АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 березня 2010 року м.Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Федорової А.Є.,
суддів: Мизи Л.М., Заїкіна А.П.,
при секретарі: Непомнящій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Адміністрації Державної прикордонної служби України на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 13 жовтня 2009 року за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Ізмаїльське ВУВКГ», військової частини 1499 про усунення загрози майну,
В С Т А Н О В И Л А
У вересні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до комунального підприємства «Ізмаїльське ВУВКГ» та військової частини 1499 про усунення загрози майну. Під час розгляду справи вона змінила та доповнила позовні вимоги і просила зобов’язати відповідачів поновити її каналізаційну мережу та відключити військову частину від каналізаційного колодязя № 6. Позивачка зазначала, що їй на праві власності належить каналізаційна лінія від будинку № 5 по вул. Комсомольській у м.Ізмаїл до міської каналізаційної мережі загальною довжиною 120 м. з діаметром каналізаційних труб 150 мм. Відповідач військова частина 1499 без її згоди демонтувала належну їй лінію і поклала нову, замінив труби. Посилаючись на порушення її права власності, позивачка просила задовольнити позов.
Представник військової частини 1499 позов не визнав.
Відповідач КП «Ізмаїльське ВУВКГ» не брав участь у розгляді справи.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 13 жовтня 2009 року позов задоволено. Постановлено відключити каналізаційну лінію, яка побудована військовою частиною 1499 по вул.Комсьмольській у м.Ізмаїлі, від каналізаційного колодязя № 6 до каналізаційного колодязя №7.
В апеляційній скарзі Адміністрація Державної прикордонної служби України просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, мотивуючи тим, що військова частина 1499 не є належним відповідачем у справі, оскільки замовником та платником будівництва каналізаційної мережі є Південне регіональне управління Державної прикордонної служби України, яке не було притягнуто до участі у справі, у зв’язку з чим справу розглянуто з порушенням норм матеріального та процесуального права.
__________________________________________________________________
Головуючий у 1 інст.Жигулін С.М. Справа № 22ц-1469/2010
Доповідач Федорова А.Є. Категорія ЦП- 57
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Суд зобов’язаний вирішити справу згідно із законом, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалити рішення на основі повно і всебічно з’ясованих
обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин і які правові норми регулюють ці правовідносини.
Ці вимоги закону суд не виконав.
Задовольняючи позовні вимоги про відключення каналізаційної мережі, суд виходив з того, що спірна мережа належить на праві власності позивачці, військова частина 1499 без належного дозволу вилучила каналізаційні труби та побудувала нову каналізаційну мережу, підключив її до місцевої каналізації.
Проте зазначені висновки зроблені судом без повного і всебічного з’ясування дійсних обставин справи, прав і обов’язків сторін, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом,зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.
Вирішуючи спір, суд не з’ясував, які правовідносини виникли між сторонами, якими нормами матеріального права вони регулюються і в якому порядку можуть бути вирішені.
Суд не встановив, чи має позивачка право власності на спірну каналізаційну мережу і якими доказами це підтверджується, чи порушено її право власності на даний об’єкт системи каналізації і яким чином це право може бути поновлено.
Всупереч вимогам ст.ст.10,60,212,213 ЦПК України суд також не з’ясував, чи є військова частина належним відповідачем у справі, яка саме особа здійснювала будівництво спірної каналізації та яка повинна відповідати за позовом.
До апеляційної скарги надані: акт Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта (каналізації) від 18 грудня 2007 року, листи Адміністрації Державної прикордонної служби України про виділення коштів на фінансування об’єктів спеціального будівництва зовнішніх інженерних мереж (каналізації) в управлінні Ізмаїльського загону морської охорони, вч 1499 у розмірі 60 000 грн., довідки про вартість виконаних підрядних робіт та платіжні доручення про оплату за виконання роботи. (а.с.117-136)
З цих доказів вбачається, що замовником та платником будівництва зовнішніх інженерних мереж (каналізації) в управлінні Ізмаїльського загону морської охорони, вч 1499 є Південне регіональне управління Державної прикордонної служби України, яке відповідно до ст. ст.1,3 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» від 21 вересня 1999 року є суб’єктом господарської діяльності Державної прикордонної служби України.
Постановивши відключити від каналізаційного колодязя спірну каналізаційну мережу, яка закінчена будівництвом, прийнята до експлуатації та оплачена Південним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України, суд вирішив питання про права та обов’язки особи, яка не брала участь у справі, що відповідно до п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України є безумовною підставою для скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд.
Суд також не звернув увагу на те, що у грудні 2007 року та у травні 2008 року позивачка змінила та доповнила позовні вимоги і просила поновити каналізаційну лінію, зобов’язати відповідачів поновити каналізаційні труби діаметром 150 мм від колодязя №7 до колодязя № 6, а також відключити військову частину від каналізаційного колодязя №6. При цьому позивачка посилалася на те, що відповідач демонтував труби, які належать їй на праві власності, та привласнив їх собі. (а.с.23,32)
Однак суд вимоги позивачки про поновлення каналізаційної мережі не вирішив, що також є підставою для скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд згідно п.5 ч.1 ст.311 ЦПК України.
Крім того, ухвалою суду від 7 травня 2009 року визнана обов’язковою участь в судовому засіданні представника відповідача та надання їм документів на існуючу каналізацію від будинку № 5 по вул. Комсомольській до міської каналізаційної мережі (а.с.64). Ухвала суду не виконана, справу розглянуто за відсутності представника відповідача КП «Ізмаїльське ВУВКГ».
Між тим, у листах КП «Ізмаїльське ВУВКГ» від 26 червня 2007 року та від 13 серпня 2007 року зазначено, що каналізаційна мережа діаметром 150 мм суперечить вимогам СНІПа, та позивачка не має права відмовляти у підключенні військової частини до каналізаційної мережі.(а.с.4,5,62) Однак суд не звернув увагу на ці листи, не перевірив викладені в них відомості та не з’ясував належним чином, яке відношення до спірної каналізаційної мережі має КП «Ізмаїльське ВУВКГ».
Таким чином, суд розглянув справу поверхово та однобічно, порушивши норми матеріального та процесуального права.
Рішення суду не відповідає вимогам ст. ст. 213, 214, 215 ЦПК, є незаконним та необґрунтованим, підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для розгляду справи відповідно до вимог матеріального та процесуального права.
За правилами п.п.4,5 ч.1 ст.311 ЦПК рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь у справі; суд розглянув не всі вимоги, і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
Враховуючи викладене підстави для ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.5, 311 ч.1 п.п. 4,5, 313, 314 ч.1 п.2, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України частково задовольнити.
Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 13 жовтня 2009 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий А.Є.Федорова
Судді: Л.М.Миза
А.П.Заїкін