Справа № 11-а-133/09

Категорія КК: ч.2 ст. 185

Головуючий у першій інстанції Одинець В.М.

Доповідач Матієк Т.В.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2009 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді - Лагнюка М.М.,

суддів - Матієк Т.В., Лясковської В.І.,

за участю прокурора - Мінакової А.О.,

засудженого - ОСОБА_1,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора Гречанівської О.В., яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Подільського районного суду м. Києва від 4 листопада 2008 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Києва, українець, громадянин України, не одружений, освіта середня, не працює, зареєстрований та проживає АДРЕСА_1, раніше судимий:

28.11.2007 року Подільським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік 6 місяців,

засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднано не відбуту частину покарання за попереднім вироком та остаточно призначено покарання З роки позбавлення волі.

Згідно з вироком, 17.03.2008 року приблизно о 19 год. ОСОБА_1, знаходячись в кв. АДРЕСА_2 та розпиваючи з ОСОБА_2 спиртні напої, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків штовхнув останнього, внаслідок чого ОСОБА_2 впав, вдарився головою об кут дверей і втратив свідомість. Під час падіння у останнього з кишені на підлогу випав мобільний телефон «Нокіа-5140і», який ОСОБА_1, вважаючи, що за його діями ніхто не спостерігає, з корисливих спонукань таємно викрав.

Після цього, ОСОБА_1 витяг потерпілого на загальний коридор, де, вважаючи, що за його діями ніхто не спостерігає, з корисливих спонукань перевірив кишені ОСОБА_2, який в цей час лежав та вдавав, що втратив свідомість, але не виявив там ніяких речей. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1, достовірно знаючи проте, що у вищевказаній квартирі залишилась куртка потерпілого, повернувся до даної квартири та викрав з вішалки в коридорі шкіряну куртку ОСОБА_2, заподіявши таким чином потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 1412 грн. 16 коп. Після цього, ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зник та розпорядився викраденим майном на власний розсуд.

В апеляції на вирок прокурор, не оспорюючи кваліфікацію дій засудженого та фактичні обставини справи, просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 185 КК України 2 роки 6 місяців позбавлення волі і на підставі ст. 71 КК України частково приєднати не відбуту частину покарання за попереднім вироком і остаточно призначити 4 роки 6 місяців позбавлення волі. Апелянт посилається на те, що суд при призначенні ОСОБА_1 остаточного покарання не вірно застосував ч. 4 ст. 71 КК України.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, яка підтримала, подану прокурором апеляцію, пояснення засудженого, який заперечував проти апеляції та просив вирок суду залишити без змін; виступи учасників процесу в судових дебатах та останнє слово засудженого; перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає до задоволення, а вирок суду в частині призначеного покарання слід скасувати.

Висновок суду у вироку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку злочину при обставинах, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджений доказами, перевіреними судом в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299, ст. 301-1 КПК України. Дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України кваліфіковані правильно. Вказаний висновок суду є правильним і учасниками процесу не оскаржується.

У відповідності до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, з урахуванням тяжкості злочину, обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України суд правильно та в повній мірі врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, який відносить до злочинів середньої тяжкості, особу підсудного, який раніше судимий, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та знову вчинив умисний, корисливий злочин, його характеристику, те, що у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває, обставини, що пом’якшують покарання, - щире каяття та часткове відшкодування шкоди, обставину, що обтяжує покарання, - вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння, та вірно призначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах, передбачених санкції ч. 2 ст. 185 КК України. Висновок суду в частині розміру призначеного ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст. 185 КК України прокурор не оспорює.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з викладеними в апеляції прокурора доводами про те, що суд призначенні остаточного покарання за сукупністю вироків не вірно застосував кримінальний закон, а саме ч. 4 ст. 71 КК України.

Так, відповідно до вимог ч. 4 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначено за новий злочин, а також від не відбутої частини покарання за попереднім вироком.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 28.11.2007 року був засуджений вироком Подільського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України був звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців та з покладенням обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив новий злочин 17.03.2008 року в період іспитового строку, тобто він не відбув призначене йому за попереднім вироком покарання. У зв’язку з чим, суд при постановлены вироку від 4.11.2008 року повинен був призначати покарання на підставі ст. 71 КК України із врахуванням розміру не відбутого покарання за попереднім вироком, і остаточне покарання не могло бути меншим ніж 4 роки позбавлення волі.

За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду в частині призначення ОСОБА_1 на підставі ст. 71 КК України остаточного покарання З років позбавлення є незаконним, а тому вирок суду в частині призначення покарання слід скасувати і постановити новий вирок.

Покарання призначене ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі є правильним та обгрунтованим.

При визначенні розміру остаточного покарання на підставі ст. 71 КК України, колегія суддів бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, який відносить до злочинів середньої тяжкості, особу підсудного, який не працює, раніше судимий, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та через невеликий проміжок часу після постановления попереднього вироку, яким йому було встановлено іспитовий строк, знову вчинив умисний, корисливий злочин, його характеристику з місця проживання, те, що у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває, обставини, що пом’якшують покарання, - щире каяття та часткове відшкодування шкоди, обставину, що обтяжує покарання, - вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння, і приходить до висновку про необхідність на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднати не відбуту частину покарання за попереднім вироком і остаточно призначити ОСОБА_1 4 роки 6 місяців позбавлення волі, як про це ставиться питання в апеляції прокурора.

Керуючись ст. ст. 365,366,378 КПК України колегія суддів, -

ЗАСУДИЛА:

Апеляцію прокурора Гречанівської О.В., яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Вирок Подільського районного суду м. Києва від 4 листопада 2008 року відносно ОСОБА_1 в частині призначеного покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 185 КК України 2 роки 6 місяців позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднати ОСОБА_1 не відбуту частину покарання за вироком Подільського районного суду м. Києва від 28 листопада 2007 року у виді 2 років позбавлення волі і остаточно призначити ОСОБА_1 покарання 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

В решті вирок суду залишити без змін.

Вирок Апеляційного суду м. Києва може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня його проголошення, а засудженим - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.