АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2010 року м.Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Федорової А.Є.,
суддів: Мизи Л.М., Процик М.В.
при секретарі: Непомнящій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами ДП «Іллічівський морський торговельний порт» та ПП «Укртрансконтейнер» на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 14 жовтня 2009 року за позовом Іллічівського транспортного прокурора в інтересах ОСОБА_1 до ДП «Іллічівський морський торговельний порт», ПП «Укртрансконтейнер», з участю третіх осіб: Незалежної профспілки працівників Іллічівського морського торговельного порту, Відділення виконавчої дирекції в м.Іллічівську Одеської області ФССНВВ, про скасування акту розслідування нещасного випадку на виробництві та визнання нещасного випадку пов’язаним з виробництвом,
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2008 року Іллічівський транспортний прокурор в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП «Іллічівський морський торговельний порт», ПП «Укртрансконтейнер» про визнання неправомірним висновку комісії з розслідування нещасного випадку на виробництві, визнання нещасного випадку пов’язаним з виробництвом, зобов’язання скласти акт за формою Н-1 та взяти нещасний випадок на облік.
Під час судового розгляду у серпні 2009 року прокурор змінив позовні вимоги і просив суд скасувати акт розслідування нещасного випадку на виробництві за формою Н-5, затверджений 27 жовтня 2005 року директором ПП «Укртрансконтейнер», та визнати нещасний випадок, що стався 29 вересня 2005 року з ОСОБА_1 на території спільної діяльності ДП «Іллічівський морський торговельний порт» та ПП «Укртрансконтейнер», пов’язаним з виробництвом.
Прокурор зазначав, що 29 вересня 2005 року позивач ОСОБА_1, який працював докером-механізатором в порту, виконуючи роботу на території ПП «Укртрансконтейнер», впав і отримав травму правої ноги, однак розслідування нещасного випадку на виробництві проведене неналежним чином, комісія незаконно відмовила в складанні акту про нещасний випадок за формою Н-1 та взятті нещасного випадку на облік, повторне розслідування проведене формально.
Посилаючись на ці обставини, прокурор просив задовольнити позов.
____________________________________________________________________________________________
Головуючий у 1 інст. Вергопуло К.В. Справа № 22ц-777 /2010
Доповідач Федорова А.Є. Категорія ЦП -51
Позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги. Третя особа- представник Незалежної профспілки працівників Іллічівського морського торговельного порту вважав позовні вимоги обґрунтованими.
Відповідачі позов не визнали. Третя особа –представник Відділення виконавчої дирекції в м.Іллічівську Одеської області ФССНВВ вважав позовні вимоги недоведеними.
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 14 жовтня 2009 року позов задоволено. Постановлено скасувати акт розслідування нещасного випадку на виробництві за формою Н-5, затверджений 27 жовтня 2005 року директором ПП «Укртрансконтейнер», визнати нещасний випадок, який стався з ОСОБА_1 29 вересня 2005 року на території ДП «Іллічівський морський торговельний порт» та ПП «Укртрансконтейнер», пов’язаним з виробництвом.
В апеляційних скаргах відповідачі просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, мотивуючи тим, що суд порушив норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.213,214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Суд зобов’язаний вирішити справу згідно із законом, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалити рішення на основі повно й всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Ці вимоги закону суд не виконав, не створив необхідні умови для всебічного й повного дослідження обставин справи, не сприяв здійсненню прав сторін, передбачених законом, не з’ясував належним чином права та обов’язки сторін, обставини справи, наявність порушення прав, за захистом яких спрямоване звернення до суду.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що ОСОБА_1 29 вересня 2005 року отримав травму на виробництві, висновок комісії з розслідування нещасного випадку є необґрунтованим. При цьому суд керувався тим, що ОСОБА_1 в той же день звернувся до лікаря, повідомив, що отримав травму під час виконання робіт, йому встановлений діагноз: «удар, гематома м’яких тканин заднє-зовнішньої поверхні правого стегна, садно передньої поверхні правої гомілки», і з 30 вересня 2005 р. по 9 жовтня 2005 р. він знаходився на лікарняному.
Проте до таких висновків суд дійшов без ретельної перевірки обставин справи й належної оцінки зібраних доказів, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 працював на посаді докера-механізатора ДП «Іллічівський морський торговельний порт». 29 вересня 2005 року на території порту він виконував роботу по закріпленню контейнерів на тх «Бірте Рітчер», і з його слів о 9.00 год. під час роботи він упав та отримав травму ноги, про що не повідомив негайно керівника робіт, продовжив працювати, до лікарні звернувся о 14 год.47 хв.
З листів МК «Інто-Сана» від 13 квітня 2006 р. та Іллічівської басейнової лікарні на водному транспорті від 17 жовтня 2005 р. вбачається, що відомості про отримання травми під час роботи записані зі слів ОСОБА_1 (а.с.9,10,11,106,107)
Комісія з розслідування нещасного випадку на виробництві, яка була утворена наказом директора ПП «Укртрансконтейнер», провела розслідування нещасного випадку і в акті форми Н-5 від 26 жовтня 2005 року визначила, що випадок, який стався 29 вересня 2005 року з ОСОБА_1, не пов’язаний з виробництвом, акт форми Н-1 або акт форми НПВ не складати, на облік даний випадок не брати. Час, обставини, причини та очевидців, при яких ОСОБА_1 отримав удар правого стегна та садно правої гомілки, комісією не встановлено.( а.с.13-16).
Акт за формою Н-1 або за формою НПВ складений не був. Повторне розслідування підтвердило висновки комісії.(а.с.25)
З листів Територіального управління Держнаглядохоронпраці України по Одеській області від 14 грудня 2005 року та від 10 травня 2006 року видно, що ОСОБА_1 звертався до органу державного нагляду за охороною праці, який погодився з висновками комісії. (а.с.104,105)
Відповідно до ст.171 КЗпП України, ст. 22 Закону України «Про охорону праці» власник або уповноважений ним орган повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві затверджено постановою КМ України від 25 серпня 2004 року № 1112.
Згідно з цими нормами за підсумками розслідування нещасного випадку роботодавець складає акт за встановленою формою: акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5, а також акт про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом за формою Н-1 або акт про нещасний випадок, не пов’язаний з виробництвом за формою НПВ.
У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов’язковим для роботодавця.
Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.
Таким чином, законодавством визначено конкретний механізм оскарження обставин та причин нещасного випадку.
Однак, вирішуючи спір, суд не врахував, що розслідування і встановлення причин нещасного випадку та складання акта за формою Н-1 належить до компетенції комісії з розслідування нещасного випадку, а зміст документа в разі незгоди власника чи потерпілого може бути оскаржено відповідно до ст. 22 Закону України «Про охорону праці».
Всупереч вимогам закону суд не з’ясував наявність офіційного висновку органу Держнаглядохоронпраці, який здійснював контроль за об’єктивністю розслідування даного нещасного випадку та його документального оформлення, і не притягнув цей орган (посадову особу) до участі у справі, що є підставою для скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд.
Суд також не уточнив правові підстави позову, не звернувши увагу на те, що норми матеріального права, за якими заявлені позовні вимоги, не містять підстав для скасування акта розслідування нещасного випадку на виробництві.
У рішенні суду взагалі не зазначено, з яких правових підстав акт розслідування за формою Н-5 підлягає скасуванню, чи віднесено вирішення таких питань до повноважень суду, а також відсутнє посилання на норми матеріального права, за якими вирішено спір.
В порушення вимог ч.4 ст.10 ЦПК суд не перевірив доводи відповідачів, які припускають можливість отримання позивачем травми в інший день та з інших обставин, не дав оцінку медичним документам, на які посилався позивач, які складені з його слів і не містять висновку, що травма отримана саме 29 вересня 2005 р., а також змісту акта розслідування та поясненням свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які працювали разом з ОСОБА_1 та не підтвердили факт його падіння під час роботи. Медичний висновок щодо встановлення дати та часу отримання ОСОБА_1 травми судом не витребувано.
Отже, суд не з’ясував належним чином, чи відповідають наведені обставини дійсності, чи були вони такими, що належали до однієї з підстав, передбачених Порядком для визнання нещасного випадку, пов’язаним з виробництвом, чи породжують правові наслідки для позивача.
Крім того, суд не звернув увагу на те, що позовні вимоги заявлені лише у березні 2008 року, тобто з пропуском передбаченого статтею 233 КЗпП України строку, не перевірив і не обговорив причини пропуску позивачем строку звернення до суду.
За викладених обставин, рішення суду не може бути визнано законним і обґрунтованим, підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції на підставі п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України, під час якого суду належить урахувати наведене, уточнити позовні вимоги, більш повно з’ясувати обставини справи з участю усіх зацікавлених осіб та залежно від встановленого вирішити спір відповідно до норм матеріального та процесуального права.
З урахуванням зазначених недоліків, підстави для ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.5, 311 ч.1 п.4, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційні скарги ДП «Іллічівський морський торговельний порт» та ПП «Укртрансконтейнер» задовольнити частково.
Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 14 жовтня 2009 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий А.Є. Федорова
Судді: Л.М. Миза
М.В. Процик