УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №22-3711/09     Головуючий у 1 інстанції : Шевченко Л.В.

Доповідач: Штелик С.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2009 року     м. Київ

колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва
в   складі:    

головуючого судді: Штелик С.П.

суддів: Горелкіної Н.А., Ратнікової В.М.

при секретарі: Ленській І.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м, Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв'язок» на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 03 березня 2009 року про відмову в прийнятті заяви про видачу судового наказу у справі за заявою Закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв'язок» про видачу судового наказу згідно договору про стягнення заборгованості за надання послуг мобільного зв'язку з ОСОБА_1.

Заслухавши доповідь судді Штелик С.П., пояснення осіб, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23 березня 2009 року відмовлено в прийнятті заяви Закритого акціонерного товариства « Український мобільний зв'язок» про видачу судового наказу згідно договору про стягнення заборгованості за надання послуг мобільного зв'язку з ОСОБА_1.

Не погоджуючись з такою ухвалою, представник ЗАТ «Український мобільний зв'язок» звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу передати на новий розгляд суду першої інстанції. При цьому посилається на те, що ухвала суду є незаконною та необгрунтованою, винесена з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість постановленої ухвали в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 96 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу, яка ґрунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі.

Як вбачається з узагальнення Верховного Суду України про практику розгляду судами цивільних справ у наказному провадженні, положення ЦК щодо неустойки належить розуміти таким чином, що зміна розміру неустойки, передбаченої договором, є винятком із загального правила і можлива лише за наявності відповідної вимоги з боку боржника. Адже дійсний і неоспорений договір є актом волевиявлення сторін, що підтверджує їх згоду виконувати умови, які вони для себе передбачили. Тому у випадку розгляду безспірної вимоги з договору, який містить умову про неустойку, коли неустойка належним чином обчислена, про що свідчать додані до заяви документи, суд не повинен відмовляти стягувану у видачі судового наказу. Аналогічно слід вирішувати питання стосовно стягнення процентів та комісії.

Відмовляючи ЗАТ «Український мобільний зв»язок» в прийнятті заяви про видачу судового наказу згідно договору про надання послуг мобільного зв»язку з ОСОБА_1, суд першої інстанції зазначив, що з заяви вбачається спір про право, який необхідно вирішувати у позовному провадженні.

Однак колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи між ЗАТ «Український мобільний зв»язок» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг мобільного зв'язку за № НОМЕР_1 від 15.10.2007 р. Згідно даного договору ОСОБА_1 було надано абонентський номер та підключено його до мережі зв'язку. До вищеназваного договору про надання послуг мобільного зв'язку між сторонами було укладено додаткову угоду від 15.10.2007 р. ОСОБА_2 додаткової угоди визначено, що починаючи з дати підписання даної додаткової угоди сторонами та протягом 365 календарних днів з моменту її підписання ОСОБА_1 не має права відмовитись від основного договору та/або від цієї додаткової угоди, зокрема - від послуг голосової телефонії за основним договором, а надання послуг, передбачених основним договором, відбувається з урахуванням умов, встановлених даною додатковою угодою.

Забезпеченням виконання зобов'язання боржника перед заявником не відмовлятись від основного договору та/або від додаткової угоди до нього, зокрема – від послуг голосової телефонії за основним договором, є договірна санкція, яка визначає, що в разі, якщо абонент відмовляється від основного договору та/або від даної додаткової угоди, зокрема - від послуг голосової телефонії, до закінчення строку, встановленого п.І.І.. даної додаткової угоди, або коли дія основного договору достроково припиняється на підставі п.5.2. основного договору в зв'язку з несплатою боржником наданих йому заявником послуг зв'язку, боржник несе відповідальність у вигляді сплати на користь заявника договірної санкції у розмірі 2,74 грн. за кожен день, що залишився до кінця дії даної додаткової угоди, починаючи з дня відмови або припинення дії.

Проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що дана договірна санкція є безспірною вимогою, яка витікає з договору, заявник належним чином її обчислив, а тому у суду першої інстанції не було підстав для відмови стягувачу у видачі судового наказу.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвалу суду першої інстанції слід скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв»язок» задовольнити.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 03 березня 2009 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подання до цього суду касаційної скарги.