Справа № 11-а-1904
Категорія КК: ч. 3 ст. 365
Головуючий у першій інстанції Карабань В.М.
Доповідач Матієк Т.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2009 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - судді - Матієк Т.В.,
суддів - Єлєніної Ж.М., Мороза І.М.,
за участю прокурора - Петренко О.І.,
представника цивільного позивача - ОСОБА_1,
захисника - ОСОБА_2,
виправданого - ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора Панова В.Є., який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, на вирок Печерського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2008 року,
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Ленінакан (Вірменія), громадянин України, освіта вища, одружений, працює на посаді голови правління ВАТ «Науково-дослідний інститут склопластиків і волокна», військовозобов’язаний, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,
виправданий за ч. ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст. 366 КК України за відсутністю в його діях складів вказаних злочинів.
Органами досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачувався в тому, що відповідно до реєстраційних та статутних документів іноземного Акціонерного товариства «Вейбі» (м. Нагоя, Японія) 2.07.1998 року він був включений до Ради директорів зазначеного акціонерного товариства з наданням права брати участь у прийнятті рішень стосовно ведення господарської діяльності товариства.
З метою ведення господарської діяльності на території України Радою директорів АТ «Вейбі» ОСОБА_3 був призначений довіреною особою іноземної компанії з повноваженнями вчинювати від імені АТ «Вейбі» будь-які господарські операції, для чого ОСОБА_3 було видано посвідчену 24.06.1999 року консулом Посольства України в Японії генеральну довіреність на представництво інтересів іноземної компанії в Україні строком на три роки або до її скасування Радою директорів.
Діючи відповідно до даної генеральної довіреності та за погодженням з Радою директорів АТ «Вейбі», ОСОБА_3 як уповноважена на здійснення організаційно-розпорядчих функцій службова особа від імені АТ «Вейбі» 8.02.2000 року у смт. Буча Київської області виступив представником товариства у створенні спільного українсько-японського підприємства ЗАТ «НТБ».
Згідно з реєстраційними документами ЗАТ «НТБ», засновниками даного підприємства виступили ВАТ «Науково-дослідний інститут склопластиків і волокна» та АТ «Вейбі», якому належало 60 відсотків статутного фонду. Одночасно ОСОБА_3, виконуючи службові обов’язки представника АТ «Вейбі» за спеціальними повноваженнями, прийняв участь у зборах співзасновників ЗАТ «НТБ», за рішенням яких його було призначено Головою правління ЗАТ «НТБ».
З метою надання ОСОБА_3 спеціальних повноважень на здійснення організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків в діяльності по представництву японської компанії на території України, а також господарської діяльності створених іноземних акціонерним товариством та очолюваних ОСОБА_3 підприємств, рішенням Ради директорів АТ «Вейбі» від 22.02.2002 року визначено видати ОСОБА_3 доручення для виконання рішення Ради директорів та Зборів акціонерів АТ «Вейбі» щодо питань бізнесових інтересів товариства в Україні. Після чого, 26.02.2002 року в м. Нагоя (Японія) уповноважений директор АТ «Вейбі» ОСОБА_9 видав ОСОБА_3 доручення строком на три роки, яким останній призначався представником АТ «Вейбі» і уповноважувався діяти в інтересах, і від імені цього товариства у відношенні будь-яких третіх осіб, включаючи державні, суспільні, інші установи, організації, органи, юридичні і фізичні особи.
Згідно доручення ОСОБА_3 мав право вести переговори, укладати договори, підписувати, одержувати і подавати документи, володіти і розпоряджатися печаткою, відкривати рахунки в банках і здійснювати банківські операції, вчинювати інші значущі дії в інтересах АТ «Вейбі».
Таким чином, керівництвом АТ «Вейбі» було продовжено строк здійснення ОСОБА_3 представницької діяльності іноземної компанії в Україні та наділено його статусом службової особи, яка тимчасово виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов’язки за спеціальними повноваженнями, направленими на виконання рішень Ради директорів та Зборів акціонерів АТ «Вейбі».
У зв’язку з тим, що отримання прибутку АТ «Вейбі» від діяльності в Україні залежало від виробництва та експорту продукції ЗАТ «НТБ», виробничі засоби та основні фонди якого знаходились на території ВАТ «Науково-дослідний інститут склопластиків і волокна», у 2002 році ОСОБА_3, у відповідності до наданих йому службових повноважень представника АТ «Вейбі», було проведено переговори з представниками компанії «Істлінг холдінг Лімітед» щодо придбання 77,89 % пакету акцій ВАТ «НДІ СВ», а саме 9 474 336 простих іменних акцій, номінальною вартістю 2 368 584 грн.
З метою придбання вищевказаних цінних паперів 3.10.2002 року уповноважений директор АТ «Вейбі» ОСОБА_9, перебуваючи на території України, відкрив у ЗАТ «Альфа-Капітал» (м. Київ, вул. Десятинна, 4/6) депозитарний рахунок АТ «Вейбі» у цінних паперах № 003625, з метою подальшого перерахування на цей рахунок вищезазначених акцій.
Попередньо для забезпечення оперативного управління цінними паперами через представника товариства в Україні, яким являвся ОСОБА_3, ОСОБА_9 2.10.2002 року у м. Києві видав доручення серії ВАВ № 285045 терміном на три роки, яким уповноважив ОСОБА_3 бути представником у будь-яких банківських установах, розпорядником рахунку у цінних паперах АТ «Вейбі» та підписувати розпорядження щодо них.
Згідно цього доручення ОСОБА_3 мав право подавати від імені ОСОБА_9 заяви як усні, так і письмові, підписувати будь-які документи, одержувати, а також подавати від імені АТ «Вейбі» будь-які документи, передбачені законодавством України; здійснювати необхідні платежі; учиняти інші дії, передбачені законодавством України для такого роду повноважень, та які на думку представника будуть доцільними для правильного а ефективного ведення справ. Таким чином, при відкритті депозитарного рахунку АТ «Вейбі» у ЗАТ «Альфа-капітал» другим розпорядником рахунку у цінних паперах був визначений ОСОБА_3
Остаточне рішення про придбання акцій ВАТ «НТІ СВ» було прийнято 4.10.2002 року на засіданні Ради директорів АТ «Вейбі».
Виконуючи свої обов’язки по представництву комерційних інтересів АТ «Вейбі» в Україні у відповідності до наданого 26.02.2002 року доручення та реалізуючи рішення Ради директорів зазначеного товариства стосовно придбання акцій ВАТ «НДІ СВ», 29.10.2002 року ОСОБА_3 уклав з компанією «Істлінг холдінг Лімітед» договір купівлі-продажу цінних паперів, згідно з яким АТ «Вейбі» придбало 9 474 336 простих іменних акцій ВАТ «НДІ СВ» номінальною вартістю 2 368 584 грн. за 133 323 доларів США.
30.10.2002 року на рахунок у цінних паперах АТ «Вейбі» № 003625 в ЗАТ «Альфа-Капітал» зараховано вищевказані 9 474 336 акцій ВАТ «НДІ СВ» номінальною вартістю 2 368 584 грн.
У зв’язку з реорганізацією ЗАТ «Альфа-Капітал» в ЗАТ «Альфа-Банк» 30.01.2003 року ОСОБА_9 відкрив у ЗАТ «Альфа-Банк» рахунок АТ «Вейбі» у цінних паперах № 003034, на який того ж дня було зараховано 9 474 336 акцій ВАТ «НДІ СВ» номінальною вартістю 2 368 584 грн. Окрім себе ОСОБА_9 знову призначив ОСОБА_3 розпорядником рахунку у цінних паперах № 003034.
З метою забезпечення рентабельної діяльності ЗАТ «НТБ» виробничі приміщення якого знаходились на території ВАТ «НДІ СВ», АТ «Вейбі» в період з 18.11.2002 року до 21.04.2003 року на рахунок ВАТ «НДІ СВ» було перераховано АТ «Вейбі» коштів на загальну суму 336 000 доларів США для погашення заборгованостей ВАТ перед бюджетом та заборгованостей по оплаті праці.
Таким чином, загальна сума коштів, витрачених АТ «Вейбі» на придбання прав на управління діяльністю і майном ВАТ «НДІ СВ», склала 469 323 долари США, що за курсом Національного банку України станом на 21.04.2003 року складало 2 503 321,9 грн.
В період 2003 року, виконуючи обов’язки представника АТ «Вейбі» в Україні та одночасно являючись призначеним керівником перебуваючи в управлінні іноземного акціонерного товариства ВАТ «НДІ СВ», ЗАТ «НТБ» та ТОВ «НУСЕ», ОСОБА_3 систематично залучав кошти японської компанії для налагодження роботи зазначених підприємств, однак зволікав із звітуванням про використання цих коштів. Внаслідок між ним та японським керівником АТ «Вейбі» виник конфлікт і 25.09.2003 року ОСОБА_9, перебуваючи у м. Києві, видав розпорядження, відповідно до якого ОСОБА_3 заборонялося вчинювати будь-які фінансові операції з майном АТ «Вейбі» вартістю понад 1000 доларів США без попереднього погодження з його керівництвом.
Натомість, ОСОБА_3, діючи у власних корисливих інтересах в отриманні прав особистого управління ВАТ «НДІ СВ» та отримання прибутку від його діяльності 29.09.2003 року ф офісі ТОВ «ЮНІС», розташованого за адресою: м.Київ, вул. Січневого повстання», 4/6, перевищуючи свої службові повноваження представника АТ «Вейбі», надані йому Радою директорів АТ «Вейбі» для вчинення правомочних дій виключно на виконання рішень Ради директорів та Зборів акціонерів, без відома керівництва компанії та порушуючи його заборону щодо вчинення будь-яких фінансових операцій з майном АТ «Вейбі» вартістю понад 1000 доларів США без попереднього погодження з його керівництвом, уклав з ТОВ «ЮНІС» договір № 32 купівлі-продажу 9 474336 акцій ВАТ «НДІ СВ» номінальною вартістю 2 368584 грн.
Вказаний договір з боку АТ «Вейбі» підписав особисто ОСОБА_3, з боку ТОВ «ЮНІС» - ОСОБА_10, який діяв на підставі доручення від 26.09.2003 року. Загальна сума договору складала 200 000 доларів США, що за курсом Національного банку україни складало 1 066 340 грн., з відстрочкою платежу на 10 років, тобто до 29.09.2013 року. За умов договору з моменту його підписання право власності на акції переходило до ТОВ «ЮНІС», яке було засноване у 1998 році ОСОБА_3 та його братом ОСОБА_4 і у якому ОСОБА_3 особисто володів 55 % статутного фонду. , ГОЛ 1.2003 року ОСОБА_3, виконуючи вказівки свого брата ОСОБА_3, уклав із ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (м.Київ, пров. Шевченка, 12) договір № 09-2003/9-4 про відкриття рахунку у цінних паперах № 003159. Відповідно до наданих банку документів, розпорядниками цього рахунку призначено ОСОБА_3 і ОСОБА_4
Будучи службовою особою, яка здійснює свої повноваження на підставі доручення АТ «Вейбі» від 26.02.2002 року, при укладенні з ТОВ «ЮНІС» договору купівлі-продажу цінних паперів 29.09.2003 року, ОСОБА_3 умисно вніс до зазначеного договору купівлі-продажу № 32 від 29.09.2003 року, як до офіційного документу, завідомо неправдиві відомості.
Так, достовірно знаючи про відсутність рішення Ради директорів АТ «Вейбі» щодо продажу акцій ВАТ «НДІ СВ» та відсутність у нього як представника АТ
«Вейбі» спеціально оговорених керівництвом іноземної компанії повноважень на здійснення продажу акцій, однак діючи всупереч рішенню Ради директорів АТ «Вейбі» від 2.02.2002 року та розпорядження ОСОБА_9 від 25.09.2003 року ОСОБА_3 пунктами 4.1 та 8.8 вніс до договору № 32 від 29.09.2003 року завідомо неправдиві відомості стосовно того, що він як представник АТ «Вейбі» при підписанні даного договору має всі необхідні права для продажу цінних паперів і підписання зазначеного договору не тягне порушення закону або іншого нормативного акту, також, що діючи від імені юридичної особи він наділений відповідними повноваженнями і ніяким чином не обмежений для підписання договору купівлі-продажу цінних паперів, наданні вказаних у ньому заяв, гарантій і прийняття, передбачених цим договором обов’язків.
Виданий завідомо неправдивий документ ОСОБА_3 особисто підписав та завірив реквізитами АТ «Вейбі».
На підставі вказаного завідомо неправдивого документу 19.11.2003 року у м. Києві ОСОБА_3 видав банку розпорядження за № 965 на виконання депозитарної операції на перерахування 9 474 336 простих іменних акцій ВАТ «НДІ СВ» номінальною вартістю 2 368 584 грн. з рахунку у цінних паперах ТОВ «ЮНІС» № 003159 у ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» внаслідок чого 2.1.11.2003 року 9 474 336 простих іменних акцій ВАТ «НДІ СВ» номінальною вартістю 2 368 584 грн. були списані з рахунку у цінних паперах АТ «Вейбі» № 003034 у ЗАТ «Альфа-Банк» на рахунок у цінних паперах ТОВ «ЮНІС» № 003159 у ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», чим АТ «Вейбі» були заподіяні тяжкі наслідки.
Такими своїми діями, які виразилися у перевищенні службових повноважень, тобто умисному вчиненню службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, що спричинило тяжкі наслідки інтересам юридичної особи, ОСОБА_3 скоїв злочин, передбачений ч. 3 ст. 365 КК України.
Також своїми діями, які виразились у службовому підробленні, тобто внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки, ОСОБА_3 скоїв злочин, передбачений ч. 2 ст. 366 КК України.
Вироком Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_3 виправдано за ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст. 366 КК України за відсутністю, в його діяннях складу цих злочинів. Суд прийшов до висновку, що за діючим законодавством України, відповідно до ст. 364 КК України ОСОБА_3 не є службовою особою, оскільки правовідносини між АТ «Вейбі» та ОСОБА_3 виникли на території Японії та за законодавством Японії. Японська фірма АТ «Вейбі» в період з 1998 по 2003 рік не вела господарську діяльність на території України, та не була легалізована в Україні, тобто відсутня юридична особа, зареєстрована та діюча за законодавством України, а тому відповідно відсутня і посадова особа, яка б працювала в цій юридичній особі. За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність об’єкта та суб’єкта інкримінованих ОСОБА_3 посадових злочинів, передбачених ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст. 366 КК України. Крім того, суд вважає, що ОСОБА_3 діяв в межах цивільно-правового представництва, вчиняючи правочини, визначені в дорученнях керівником компанії АТ «Вейбі» ОСОБА_9. В дорученнях від 29.02.2002 року та від 2.10.2002 року відсутня вказівка керівництва АТ «Вейбі» про тимчасове призначення ОСОБА_3 на посаду в компанії з наданням йому службових повноважень або вказівка на надання йому спеціальних повноважень з організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій. А у розпорядженні керівника АТ «Вейбі» від 2.09.2003 року відсутня вказівка на заборону відчуження майна компанії АТ «Вейбі». Разом з тим, як зазначив суд у вироку, розпорядження, протоколи засідання або рішення Ради директорів АТ «Вейбі» є внутрішніми актами іноземної юридичної особи, видані на підставі законодавства Японії, не мають правових наслідків на території України.
Як далі йдеться у вироку, що стосується винності ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 366 КК України, то як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні доказів тому не здобуто. Обвинувачення ґрунтується на припущеннях та на неправильному тлумаченню закону, яке суперечить його точному змісту.
Прокурор просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону. Так, на думку апелянта, вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому органами досудового слідства злочинів доведена повністю та підтверджується зібраними по справі доказами.
Зокрема, апелянт вказує на те, що виконання ОСОБА_3 функцій саме як посадової особи АТ «YEIB Co LTD» на території України підтверджуються виданими ОСОБА_3 дорученням, довіреностями та установчими документами АТ «YEIB Co LTD», згідно з якими останній був включений до складу Ради директорів з наданням права брати участь в прийнятті рішень стосовно ведення господарської діяльності та йому було надано ряд повноважень для виконання рішень товариства на території України. Вказане підтверджується, на думку апелянта, показаннями свідків ОСОБА_8, Мазура В.Л., Коіті Уеда, ОСОБА_4 тощо.
Крім того, прокурор вважає, що показання вищевказаних свідків також спростовують досилання суду на те, що АТ «YEIB Co LTD» не вело господарської діяльності на території України. На думку апелянта, АТ «YEIB Co LTD» вело господарську діяльність на території України через ВАТ «НДІ СВ», ЗАТ «НТБ» та ТОВ «НУСЕ», які перебували в її управлінні, були створені та діяли на території України, директором яких був ОСОБА_3
Також, апелянт зазначає, що видані ОСОБА_3 доручення та довіреності складені відповідно до ст. 237 ЦК України, посвідчені в нотаріальних конторах м. Києва, а генеральна довіреність 25.06.1999 року посвідчена Консулом Посольства України в Японії на представництво інтересів іноземної компанії в Україні, і тому прокурор вважає, що відносини між ОСОБА_3 та АТ «YEIB Co LTD» виникли на території України та на підставі законодавства України.
Прокурор в апеляції вказує і на ряд, допущених судом, на його думку, істотних порушень закону, зокрема, зазначає, що в описовій частині вироку не вказано, що в справі приймав участь перекладач, в мотивувальній частині вироку відсутні вказівки на те, що АТ «YEIB Co LTD» заявлено цивільний позов та не викладені підстави для його відхилення. Крім того, апелянт вважає за необхідне виключити з вироку посилання як на доказ на висновок фахівця в галузі кримінального судочинства ОСОБА_6, оскільки даний висновок згідно законодавства на може бути визнаний документом, так як виданий особою, яка не мала права видавати документи, і тому не може бути доказом по справі.
Також, прокурор зазначає на те, що суд не вірно вказав прізвище свідка ОСОБА_5, вказавши її прізвище як ОСОБА_5, та назву фірми, якій були завдані злочином тяжкі наслідки, а саме замість АТ «YEIB Co LTD» суд вказує «Вейбі».
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, яка просила задовольнити подану апеляцію частково, скасувати вирок суду, а справу направити на новий судовий розгляд, не підтримала доводи прокурора в частині істотних порушень вимог КПК щодо невірного зазначення у вироку прізвища свідка і назви компанії; пояснення представника цивільного позивача, який підтримав апеляцію прокурора, пояснення виправданого та захисника, які просили залишити апеляцію прокурора без задоволення, а вирок суду без зміни, виступи учасників процесу в судових дебатах та останнє слово виправданого, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок суду скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 367 КПК України підставою для скасування або зміни вироку є невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи. Вирок вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, коли висновки суду, викладені у вироку, містять істотні суперечності, які могли вплинути на вирішення питання про невинуватість виправданого (п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 369 КПК України).
На думку колегії суддів, висновки суду про відсутність в діяннях ОСОБА_3 складу злочинів, передбачених ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст. 366 КПК України, містять істотні суперечності.
Так, орган досудового слідства дійшов висновку про те, що ОСОБА_3 є службовою особо АТ «Вейбі» тимчасово за спеціальними повноваженнями. Обсяг посадових обов’язків ОСОБА_3 визначався посвідченими консулом України в Японії дорученнями від 24.06.1999 року, від 26.02.2002 року, протоколом засідання Ради директорів АТ «Вейбі» від 22.02.2002 року та довіреністю, посвідченою нотаріусом в м. Києві від 2.10.2002 року, зміст яких детально наведений в обвинувальному висновку та вироку суду.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що АТ «Вейбі» не було легалізовано в Україні, є нерезидентом в Україні, а тому відсутній об’єкт і суб’єкт посадових злочинів за ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст. 366 КК України.
Зробивши висновок про те, що відсутній об’єкт і суб’єкт вказаних посадових злочинів, суд першої інстанції навів у вироку інші протилежні висновки про те, що в дорученнях від 26.02.2002 року і 2.10.2002 року відсутні вказівки того ж самого керівництва нерезидента - АТ «Вейбі» про тимчасове призначення ОСОБА_3 на посаду в компанію з наданням йому службових повноважень або вказівка на надання йому спеціальних повноважень з організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.
Далі суд приходить до висновку, що у розпорядженні від 25.09.2003 року нерезидента АТ «Вейбі» відсутня вказівка керівництва на заборону відчуження майна АТ «Вейбі». Тим самим суд ставить настання або ненастання наслідків від кримінально караного діяння, за версією слідства вчиненого ОСОБА_3, в залежність від наявності або відсутності розпоряджень керівництва нерезидента АТ «Вейбі» про наділення його організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями.
Такі висновки є протилежними, взаємовиключають один одного, що свідчить про незаконність вироку суду.
У відповідності до ч.4 ст. 334 КПК України висновок суду у вироку має бути обґрунтованим, мотивованим, зрозумілим, логічним і однозначним, і не повинен містити істотні суперечності. Не допускається включення у вирок формулювань, які ставлять під сумнів невинність виправданого. Вказані вимоги закону були порушені судом.
В порушення вимог ч. 4 ст. 334, п. 3 ч. 1 ст. 369 КПК України, суд не навів у вироку мотиви, з яких він відкидає докази обвинувачення, а саме, докази обвинувачення про надання ОСОБА_3 спеціальних повноважень, зокрема, дорученню від 24.06.1999 року, протоколу засідання Ради директорів АТ «Вейбі» від 22.02.2002 року, розпорядженню АТ «Вейбі» від 30.01.2003 року про відкриття рахунку у цінних паперах, договору № 3-34 від 30.01.2003 року, документам про, призначення ОСОБА_3 другим розпорядником рахунків АТ «Вейбі», розпорядженню на виконання ОСОБА_3 депозитарних операцій, правоустановчим документам ТОВ «Юніс», дорученню від 26.09.2003 року на ім’я ОСОБА_7 про здійснення купівлі акцій АТ «Вейбі» від імені ТОВ «Юніс» 29.09.2003 року та іншим доказам, перелік яких вказано стороною обвинувачення на а.с. 29 - 36 т. 12 обвинувального висновку, що свідчить про незаконність прийнятого по справі судового рішення.
Крім того, колегія суддів зазначає й про те, що суд першої інстанції, дійшовши висновку про те, що в дорученні від 26.02.2002 року відсутня вказівка про тимчасове призначення ОСОБА_3 на посаду в компанію АТ «Вейбі» з наданням йому службових повноважень або вказівка на надання йому спеціальних повноважень з організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, разом з тим суд не звернув увагу і не дав оцінку тим обставинам, що в цьому дорученні на ОСОБА_3 покладено в тому числі обов’язок керувати представницьким бюро компанії в України, не з’ясував чи було таке бюро організовано, його штатний розклад, повноваження його керівника, місце розташування офісу представницького бюро нерезидента, чи виконувало представницьке бюро функції представництва нерезидента, чи підлягало воно реєстрації або акредитації на території України в порядку, встановленому законом та чи було зареєстровано. 3’ясування вказаних обставин має істотне значення для встановлення істини по справі. Проте суд на ці обставини уваги не звернув, допустивши неповноту дослідження обставин по справі, чим порушив вимоги п.1 ч. 1 ст. 367,368, п.4 ч. 1 ст. 374 КПК України. Апеляційна інстанція позбавлена можливості усунути вказану неповноту із врахуванням змісту апеляції прокурора про скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд.
Залишилися неспростованими судом твердження представника цивільного позивача про те, що повноваження ОСОБА_3 як представника АТ «Вейбі» в Україні, в тому числі на здійснення адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій, визначалися виданою в Японії довіреністю, статус якої регулюється відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право». Проте висновок фахівця у галузі кримінального судочинства ОСОБА_6, який покладено у вирок суду, не містить будь-яких посилань або роз’яснень про співвідношення норм кримінального законодавства України, зокрема розділу XVII Кримінального Кодексу України, з нормами міжнародного права та українського законодавства про зовнішньоекономічну діяльність, якими захищаються права інвесторів в Україну, які мають корпоративні права. Даний висновок являється неповним, виходячи ще й з того, що питання захистом були поставлені про те, чи є службовою особою згідно чинного законодавства України особа, яка має право за дорученням вчиняти правочин від імені другої сторони, яку вона представляє, без врахування фактичних обставин пред’явленого обвинувачення, згідно з яким доручення ОСОБА_3 були видані на виконання рішення Ради директорів та зборів акціонерів АТ «Вейбі» від 22.02.2002 року та він був призначений керівником представницького бюро АТ «Вейбі» згідно з текстом доручення від 26.02.2002 р.
Колегія суддів зазначає й про те, що в матеріалах кримінальної справи відсутні правоустановчі документи ВАТ «Науково-дослідний інститут склопластики і волокна», які не були предметом дослідження ні слідчим, ні судом, що позбавляє можливості перевірити наведені в обвинуваченні обставини про те, що ОСОБА_3 діяв у власних корисливих, інтересах в отриманні прав особистого управління ВАТ «НДІ СВ» та отриманні прибутку від його діяльності та механізм і обставини спричинення, за версією обвинувачення, тяжких наслідків інтересам юридичної особи.
Що стосується висновків суду про відсутність в діях ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 366 КК України, із врахуванням викладених в даній ухвалі суперечливих висновків суду першої інстанції в частині обвинувачення за ч. 3 ст. 365 КК України, то суд обмежився лише загальним висновком про те, що на досудовому і судовому слідстві доказів не здобуто, обвинувачення грунтується на припущеннях ( без зазначення в чому вони полягають) та неправильному тлумаченню закону, яке суперечить його точному змісту. Вирок суду в цій частині суперечить ч.4 ст. 334 КПК України, є немотивованим.
За таких обставин вирок суду першої інстанції не можна визнати законним, він підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд. Оскільки вирок суду скасовується з інших мотивів, ніж наведено в апеляції прокурора, тому апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню, в частині скасування вироку суду. Що стосується доводів прокурора на підтвердження свого прохання про скасування вироку суду, які пов’язані з оцінкою доказів, то апеляційна інстанція відповідно до ст. 374 КПК України не має права вирішувати наперед ці питання, скасовуючи вирок суду першої інстанції. Ці доводи апелянта підлягають перевірці при новому судовому розгляді судом першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 365,366 КПК України колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора Панова В.Є., який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.
Вирок Печерського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2008 року, яким виправдано ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 365, ч.2 ст. 366 КК України, за відсутністю в його діяннях складу зазначених злочинів, - скасувати. Кримінальну справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.