Справа №22-3507/2008
Категорія 24
Головуючий у 1 інстанції Ларіонова Н.М.
Доповідач Звягінцева О.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 травня 2009 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Стельмах Н.С.
суддів Звягінцевої О.М., Молчанова С.І.
при секретарі Кузмінковій Ю.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом Комунального комерційного підприємства „Донецькміськтепломережа" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_3 на рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 27 січня 2009 року і
ВСТАНОВИВ:
в апеляційній скарзі представник відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_3 оспорює обґрунтованість рішення суду, яким задоволено позов, і ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову за порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
Посилається на те, що судом не враховано його право як інваліда війни 2 групи та право членів його сім’ї - відповідачів на 100%-ву знижку з оплати вартості наданих послуг з опалення.
В засіданні апеляційного суду представник відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_3 підтримав доводи апеляційної скарги, просив про її задоволення, скасування судового рішення з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, а представник 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, - УПСЗН Куйбишевського району м. Донецька за довіреністю ОСОБА_4 заперечувала проти доводів скарги, просила про її відхилення, залишення рішення суду без зміни.
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.
30.09.2008р. позивач ККП „Донецькміськтепломережа" звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачів, який уточнив в заяві від 14.02.2009р. (а.с. 96), і зазначав, що відповідно до вимог ст. 639 ЦК України ним з відповідачами була укладена угода з оплати послуг з теплопостачання шляхом видачі єдиної розрахункової книжки на оплату комунальних послуг.
Однак відповідачі не сплачують своєчасно та у повному обсязі надані їм послуги з теплопостачання.
Відповідачі проживають за адресою: АДРЕСА_1 і є її співвласниками.
Через несвоєчасну оплату спожитої теплової енергії сума заборгованості за період з 1.04.2006 р. до 1.09.2008 р. складає 2400,74 грн.
Просив суд ухвалити рішення, яким стягнути солідарно з відповідачів на його користь 2400,74 грн. - заборгованості з оплати за користування тепловою енергією та 30 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Ухвалою Куйбишевського районного суду м. Донецька від 13 листопада 2008 року до участі у справ залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, - УПСЗН Куйбишевського району м. Донецька (а.с. 78).
Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 27 січня 2009 року позов задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ККП „Донецькміськтепломережа" заборгованість за надані послуги за період з 1.04.2006 р. до 1.09.2008 р. у розмірі 2400,74 грн., по 25,50 грн. - судового збору з кожного з них на користь держави та по 15 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - з кожного з них.
Апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
В своєму рішенні суд послався на те, що відповідачі проживають в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору найму житлового приміщення і відповідно до вимог ст. 64 ЖК України несуть всі обов’язки, що випливають з цього договору, і відповідно до вимог ст. 68 ЖК України зобов’язані своєчасно вносити плату за теплову енергію.
Однак в засіданні апеляційного суду представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_3 пояснив, що квартира за вказаною адресою є приватизованою і він, його дружина ОСОБА_5 та його довірителі - їх повнолітні діти є її співвласниками.
Тому спірні правовідносини регулюються вимогами ст. ст. 150,151 ЖК України щодо користування квартирою, що належить громадянинові, обов’язків власника по забезпеченню її схоронності, вимогами Закону України „Про житлово-комунальні послуги".
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступного.
При розгляді цієї справи судом було встановлено, що ОСОБА_3 є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а. с. 15,16).
Відповідно до вимог п. 5 ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" інвалідам війни та прирівняним до них особам надаються такі пільги: 100-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.
Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім’ю.
Встановлено, що позивачем визначений період заборгованості з оплати послуг з теплопостачання: квітень 2006р. - вересень 2008р.
Згідно зі ст. 76 Закону України „Про державний бюджет на 2006 рік", ст. 70 Закону України „Про державний бюджет на 2007 рік", ст. 66 Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік" встановлено, що до членів сім’ї пільговика при наданні пільг належать: дружина (чоловік), їхні неповнолітні діти (до 18 років); неодружені повнолітні діти, які визнані інвалідами з дитинства 1 та П групи або інвалідами 1 групи; особа, яка проживає разом з інвалідом війни 1 групи та доглядає за ним за умови, що інвалід війни не перебуває у шлюбі; непрацездатні батьки; особа, яка знаходиться під опікою або піклуванням громадянина, що має право на пільги, та проживає разом з ним.
Вищевказані норми законів Конституційним Судом України не визнано неконституційними.
Як встановлено судом, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є повнолітніми, працездатними дітьми пільговика ОСОБА_3
Рішеннями Конституційного Суду України, на які посилався представник відповідачів, заперечуючи проти позову, і, зокрема, рішенням від 20.03.2002р. № 1-15/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) визнані неконституційними окремі положення статей Закону України „Про державний бюджет на 2001 рік", рішенням від 17.03.2004р. № 7-рп/2004 (справа про соціальний захист військовослужбовців і працівників правоохоронних органів) визнані неконституційними окремі положення статей Закону України „Про державний бюджет на 2003 рік ".
Всупереч доводам скарги ці рішення Конституційного Суду України судом першої інстанції обґрунтовано не застосовано до спірних правовідносин.
Крім того, судом першої інстанції обгрунтовано не застосовано до спірних правовідносин і рішення Конституційного Суду України від 1.12.2004р. № 20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), яким визнані неконституційними окремі положення статей Закону України „Про державний бюджет на 2004 рік", що обмежували надання знижки в оплаті комунальних послуг, оскільки ці положення не стосується пільг представника відповідачів ОСОБА_3
Всупереч доводам скарги апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що є безпідставним посилання представника відповідачів на рішення Конституційного Суду України від 3.06.1999р. № 1-8/99 (справа про офіційне тлумачення терміна „член сім’ї"), оскільки Конституційним Судом України було визначено офіційне поняття „ члена сім’ї"" відносно положень Законів України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", „Про міліцію", „Про пожежну безпеку".
Таким чином, задовольняючи позов і стягуючи з відповідачів солідарно заборгованість з оплати за теплову енергію за оскаржений період, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вони не відносяться до кола осіб, на яких поширюється пільга їх представника ОСОБА_3 щодо 100-процентної знижки плати за користування комунальними послугами.
Апеляційний суд вважає неспроможними доводи скарги, оскільки вони не спростовують правових висновків суду.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень або неправильного застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права, або невідповідності висновків суду обставинам справи, або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування або зміни судового рішення немає.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 25 грн. 50 коп.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_3 відхилити, рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 27 січня 2009 року залишити без зміни.
Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави 25 грн. 50 коп. судового збору.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.