Справа № 3224/2009

Категорія 19

Головуючий у 1 інстанції Гончаренко М.Є.

Доповідач Звягінцева О.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 травня 2009 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Стельмах Н.С.

суддів Звягінцевої О.М., Молчанова С.І.

при секретарі Кузмінковій Ю.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним та визнання права власності за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_3 на рішення Дебальцевського міського суду Донецької області від 12 лютого 2009 року і

ВСТАНОВИВ:

в апеляційній скарзі представник позивачки ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_3 оспорює обгрунтованість рішення суду, яким відмовлено в задоволенні позову, і ставить питання про його скасування, ухвалення нового рішення про задоволення позову за неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Посилається на те, що суд, відмовляючи в задоволенні позову, неправильно застосував вимоги ст. 61 ЦПК України щодо обставин, встановлених судовим рішенням в іншій цивільній справі від 8.11.2007р., що набрало законної сили, стосовно визнання власником спірної квартири ОСОБА_2 та визнання недійсним договору від 25.04.2005р.

По цій справі бере участь інша особа - позивачка, предметом спору є зовсім інший договір купівлі-продажу спірної квартири.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

23.04.2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом до відповідачки, зазначала, що 25.04.2005р. між ними був укладений договір купівлі-продажу житлового приміщення, згідно з яким ОСОБА_4 як представник відповідачки на підставі довіреності зобов’язалась передати їй квартиру АДРЕСА_1 площею 44,8 кв.м, жилою площею 28,1 кв.м.

Зобов’язання відповідачки полягало у передачі цієї квартири у її власність, а її зобов’язанням було оплата вартості квартири в сумі 3000 грн.; оплата мала статися попередньо; у цей же день договір був підписаний сторонами.

На виконання умов цього договору сторони попередньо вчинили дії: вона передала відповідачці гроші в сумі 3000 грн. ( п. 3 договору).

Відповідно до п. 2 договору сторони мали посвідчити його нотаріально 29.04.2005р. об 11-ій годині, з’явившись до Дебальцевської державної нотаріальної контори.

Але відповідачка не з’явилась у цей час і в подальшому відмовляється нотаріально посвідчувати договір, порушуючи його умови.

Тому просила ухвалити рішення, яким визнати дійсним договір купівлі-продажу спірної квартири від 25.04.2005 р., та визнати за нею право власності на неї.

Рішенням Дебальцевського міського суду Донецької області від 12 лютого 2009 року в задоволенні позову відмовлено.

Апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до вимог ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності законних підстав для визнання

дійсним договору купівлі-продажу спірної квартири від 25.04.2005р. та визнання за позивачкою права власності на неї.

Як вбачається з договору купівлі-продажу спірної квартири від 25 квітня 2005 року, нібито укладеного між представником відповідачки ОСОБА_2 3а довіреністю ОСОБА_4 - „продавцем" та позивачкою ОСОБА_5 і ОСОБА_6 - „покупцями", вказаний договір оформлено як домашня угода ( а. с. 6).

Таким чином, фактичний період складання цього договору є невстановленим, хоч в самому договорі зазначено, що його укладено 25.04.2005 р., тобто в період дії довіреності, яку 29.03.2005 року ОСОБА_2 видала ОСОБА_4 (а. с. 5).

З тексту цього договору вбачається, що це є попередня угода, оскільки в ньому не зазначено, що власник квартири ОСОБА_2 погодилась на визначену в ньому вартість, за яку квартира продається, і отримала вказану суму.

Більше того, в наступному до нотаріального посвідчення вказаної угоди власник квартири ОСОБА_2 відмовилась від укладання такого договору і 11.05.2007 року скасувала довіреність, видану на ім’я ОСОБА_4 (а. с. 37).

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що власником спірної квартири є відповідачка ОСОБА_2

Таким чином, всупереч доводам скарги у суду першої інстанції дійсно були відсутніми законні підстави для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги апеляційний суд вважає неспроможними, оскільки вони не спростовують правових висновків суду.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або невідповідності висновків суду обставинам справи, або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення немає.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з позивачки ОСОБА_1 на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 25 грн. 50 коп. та 30 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_3 відхилити, рішення Дебальцевського міського суду Донецької області від 12 лютого 2009 року залишити без зміни.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 25 грн. 50 коп. та 30 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.