Справа №22-1271
Категорія: 45
Рішення ухвалено під головуванням Димбіцького Ю.В.
Доповідач: Чорний В.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2009 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого: Чорного В.І.
Суддів: Глєбова І.К., Оніщука В.В.,
при секретарі: Новотарській В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третьої особи без самостійних вимог Іллінецької міської ради Іллінецького району Вінницької області про усунення перешкод в користуванні самовільно зайнятої земельної ділянки, за апеляційними скаргами представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 06 квітня 2009 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2008 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні самовільно зайнятої земельної ділянки, мотивуючи тим, що його дочка ОСОБА_5 має в користуванні 0,09 га землі АДРЕСА_1, цільовим призначенням для будівництва індивідуального житлового будинку. Суміжна земельна ділянка АДРЕСА_2 належить ОСОБА_3, який самовільно захопив частину землі ОСОБА_2, встановивши огорожу, тому просив зобов’язати відповідача перенести самовільно збудовану огорожу.
Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 06 квітня 2009 року, позов задоволено частково. Зобов’язано ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_2 належною їй земельною ділянкою АДРЕСА_1, шляхом перенесення спільної межі та розташованої на ній огорожі в сторону земельної ділянки ОСОБА_3 в м. Іллінці Вінницької області, АДРЕСА_2, зі сторони вул. Гагаріна - на 0,83 м., а із протилежної сторони - на 0,84м.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить судове рішення скасувати, й ухвалити нове рішення яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному об’ємі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 просить судове рішення в частині відшкодування витрат на правову допомогу скасувати, й ухвалити нове рішення про задоволення цих вимог.
Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що ОСОБА_2 відповідно до правовстановлюючих документів є користувачем земельної ділянки розміром 0,09 га АДРЕСА_1, Поліщук В.Б. відповідно до правовстановлюючих документів є користувачем земельної ділянки розміром 0,09 га в м. Іллінці, АДРЕСА_2.
Згідно висновку № 3800/3801 судової будівельно - технічної експертизи від 24 лютого 2008 року, площа земельної ділянки АДРЕСА_2, ОСОБА_3, відповідає 953 м. кв. (з них 37 м. кв. захвату земельної ділянки впродовж межі В.Д." та 16 м. кв. з боку вулиці Гагаріна), площа земельної ділянки АДРЕСА_1, ОСОБА_2, відповідає 860 м. кв. (з них 5 м. кв. захвату земельної ділянки з боку вулиці Гагаріна).
Вирішуючи спір, суд правильно встановив фактичні обставини справи і застосував норми матеріального права, оскільки зменшення фактичного розміру земельної ділянки ОСОБА_2 частково сталося за рахунок збільшення фактичного розміру земельної ділянки ОСОБА_3 на 37 м. кв.
Як вбачається із матеріалів справи, такий висновок не спростований представником відповідача жодними об’єктивними доказами.
За правилами ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Так як представник позивача не надав суду документального підтвердження понесених витрат на правову допомогу, суд обґрунтовано відмовив позивачу у відшкодуванні зазначених витрат в сумі 500 грн., оскільки довідка приватної юридичної контори «Захист» про отримання від ОСОБА_1 500 грн., як оплати юридичних послуг не є фінансовим документом на підтвердження дійсності понесених представником позивача таких витрат. Тому твердження апелянта проте, що відмовивши позивачу у відшкодуванні витрат на правову допомогу суд порушив норми процесуального права, в зв’язку із чим судове рішення підлягає зміні, та задоволення апеляційної скарги являється необгрунтованими.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307,308,314,315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 06 квітня 2009 року залишити без змін.
Ухвалила набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців.