АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2009 року м.Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Федорової А.Є.,
суддів: Мизи Л.М., Заїкіна А.П.,
при секретарі: Непомнящій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 липня 2009 року за позовом ОСОБА_1 до Кароліно-Бугазької сільської ради, ОСОБА_2, за участю третьої особи Одеської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельним ресурсам» про визнання недійсним рішення, свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю та визнання права на приватизацію землі,
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Кароліно-Бугазької сільської ради та ОСОБА_3 про визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю від 2 червня 1999 року, згідно якого ОСОБА_3 передана у власність земельна ділянка площею 0,12 га, розташована у АДРЕСА_1. У січні 2009 року позивачка доповнила позовні вимоги і просила також визнати недійсними рішення виконавчого комітету Кароліно-Бугазької сільської ради № 211 від 30 листопада 1998 року в частині передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,12 га, свідоцтво про право на спадщину за законом від 17 квітня 2008 року, яке отримала ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 та визнати за нею право на приватизацію земельної ділянки площею 0,07 га, розташовану у АДРЕСА_2.
Позивачка зазначала, що вона з відповідачем є суміжними землекористувачами і до належних їм земельних ділянок був один заїзд та один вхід через спільні ворота. У червні 1999 року відповідач приватизував земельну ділянку і одержав Державний акт на землю після чого у них виник конфлікт через межові знаки, оскільки відповідач захопив частину земельної ділянки, яка знаходилася в її користуванні і на якій залишився побудований нею колодязь. Посилаючись на те, що сільська Рада визнала, що при виготовленні Державного акту на землю була допущена технічна помилка, земельна ділянка передана у власність ОСОБА_3 з порушенням вимог ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування» та її прав суміжного користувача, позивачка просила задовольнити позов. (а.с.206)
_____________________________________________________________________________
Головуючий у 1 інст. Гандзій Д.М. Справа № 22ц-4559/2009
Доповідач Федорова А.Є. Категорія ЦП -45
Відповідач ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. До участі у справі залучена правонаступник- його дружина ОСОБА_2, яка позов не визнала.
Представник відповідача - Кароліно-Бугазької сільської ради вважав позов обґрунтованим.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 липня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі, мотивуючи тим, що суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Суд зобов’язаний вирішити справу згідно із законом, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалити рішення на основі повно і всебічно з’ясованих
обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно звимогами ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин і які правові норми регулюють ці правовідносини.
Вирішуючи спір, суд зазначених вимог закону не врахував.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що Державний акт про право приватної власності на землю від 2 червня 1999 року був наданий ОСОБА_3 на законних підставах, він ніким не був оскаржений чи оспорюваний, межі суміжних земельних ділянок не порушені, позивачка не довела своїх вимог і її права та інтереси не порушені.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов їх без повного, всебічного та об’єктивного з’ясування дійсних обставин справи, прав та обов’язків сторін у цих правовідносинах, з порушенням норм процесуального права.
За правилами ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В обґрунтування позовних вимог позивачка посилалася на таки докази: рішення правління колгоспу ім.Леніна від 28.02.1977 року про виділення їй у користування земельної ділянки площею 0,07 га.(а.с.13); рішення Кароліно-Бугазької сільської ради від 26 червня 1996 року про передачу у її власність земельної ділянки площею 0,06 га (а.с.12); протоколу обстеження земельної ділянки від 10 жовтня 2005 року, в якому зазначено, що комісія у складі представника районного відділу земельних ресурсів виявила, що до земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1, немає проходу з провулку у зв’язку з тим, що при виготовленні Державного акту на земельну ділянку ОСОБА_3 була допущена технічна помилка (а.с.7); протоколу засідання земельної комісії Кароліно-Бугазької сільської ради від 18.11.2005 року (а.с.8); викопіювання з Генерального плану розвитку та забудови села Кароліно-Бугаз та схематичний ситуаційний план земельної ділянки (а.с.24,27-29).
На підставі цих доказів позивачка стверджувала, що при приватизації земельної ділянки ОСОБА_5 були порушені норми земельного законодавства та її права.
Позивачка також звертала увагу суду на те, що у рішенні виконавчого комітету Кароліно-Бугазької сільської ради № 211 від 30 листопада 1998 року та в акті встановлення меж земельної ділянки від 22 грудня 1998 року не зазначена площа земельної ділянки та і її адреса (а.с.25,167), а Державний акт на землю був наданий ОСОБА_3 на підставі рішення виконкому Кароліно-Бугазької сільської ради № 211 від 30.11.1998 року (а.с.69), яка не мала таких повноважень, оскільки згідно зі ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» розгляд усіх земельних питань відноситься до виключної компетенції пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.
Обставини, на які посилалася позивачка, були також підтверджені в судовому засіданні представником Кароліно-Бугазької сільської ради. Однак суд ці обставини та надані позивачкою докази належним чином не перевірив, не дав їм оцінки та не зазначив у рішенні, чому не прийняв їх до уваги. Тому висновки суду не відповідають матеріалам справи.
Таким чином, суд у порушення вимог ст.ст.212-214 ЦПК України розглянув справу поверхово та однобічно, не з’ясував належним чином фактичні обставини справи щодо вимог позивачки: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають із встановлених обставин, та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.
Крім того, відповідно до п.3 ч.1 ст.311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання.
З матеріалів справи вбачається, що у справі брала участь третя особа- Одеська філія державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України». До матеріалів справи приєднана довіреність Одеської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» про надання ОСОБА_4 повноважень представляти інтереси підприємства. Однак строк довіреності закінчився 31 травня 2009 року. Довіреність від імені юридичної особи - Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» також була видана начальнику Одеської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» ОСОБА_6 строком до 31 травня 2009 року. (а.с.211- 212).
Незважаючи на це, суд розглянув справу за відсутності представника третьої особи, не повідомивши її про час і місце судового засідання у встановленому ст.ст. 74-76 ЦПК України порядку, тобто з порушенням вимог ст.ст. 158 ч.1, 169 ч.1 п.1 ЦПК України, що є безумовною підставою для скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд згідно з п.3 ч.1 ст.311 ЦПК України.
За таких обставин, рішення суду не можна вважати законним та обґрунтованим, воно не відповідає вимогам ст.ст.213, 214, 215 ЦПК України і підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
З урахуванням викладеного, підстави для ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.5, 311 ч.1 п.3, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 липня 2009року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий А.Є.Федорова
Судді: Л.М.Миза
А.П. Заїкін