  та 30  грн.

В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Вважає, що рішення в частині задоволення позовних вимог є незаконним, постановлене з порушенням ст.ст.. 237-1, 47, 48, КЗпП України та ст. ст.3, 212 ЦПК України

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач працювала у відповідача на посаді тренера-викладача з 2004 року.

Наказом № 44-к від 7 вересня 2007 року була звільнена з роботи на підставі ст.. 38 КЗпП України за власним бажанням.

При цьому запис №11 в трудовій книжці позивачки про звільнення з роботи був датований 6 вересня 2007 року.

Зважаючи на наведені обставини, судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги про зобов'язання відповідача внести зміни в трудову книжку позивача в частині дати виконання запису №11 про звільнення.

Задовольняючи позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції вважав доведеним факт видання відповідачем наказу від 5 червня 2007 року за №16-к про звільнення позивача з роботи за прогул без поважних причин та направлення позивачці копії цього наказу, що спричинило їй душевні страждання та завдало моральної шкоди.

Проте, судова колегія не погоджується з таким висновком суду.

Як вбачається з матеріалів справи, 5 червня 2007 року на підставі заяви позивачки відповідачем був виданий наказ № 16-к про надання позивачці відпустки без збереження заробітної плати на 15 календарних днів з 6 по 21 червня 2007 року у зв'язку із сімейними обставинами.

Даний наказ зареєстрований у журналі реєстрації кадрових наказів (а.с. 108).

Наказ про звільнення позивача за прогули в зазначеному журналі не зареєстрований.

Відсутні також відомості про направлення відповідачем ОСОБА_2 копії наказу про звільнення її за прогули у журналі реєстрації вихідної кореспонденції (а.с. 85).

Позивачкою не надано доказів на підтвердження факту отримання поштою копії наказу про звільнення за прогули.

Допущена відповідачем помилка в трудовій книжці щодо дати звільнення та номеру наказу про звільнення, які були виправлені відповідачем, не можуть свідчити про те, що позивачка була звільнена за прогули, оскільки відповідно до запису у трудовій книжці вона звільнена на підставі ст.. 30 КЗпП України за власним бажанням.

На підтвердження позовних вимог позивачкою була надана довідка №763 від 2 грудня 2008 року, виконана на бланку Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти та науки України. В цій довідці зазначено, що 17 липня 2007 року відбулося засідання комісії Комітету з приводу законності звільнення з посади позивача, на якому комісія прийшла до висновку, що звільнення ОСОБА_2 з посади тренера за скоєння прогулу не відповідає дійсності: в наказі відповідача від 5 червня 2007 року №16-к відсутня дата прогулу, відповідно до документів позивач перебувала з 5 по 21 червня 2007 року у відпустці за особистий рахунок, відмітка про звільнення у трудовій книжці зроблена з грубим порушенням трудового законодавства.

Враховуючи те, що у зазначеній довідці вказані відомості про засідання комісії, яке відбулося 17 липня 2007 року, і висновок про неправильність запису у трудовій книжці позивача, якого станом на липень 2007 року не існувало, оскільки зроблений він був лише у вересні 2007 року, судова колегія не може визнати зазначену довідку належним доказом по справі на підтвердження факту видання відповідачем наказу про звільнення позивача з роботи за прогули.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що позивачем не доведені позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, яка була завдана внаслідок видання відповідачем наказу про звільнення за прогули, оскільки відсутні докази того, що такий наказ був виданий відповідачем та направлений позивачу.

З огляду на наведене, рішення суду в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову у цій частині.

Відповідно до положень ст.. 88 ЦПК України підлягає зменшенню розмір судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача в доход держави.

Керуючись ст.. 237-1 КЗпП України, ст.. ст.. 307 - 309 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу представника Центральної спеціалізованої дитячо-юнацької школи олімпійського резерву з легкої атлетики Комітету фізичного виховання та спорту

Міністерства освіти та науки України - Дерев»янчука Володимира Анатолійовича задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 грудня 2008 року в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та питання про стягнення судових витрат скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Центральної спеціалізованої дитячо-юнацької школи олімпійського резерву з легкої атлетики Комітету фізичного виховання та спорту Міністерства освіти та науки України, третя особа: ОСОБА_3, про відшкодування моральної шкоди відмовити.

У доход держави стягнути з Центральної спеціалізованої дитячо-юнацької школи олімпійського резерву з легкої атлетики Комітету фізичного виховання та спорту Міністерства освіти та науки України судовий збір - 8, 50  грн.  та збір на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 7, 50  грн.

В решті рішення залишити без зміни.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців з дня проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України.