Справа № 22ц-3398
Категорія: 32
Головуючий першої інстанції Воробйов С.О.
Доповідач Висоцька В.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2009 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого Висоцької В.С.
суддів Біляєвої О.М., Осипчук О.В.
при секретарі Джевазі - Третьяковій С.Ю.
за участю
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Кучеренко О.В.
3-ї особи ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецька залізниця» про стягнення матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою Державного підприємства «Донецька залізниця» на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 лютого 2009 року
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 лютого 2009 року позов ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача у відшкодування матеріальної шкоди 313,43 грн., у відшкодування моральної шкоди 1 200 грн., повернення судового збору 7,50 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30 грн., а всього 1 550,93 грн. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду відповідач державне підприємство «Донецька залізниця» подало апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування рішення суду та ухваленні нового рішення про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування доводів скарги відповідач посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що вина водія ОСОБА_4 в заподіянні шкоди здоров’ю позивача не доведена. Вирок відносно нього не постановлювався, до адміністративної відповідальності він не притягувався. Постановою органів внутрішніх справ відносно ОСОБА_4 відмовлено в порушенні кримінальної справи.
Крім того, відповідач зазначив, що позивачем не доведено та не підтверджено доказами факт спричинення матеріальної та моральної шкоди позивачу. На наданих квитанціях не зазначено назву медичного препарату, вони купувалися протягом п’яти разів на день, проведення УЗД не викликалося необхідністю. Позивач не надав доказів, що моральні страждання були завдані саме дорожньо-транспортною пригодою, яка сталася 26 вересня 2005 року.
В апеляційному суді представник відповідача Кучеренко О.В. підтримала доводи скарги.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 заперечували проти задоволення скарги, вважають рішення законним та обгрунтованим.
3-я особа ОСОБА_4 просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення скасувати та відмовити в задоволенні позову, оскільки вина його в дорожньо-транспортній пригоді відсутня.
3-я особа ОСОБА_6 до судового засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Його неявка не перешкоджає розгляду справи судом.
Апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інтонації ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 26 вересня 2005 року сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої позивачу були спричинені легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я у вигляді травми м’яких тканин голови, шиї, грудної клітини, які супроводжувалися явищами струсу головного мозку. Пригода сталася з вини водія ОСОБА_4, який порушив вимоги Правил дорожнього руху п.п.16.14 та 16.12, відповідно до яких у разі з’їзду з головної дороги на другорядну, він повинен був надати дорогу автомобілю ВАЗ, що наближався праворуч по головній дорозі.
Останній знаходився в трудових відносинах з відповідачем та керував трактором МТЗ -55а, який належав державному підприємству «Донецька залізниця».
Постановою відділу ДАІ від 5 жовтня 2005 року Красноармійського МРВ відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв’язку з відсутністю складу злочину, передбаченому ст. 286 ч. 1 КК України у зв’язку з чим ОСОБА_1, який був в якості пасажира ВАЗ 2101 завдані легкі тілесні пошкодження. Внаслідок отримання тілесних ушкоджень позивачу було завдано та моральної шкоди.
Задовольняючи позов в частині стягнення матеріальної шкоди, суд керувався вимогами ст. 1166 ЦК України і виходив з того, що позивач купував ліки на суму 313,43 грн. під час проходження курсу медикаментозного лікування.
Задовольняючи частково позов про стягнення суми у відшкодування моральної шкоди, суд виходив з характеру та глибини моральних страждань.
Висновки суду першої інстанції грунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
Судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини, що склалися між сторонами, визначено матеріальний закон, який їх регулює і ухвалено обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Висновки суду про встановлені обставини та правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Розмір витрат на ліки, лікування визначені на підставі виданих лікарями рецептів, довідок та рахунків про їх вартість (а.с, 13-16), тому доводи відповідача про недоведеність в потребі саме тих препаратів, які позивачем купувалися, неспроможні.
Визначена судом сума моральної шкоди відповідає характеру та ступеню моральних страждань позивача, конкретним обставинам справи.
Згідно з п. 9 Постанови Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" з подальшими змінами та доповненнями розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин.
Визнаючи розмір відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 200 грн., суд навів в рішенні відповідні мотиви. Підстав для змінення розміру моральної шкоди не вбачається. Доводи апеляційної скарги не впливають на висновки суду щодо встановленого розміру моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що вина водія трактора ОСОБА_4 не підтверджена, спростовуються матеріалами справи, а саме постановою про відмову в порушенні кримінальної справи з нереабілітуючих обставин, рішенням Красноармійського міськрайонного суду від 19 грудня 2006 року, яке набрало чинності (а.с. 11,46,51). Той факт, що ОСОБА_4 не був притягнутий до кримінальної або адміністративної відповідальності не може бути підставою для звільнення його від відповідності за завдання шкоди.
Будь-які докази, які б давали підстави для звільнення ОСОБА_4 від відповідальності по відшкодуванню шкоди, відповідачем не надано.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного судового рішення.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Керуючись ст. ст. 307,308,313,315 ЦПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу державного підприємства «Донецька залізниця» відхилити.
Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 лютого 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з часу набрання законної сили.