Справа № 22ц-2683
Категорія: 34
Головуючий першої інстанції Кутья С.Д.
Доповідач Висоцька В.С.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 квітня 2009 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі
головуючого Висоцької В.С.
суддів Біляєвої О.М., Осипчук О.В.
при секретарі Джевазі - Третьяковій С.Ю.
за участю
представника позивача ОСОБА_1
представників відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 національного університету, колективного підприємства (далі - КП) «Трест «Донецькжилбуд №1» про відшкодування шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_6 національного університету на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 9 грудня 2008 року, -
ВСТАНОВИВ:
У січні 2002 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 національного університету, КП «Трест Донецькжилбуд №1» про відшкодування шкоди, посилаючись на те, що їй на підставі договору купівлі-продажу належало нежиле приміщення - магазин загальною площею 189 кв. м., який розташований за адресою АДРЕСА_1 вартістю 52 573 грн. 84 коп. У жовтні 2001 року це приміщення та огорожа вартістю 5 000 грн. були знесені без її відома та згоди у зв’язку з будівлею нового корпусу ОСОБА_6 національного університету.
Позивач просила стягнути на відшкодування матеріальної шкоди 57 573,84 грн. та на відшкодування моральної шкоди 50 000 грн., а всього 107 573 грн. 84 коп.
Справа судами розглядалася неодноразово.
Останнім рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 9 грудня 2008 року та додатковим рішенням того ж суду від 25 лютого 2009 року позов ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з відповідачів ОСОБА_6 національного університету і КП «Трест «Донецькжилбуд №1» солідарно на користь позивача ОСОБА_5 у відшкодування матеріальної шкоди 52573,84 грн., у відшкодування моральної шкоди 5000 грн., витрати по сплаті судового збору 534,23 грн. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду відповідач ОСОБА_6 національний університет подав апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування рішення суду в повному обсязі та ухваленні нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 В обґрунтування доводів скарги позивач посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що вина їх в заподіянні шкоди майну позивача не доведена. Судом як доказ прийнятий до уваги акт приймання виконаних робіт від 20 серпня 2001 року, проте акт містить інформацію про демонтаж магазинів інших розмірів. Крім того, акт складено в серпні 2001 року, тоді як в позовній заяві позивач зазначала про знесення магазину в жовтні 2001 року. Університет не затверджував проектно-кошторисну документацію на знос магазину позивачки, а лише підписаний акт після виконання робіт. Університет на надавав ані усного, ані письмового завдання демонтувати магазин.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_6 національного університету ОСОБА_2 підтримала скаргу.
Представники відповідача КП «Трест «Донецькжилбуд №1» ОСОБА_4 та керівник ОСОБА_3 апеляційну скаргу просять задовольнити, скасувати рішення в повному обсязі, ухвалити нове про відмову в задоволенні позову та застосувати поворот виконання рішення суду.
Представник позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_1 просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення залишити без змін.
Представники 3-х осіб: виконкому ОСОБА_6 міської ради та виконкому Ворошиловського району м. Донецька до судового засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Неявка їх представників не перешкоджає розгляду справи судом.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рушення про відмову в задоволенні позовних вимог з таких підстав.
Відповідно до ст. 309 ч. 1 п.п. 3,4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 24 травня 1999 року між ОСОБА_6 національним університетом і комунальним підприємством (далі -КП) «Трест «Донецькжилбуд №1» укладений контракт на будівництво прибудови до учбового корпусу №8а університету.
В серпні 2001 року при виконанні робіт з підготовки території під будівництво за адресою м. Донецьк вул. Ватутіна 1а, відповідач КП «Трест «Донецькжилбуд №1» провів знос магазину площею 189,20 кв. м. вартістю 52 573,84 грн., який належав ОСОБА_5 на підставі договору купівлі - продажу, посвідченому нотаріально 13 березня 2001 року. Університет згоди позивачки на знос магазину не отримав та самовільно прийняв рішення про його знос.
КП «Трест «Донецькжилбуд №1», одержавши усну згоду замовника, пред’явив ОСОБА_6 національному університету акт №1 приймання виконаних підрядних робіт від 20 серпня 2001 року, який університет сплатив.
Задовольняючи позов в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди солідарно, суд керувався вимогами ст. ст. 440,440-1,451 ЦК України 1963 року і виходив з того, що має місце обопільна вина відповідачів, тому вони повинні нести солідарну відповідальність за заподіяну шкоду.
Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що правовідносини сторін між сторонами виникли під час дій Цивільного Кодексу 1963 року та урегульовані ст. ст. 440,440-1 ЦК України 1963 року.
Відповідно до ст. 440 ЦК України 1963 року шкода, заподіяна особі або майну громадянина, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі. Той, хто заподіяв шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з його вини.
Відповідно до ст. 440-1 ЦК України 1963 року моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.
Відповідно до роз» ясень, які містяться в п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року подальшими змінами та доповненнями, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
З матеріалів справи вбачається, що 13 березня 2001 року позивачка ОСОБА_5 придбала шляхом купівлі - продажу у ліквідаційній комісії ВАГ «Компанія «Дело всех» нежиле приміщення - кирпично-металевообладнену будівлю магазину загальною площею 189,2 кв. м., розташовану у м. Донецьку проспект Ватутіна 1а за 52 583,84 грн. (а.с.П, 14-17). Договір посвідчений нотаріально у встановленому законом порядку, зареєстрований в Бюро технічної інвентаризації та не оспорений сторонами. Земельна ділянка у встановленому законом порядку позивачці не надавалася.
З обставин справи вбачається, що 24 травня 1999 року між ОСОБА_6 державним університетом (замовник) та КП «Трест «Донецькжилбуд№1» (підрядник) був укладений контракт на будівництво прибудови до учбового корпусу №8А ОСОБА_6 державного університету та особливі умови до нього (а.с.65,66). В ньому визначені відповідні права та обов’язки сторін у відповідності до умов контракту.
Згідно до п. 10 укладено контракту підрядчик КП «Трест Донецькжилбуд №1» приймає зобов’язання відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, титульного списку, затвердженого замовником - Університетом і узгодженим з підрядчиком по забезпеченню виконання будівельно-монтажних робіт відповідно до будівельних норм і правил і спільно із замовником і субпідрядними організаціями ввести його в дію.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що підрядник зобов’язався виконати поручену роботу по затвердженій проектно-кошторисній документації. Проте не встановлено, що замовник будівництва - ОСОБА_6 державний університет уклав з підрядником договір про знос існуючої будівлі - магазину позивача.
Суд першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів встановив, що підрядник КП «Трест Донецькжилбуд №1», порушуючи п 10 укладеного між сторонами контракту, що передбачає виконання робіт лише відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, провів демонтаж магазину позивача, чим заподіяна матеріальна шкода 52573,84 грн.
Проте з такими висновками погодитися не можна. Усна згода, на яку посилається суд, будь-якими доказами не підтверджена. В цій частині доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу. Крім того, між сторонами укладено письмовий договір і всі умови про його зміну доповненнями повинні були укладені письмово.
В якості доказу на підтвердження вини відповідачів в заподіянні шкоди позивачці суд посилається на акт №1 приймання виконаних підрядних робіт від 20 серпня 2001 року, які ОСОБА_6 державний університет оплатив (а.с. 239-242). Будь - які інші акти про знесення магазину відсутні.
З обставин справи вбачається, що загальна площа магазину, який належав позивачці становила 189,2 кв, м. (а.с. 295). Відповідно до зазначеного акту виконані роботи по демонтажу існуючих будівель - магазинів розміром 12 м. х 13 м., тобто 156 кв. м. та розміром 15м х 21м, тобто 315 кв. м. Таким чином, достовірно не встановлено, що будівельною організацією знесені, а університетом оплачені роботи саме по демонтажу спірної будівлі, яка належала позивачці.
Навпаки, а матеріалах справи відсутні докази відносно того, що саме відповідачами був знесений магазин площею 189,2 кв. м. Доводи представника позивача ОСОБА_1 відносно того, що заміри магазину велись невірно, є припущенням та не підтверджені доказами.
Факт оплати виконаних робіт до демонтажу магазинів з достовірністю не свідчить про те, що університет надав згоду або вимагав знесення будівлі, яка належала позивачці, а підрядник виконав саме роботу з демонтажу магазину позивача, оскільки будь-якими письмовими доказами зазначене не підтверджено.
Відокремлений підрозділ будівельне управління №1 КП «Трест «Донецькжитлобуд №1», яке виконувало роботи за актом та не було самостійною юридичною особою, закрито 27 жовтня 2005 року, про що внесено зміни до Єдиного державного реєстру (а.с. 346).
Зазначеними вище актами підтверджено, що знесення магазинів проведено в серпні 2001 року, виконані роботи оплачені 20 серпня 2001 року. Проте, позивачка ОСОБА_5, яка звернулася до суду з позовом про відшкодування шкоди в січні 2002 року, зазначала, що магазин був знесений в жовтні 2001 року (а.с. 4), тобто через два місяці після виконання та оплати виконаних робіт.
Відповідно до ст. 451 ЦК України 1963 року особи, які спільно заподіяли шкоду, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
Суд першої інстанції, покладаючи обов’язок про відшкодування матеріальної та моральної шкоди солідарно не навів мотивів прийнятого рішення. По справі не доведено, що відповідачі спільно заподіяли шкоду взаємопов’язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру.
Апеляційний суд приходить до висновку, що умови, за яких може бути покладено відповідальність по відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди, відсутні, а саме: дії відповідачів були правомірними, порушення будь - яких правил не встановлено, вони діяли відповідно до закону та умов договору, вина відповідачів в заподіянні шкоди позивача не встановлена, відповідачами доведено, що шкода заподіяна не з їх вини.
Оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, порушені норми матеріального права, відповідно до ст. 309 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню з постановлениям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 про відшкодування шкоди.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню.
В судовому засіданні апеляційного суду відповідачем КП «Трест «Донецькжилбуд №1» подано заяву про поворот виконання рішення.
Заява підлягає задоволенню, оскільки грунтується на законі.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 380 ЦПК України питання про поворот виконання вирішує суд апеляційної чи касаційної інстанції, якщо, скасувавши рішення, він відмовляє в позові повністю або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернено на новий розгляд, а при новому розгляді справи в позові відмовлено, суд, ухвалюючи рішення, повинен зобов’язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 25 червня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 27 жовтня 2004 року, стягнуто з КП «Треста «Донецькжилбуд №1» на користь ОСОБА_5 на відшкодування матеріальної шкоди 52 573,84 грн. та моральної шкоди 5 000 грн., всього 57 573,84 грн. (а.с. 250-254,313-314).
Рішення виконано, про що свідчить постанова про закінчення виконавчого провадження (а.с. 372).
Оскільки суд апеляційної інстанції приймає рішення про відмову в задоволенні позову, відповідно до ст. 380 ЦПК України вирішує питання щодо повороту виконання рішення.
Інші вимоги відповідача КП «Трест «Донецьжилбуд №1»: стягнення суми від коефіцієнтів інфляції та 3% річних за користування грошима не підлягають розгляду, оскільки є самостійними вимогами та не можуть бути розглянуті апеляційною інстанцією в порядку ст. 380 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 307 ч. 1 л.2,309,314,316,380 ЦПК України, апеляційний суд
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 національного університету задовольнити.
Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 9 грудня 2008 року, додаткове рішення того ж суду від 25 лютого 2009 року скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_6 національного університету, колективному підприємству «Трест «Донецькжилбуд» №1» про відшкодування шкоди відмовити.
Допустити поворот виконання рішення Ворошиловського районного суду від 25 червня 2004 року.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь колективного підприємства «Трест Донецькжилбуд №1» 57 573,84 грн.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з часу набрання рішенням законної сили.