Справа №22-1072/2009

Категорія 46

Головуючий в першій інстанції: Соколовська Т.О.

Доповідач: Міхасішин І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2009 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого: Міхасішина І.В.

Суддів: Щолокової О.В., Якути О.І.

При секретарі: Яблонській І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 12 березня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2008 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Позовні вимоги мотивовано тим, що 08.10.2004 року між сторонами було укладено шлюб, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син. Останнім часом між подружжям склалися напружені стосунки, подальше сумісне проживання не вбачається можливим, тому ОСОБА_2 просила про задоволення позову.

Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 12 березня 2009 року позов задоволено.

Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві 08.10.2004 року, актовий запис № 519.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 порушує питання про скасування судового рішення та постановления ухвали про залишення позовної заяви без розгляду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відмову в її задоволенні з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.10.2004 року позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 уклали шлюб, від якого мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 4,5).

Судом першої інстанції встановлено, що подружні відносини між позивачем та відповідачем фактично припинено. Подальше сумісне життя та збереження шлюбу не вбачається можливим. Наданий місцевим судом строк для примирення сторін позитивного результату не дав, оскільки позивач наполягає на розлученні.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність розірвання шлюбу між сторонами.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рішення суду є законним та обґрунтованим, тому підстав для його скасування Колегія суддів не вбачає.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 12 березня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набуває чинності з моменту її проголошення із цього часу може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.