Справа №22ц-2261

Категорія 52

Головуючий І інстанції Грубник О. М.

Доповідач Висоцька В.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2009 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області

в складі

Головуючого ВИСОЦЬКОЇ В.С.

Суддів БІЛЯЄВОЇ О.М., ОСИПЧУК О.В.

При секретарі ДЖЕВАЗІ-ТРЕТЬЯКОВІЙ С.Ю.

За участю позивача ОСОБА_1

Представника позивача ОСОБА_2

Представників відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Артемівського учбово - виробничого об’єднання «Зоря» Українського товариства сліпих ( далі -Артемівське УВО «Зоря» УТОС), центрального правління Українського товариства сліпих (далі - центральне правління УТОС) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення заборгованості із заробітної плати

за апеляційними скаргами Артемівського учбово-виробничого об’єднання «Зоря» Українського товариства сліпих, центрального правління Українського товариства сліпих на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 11 січня 2008 року

за апеляційною скаргою Центрального правління Українського товариства сліпих на ухвалу Дружківського міського суду Донецької області від 11 лютого 2008 року

ВСТАНОВИВ

У жовтні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 1 червня 2005 року працював на посаді генерального директора Артемівського УВО «Зоря» УТОС. 26 травня 2006 року наказом №24 його було звільнено з роботи за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України відповідно до його заяви та розпорядження голови Центрального правління УТОС №19 від 25 травня 2006 року. Заяву про звільнення за власним бажанням він не писав. З наказом про звільнення його не ознайомили, про звільнення дізнався 28 вересня 2006 року після запиту адвоката.

Згідно з довідкою заборгованість із заробітної плати за період з грудня 2005 року до липня 2006 року становить 6 74 грн. 28 коп. Тобто, незважаючи на звільнення, йому нараховувалася заробітна плата, він приїздив на роботу щодня, щоб отримати наказ про звільнення, але ні наказу про звільнення, ні можливості працювати йому не дали.

Просив поновити строк для звернення до суду, поновити на посаді генерального директора Артемівського УВО «Зоря» УТОС з 26 травня 2006 року, скасувати наказ про його звільнення від 26 травня 2006 року №24/к, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та заборгованість із заробітної плати в сумі 6 374 грн. 28 коп.

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 11 січня 2008 року строк на звернення до суду поновлено, позовні вимоги задоволені. Ухвалено поновити ОСОБА_1 на посаді генерального директора Артемівського УВО «Зоря» УТОС з 25 травня 2006 року, стягнуто з Артемівського УВО «Зоря» УТОС на користь

ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 20 860 грн. 60 коп. та заборгованість із заробітної плати за період з грудня 2005 року до липня 2006 року в сумі 6 374 грн.28 коп. Рішення в частині поновлення на роботі звернуто до негайного виконання. Вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою того ж суду від 11 лютого 2008 року роз’яснений порядок виконання судового рішення, а саме, що рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді генерального директора Артемівського УВО «Зоря» УТОС необхідно виконувати президії Центрального правління УТОС.

Ухвалене по справі рішення від 11 січня 2008 року оскаржене відповідачами по справі Артемівським учбово-виробничим об’єднанням «Зоря» Українського товариства сліпих, центральним правлінням Українського товариства сліпих.

Постановлену судом ухвалу від 11 лютого 2008 року оскаржено центральним правлінням УТОС.

В апеляційних скаргах Артемівське УВО «Зоря» УТОС та Центральне правління УТОС просять скасувати постановлене рішення та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в частині поновлення на роботі та стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що суд порушив норми процесуального та матеріального закону та висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Артемівське УВО «Зоря» УТОС зазначило, що у зв’язку з неналежним виконанням трудових обов’язків, нецільовим використанням бюджетних коштів на суму 470 000 грн. президія Центрального правління УТОС мала намір звільнити позивача за власною ініціативою, але ОСОБА_1 подав заяву про звільнення за власним бажанням. Заяву про звільнення позивач написав власноручно і навмисно змінив почерк. Експертизою встановлено, що підпис на заяві виконаний позивачем. Зазначили, що позивач без поважних причин пропустив строк для звернення до суду, не надав доказів поважності причин пропуску строку. Після звільнення 25 травня 2006 року до суду звернувся лише 30 жовтня 2006 року. Заробітна плата після звільнення 25 травня 2006 року позивачеві не нараховувалася, а нарахована оплата за лікарняними.

Крім того, Дружківський міський суд, прийнявши позовну заяву до свого провадження, порушив правила підсудності, оскільки не перевірив, чи дійсно позивач проживає в м. Дружківці. Суд вийшов за межі позовних вимог, стягнувши середній заробіток за час вимушеного прогулу у більшому розмірі, ніж просив позивач.

Центральне правління УТОС зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що з 17 по 25 травня 2006 року проводилася комплексна перевірка Артемівського УВО «Зоря» УТОС і в останній день ревізії позивач написав заяву про звільнення за власним бажанням, яка була факсом відправлена до центрального правління УТОС. Оскільки засідання президії проводиться раз на місяць, Головою правління було прийняте розпорядження про звільнення ОСОБА_1 Вважають, що працівник і адміністрація домовилися про звільнення в день подачі заяви.

Суд першої інстанції прийняв до уваги п.4.5 Статуту Артемівського УВО «Зоря» УТОС щодо порядку звільнення генерального директора і директорів виробничої одиниць, але не врахував п.35.4 Статуту УТОС, яким передбачено, що Голова правління в період між засіданнями президії самостійно видає накази по різним напрямкам роботи УТОС, тобто має право на звільнення робітників. Вважають, що звільнення позивача з підстав, передбачених ст. 38 КЗпП України є правильним та підстави для поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку відсутні.

В апеляційній скарзі на ухвалу Дружківського міського суду від 11 лютого 2008 року Центральне правління УТОС просить ухвалу скасувати посилаючись на те, що вона не відповідає вимогам процесуального закону, Закону України «Про виконавче провадження».

В частині стягнення заборгованості по заробітній платі рішення суду не оскаржене.

Справа судовому інстанціями розглядалася неодноразово.

В судовому засіданні представники відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтримали скарги.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 заперечують проти задоволення скарги, вважають рішення законним та обгрунтованим.

Апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду - зміненню в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а в решті - залишенню без змін з наступних підстав.

Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що встановлений законом місячний термін для звернення до суду позивач ОСОБА_1 пропустив з поважних причин, оскільки не був ознайомлений з наказом про звільнення та не отримав трудову книжку.

Суд прийшов до висновку, що звільнення позивача ОСОБА_1 суперечить вимогам закону. Згідно п.4.5 Статуту Артемівського УВО «Зоря» УТОС генеральний директор об’єднання призначається та звільнюється з посади президією центрального правління УТОС. ОСОБА_1 був звільнений розпорядженням голови центрального правління УТОС, а не постановою президії центрального правління УТОС, тобто особою, яка не мала на це повноважень.

Висновок суду першої інстанції вимогам закону та наданим сторонами доказам.

Відповідно до статті 233 КЗпГІ України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Таким чином, початком перебігу місячного строку для звернення особи до суду з позовом про поновлення на роботі слід вважати день вручення наказу про звільнення або день видачі трудової книжки. Обчислення його з дня оголошення наказу є недопустимим.

Згідно ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 знаходився з відповідачем в трудових відносинах з 1.06.2005 року (а.с. 9). Наказом № 24/к від 26.05.2006 року позивача звільнено за власним бажанням, тобто з підстав, передбачених ст. 38 КЗпП України (а.с.8). Підставою для звільнення позивача були заява працівника та розпорядження голови Центрального правління УТОС від 25 травня 2006 року №19 (а.с. 6,23).

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про порушення порядку звільнення позивача з посади генерального директора об’єднання.

Відповідно п.4.5 Статуту Артемівського УВО «Зоря» УТОС генеральний директор об’єднання призначається та звільнюється з посади президією центрального правління УТОС (а.с. 150). Тобто для призначення та звільнення генерального директора встановлений спеціальний порядок.

В порушення зазначеної норми ОСОБА_1 був звільнений розпорядженням голови центрального правління УТОС, а не постановою президії центрального правління УТОС, тобто особою, яка не мала на це повноважень.

Посилання відповідача на п.35.4 Статуту УТОС (а.с. 181) є помилковим та не впливає на висновки суду, оскільки зазначене положення надає право видавати розпорядження з різних напрямків роботи УТСО і не стосується порядку звільнення генерального директора.

Оскільки в повноваження президії Центрального Правління Українського товариства сліпих входить призначення та звільнення з посади генерального директора об’єднання, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення подання державного виконавця про роз’яснення порядку виконання рішення суду в частині поновлення на роботі (а.с. 154).

Ухвала суду відповідає вимогам процесуального Закону та Закону України «Про виконавче провадження», тому підстав для її скасування не вбачається.

З обставин справи вбачається, що з позовом про поновлення на роботі ОСОБА_1 звернувся 30 жовтня 2006 року (а.с.2).

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач посилався на ту обставину, що 7 червня 2006 року Артемівське УВО «Зоря» УТОС направляло ОСОБА_1 рекомендованим листом повідомлення про необхідність з’явитися на підприємство з трудовою книжкою внесення запису про звільнення, яке останній отримав 17 червня 2006 року (а, с.40-41). Крім того, ОСОБА_1 був присутній на виїзному засіданні президії Центрального правління УТОС, на якому була прийнята постанова про затвердження розпорядження голови Центрального правління УТОС від 25 травня 2006 року №19 про звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням (а.с. 63-75).

Проте з зазначеними доводами погодитися не можна.

Відповідач стверджував, що трудову книжку було видано на руки позивачеві ще 15 березня 2006 року, та на час звільнення вона знаходилася у останнього (а.с. 39).

Позивач заперечував проти цього, стверджував, що трудову книжку 15 березня 2006 року він на підприємстві не отримував і вона знаходилася на підприємстві. Його пояснення підтверджені висновками судово - почеркознавчої експертизи від 20 листопада 2007 року, відповідно до якої рукописний запис «ОСОБА_5 15 03.06» у розписці про одержання трудової книжки від 15.03.2006 року виконано не ОСОБА_1, а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_1 у розписці про одержання трудової книжки від 15 березня 2006 року у рідку «Подпись» виконано не ОСОБА_1, а іншою особою з імітацією справжнього підпису (а.с. 93-96).

Відповідно до повідомлення начальника відділу кадрів Артемівського УВО «Зоря» УТОС ОСОБА_6 позивач ОСОБА_1 з наказом про звільнення ознайомлений не був, трудова книжка йому не видавалась з причин її втрати (а.с. 10).

Доводи відповідача, що зазначена довідка не досліджувалася судом першої інстанції неспроможні, оскільки судом дана оцінка в рішенні наданому доказу (а.с. 112 зворот).

Будучи допитаною в судовому засіданні ОСОБА_6 підтвердила, що після звільнення трудова книжка ОСОБА_1 не видавалася ( а.с.89). З приводу причин невручення наказу про звільнення свідок не допитувалася.

Таким чином, пояснення свідка ОСОБА_6 не знаходяться в протиріччі з зазначеним повідомленням (а.с. 86 - 89).

Доводи позивача, що про існування наказу про звільнення він дізнався 28 вересня 2006 року будь-якими доказами не спростовується.

Оскільки відсутні докази про вручення позивачу наказу про звільнення або трудової книжки з записом про звільнення, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те,, що причини пропуску строку звернення до суду є поважними та відповідно до ст. 234 КЗпП України поновив йому строк для звернення до суду.

Доводи відповідача про те, що позивачеві достовірно було відомо про його звільнення, оскільки він власноручно писав заяву про звільнення за власним бажанням, не впливають на висновки суду, оскільки законом не передбачено обчислення строку з дня оголошення наказу.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки суд прийшов до правильного висновку, що позивача звільнено з порушенням норм закону, рішення суду в частині поновлення на роботі відповідає вимогам закону та доказам по справі, наданим сторонами.

Позовна заява про поновлення на роботі розглядалася судом з 30 жовтня 2006 року до 11 січня 2008 року, тобто більш як за один рік не з вини позивача, тому суд прийшов до правильного висновку про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до роз’яснень, які містяться в п. 32 Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» з подальшими змінами та доповненнями у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв’язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року N 348).

Суд першої інстанції, стягуючи середній заробіток за час вимушеного прогулу 20 860,44 грн. врахував заробітну плату, нараховану позивачу за червень та липень 2006 року 1292,72 грн. Висновок суду про врахування заробітної плати є помилковим, оскільки апеляційним судом встановлено, що після 25 травня 2006 року заробітна плата позивачеві не сплачувалася, а лише проводилася оплата лікарняного. Доводи відповідача з цього приводу позивачем в судовому засіданні не спростовані.

Відповідні розрахунки середнього заробітку за час вимушеного прогулу судом не проведено.

Рішення суду в цій частині підлягає зміненню з наступних підстав.

Згідно довідки відповідача (а.с. 306) середньоденний заробіток позивача виходячи з заробітку за останні два місяця роботи складає 63.42 грн., а саме 2853,80 грн.: 45 днів ( 1463,00 грн. за 22 дні + 1390,80 грн. за 23 дні).

Оплата за час вимушеного прогулу за 2006 рік становить

Травень 63,42 грн. х 4 = 253,68 грн.

Червень 63,42 грн. х 20 = 1268,40 грн.

Липень 63,42 грн. х 21 = 1331,82 грн.

Серпень 63,42 грн. х 22 = 1395,24 грн.

Вересень 63,42 грн. х 21 = 1331,82 грн.

Жовтень 63,42 грн. х 22 = 1395,24 грн.

Листопад 63,42 грн. х 22 = 1395,24 грн.

Грудень 63,42 грн. х 21 = 1331,82 грн.

Відповідно довідки відповідача від 22 квітня 2009 року посадовий оклад генерального директора підвищував з 1.01.2007 року на 6,7%, з 1.07.2007 року на 9,9%, з 1.10.2007 року на 4.4%, що повинно бути враховано при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Оплата за час вимушеного прогулу за 2007 рік становить

Січень 67,67 грн. х 21 = 1421,07 гри. з 1.01.2007 року на 6,7 %

Лютий 67,67 грн. х 20 = 1353,40 грн.

Березень 67,67 грн. х 21 = 1421,07 грн.

Квітень 67,67 грн. х 20 = 1353.40 грн.

Травень 67,67 грн. х 19 = 1285,73 грн.

Червень 67,67 грн. х 20 = 1353.40 грн.

Липень 74,37 грн. х 22 = 1636,14 грн. з 1.07.2007 року на 9,9 % Серпень 74,37 грн. х 22 = 1636,14 грн.

Вересень 74,37 грн. х 20 = 1487,40 грн.

Жовтень 77,64 грн. х 23= 1785,72 грн. з 1.10.2007 року на 4,4%

Листопад 77,64 грн. х 22 = 1708,08 грн.

Грудень 77,64 грн. х 21 = 1630,44 грн.

Оплата за час вимушеного прогулу за 2008 рік становить

Січень 77,64 грн. х 8 = 621,12 грн.

Всього заробітна плата за час вимушеного ггрогулу становить 28 396,37 грн.

Доводи відповідача щодо того, що суд вийшов за межі позовних вимог, а саме стягнув суму більш, ніж просив відповідач не можуть бути прийняті до уваги, тому що суперечать вимогам ст. 235 КЗпП України. Позивачем заявлялися вимоги про стягнення суми за весь час вимушеного прогулу, який складається з моменту звільнення до поновлення на роботі за рішенням суду.

Доводи апеляційної скарги про розгляд справи з порушенням правил підсудності не є підставою для скасування судового рішення.

З обставин справи вбачається, що. звертаючись з позовом про поновлення на роботі, позивач надав паспорт (а.с.4). з якого вбачається, що він проживає в м. Дружковка Донецької області.

Відповідно до ст. 110 п.1 ЦПК України позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред’являтися за місцем проживання позивача.

За таких підстав не можна вважати, що суд прийняв до провадження позов з порушенням правил підсудності.

Під час розгляду справи відповідач надав суду відомості про реєстрацію позивача в м. Артемівську Донецької області (а. с. 104)

Відповідно до п.6 ч. 1 ст. 311 ЦПК України підставою для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд є розгляд справи з порушенням правил виключної підсудності.

Ст. 114 ЦПК України передбачає лише чотири види виключної підсудності щодо справ позовного провадження, серед яких справ про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати не зазначено.

Таким чином, розгляд справи про поновлення на роботі Дружковським міським судом Донецької області не є безумовною підставою для скасування рішення і передачі справи на новий розгляд відповідно до ч. 6 п.1 ст. 311 ЦПК України, оскільки для справ про поновлення на роботі не встановлено правил виключної підсудності.

Доводи відповідача про реорганізацію Артемівського УВО шляхом відокремлення на підставі постанови президії ЦП УМОТ від 15 квітня 2008 року, заявлені під час розгляду справи апеляційним судом, не можуть впливати на висновки суду. Достовірні дані про ліквідацію юридичної особи - відповідача, а саме про внесення до єдиного державного реєстру про її припинення відсутні.

За таких обставин апеляційні скарги підлягають відхиленню, рішення суду першої інстанції в частині поновлення на роботі, ухвала про порядок виконання судового рішення - залишенню без змін, як такі, що відповідають вимогам норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307ч.1 п. 3,309 ч. 1 п.4,314,316 ЦПК України, апеляційний суд

ВИРІШИВ

Апеляційні скарги Артемівського учбово-виробничого об’єднання «Зоря» Українського товариства сліпих, центрального правління Українського товариства сліпих відхилити.

Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 11 січня 2008 року змінити в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та судового збору.

Стягнути з Артемівського УВО «Зоря» УТОС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу 28 396 грн. 37 коп., на користь держави судовий збір 283,96 грн.

В решті рішення Дружківського міського суду Донецької області від 11 січня 2008 року та ухвалу Дружківського міського суду Донецької області від 11 лютого 2008 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.