УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А

Справа №22-5023/09     Головуючий у 1-й інстанції: Роман О.А..

Доповідач: Євтушенко О.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

16 червня 2009 року   Апеляційний суд м. Києва в складі:

Головуючого: ЄВТУШЕНКО О.І.

суддів: ВОВЧЕНКО В.М., ПОЛИВАЧ Л.Д.

при секретарі     ПОЛОНСЬКІЙ А.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 квітня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Головне управління юстиції у м.Києві про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права власності.

Апеляційний суд,-

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2008 року представник позивачки звернувся до суду з позовом до відповідачок про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права власності на квартиру.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 22 квітня 2009 року, в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги позивачки, посилаючись на те, що рішення винесено судом з порушенням норм матеріального права.

В апеляційній інстанції представник позивачки підтримав подану апеляційну скаргу.

Відповідачка ОСОБА_3 та її представник просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді ЄВТУШЕНКО О.І., пояснення осіб, які з'явились в апеляційну інстанцію, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 23 січня 2007 року позивачка продала, а відповідачка ОСОБА_3 купила кв.АДРЕСА_1 за 1600-00 гривень, яка належала позивачці на праві приватної власності.

Як встановлено з реєстраціонного посвідчення НОМЕР_1, виданого КМБТІ від 03 квітня 2007 року на підставі вищевказаного договору купівлі-продажу, кв.АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_3 Саме відповідачка оплачує витрати по утриманню належного їй житла.

Доводи представника позивачки про те, що даний договір нею був укладений під впливом тяжкої обставини, на вкрай невигідних для неї умовах оскільки вона на момент укладення договору була хвора, опинилась без допомоги, потребувала догляду, а укладення  договору поставило ії у вкрай невигідне становище, вона мала на меті укласти договір довічного утримання, неправильно сприймала умови укладенного договору і нотаріус в порушення вимог діючого законодавства не роз*яснив їй наслідки укладенного договору, ретельно перевірені судом і правильно не прийняті судом до уваги.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 233 ЦК України правочин, укладений під впливом тяжкої обставини,    вкрай невигідних для однієї сторони умовах, визнається судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 року N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" при вирішенні позовів про визнання угод недійсною на підставі ст. 57 ЦК України (1963р.) суди повинні мати на увазі, що такі вимоги можуть бути задоволені при доведеності фактів обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною або збігу тяжких для сторони обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням сторони укласти угоду на вкрай невигідних для неї умовах.

Збігом тяжких обставин слід вважати такий майновий або особистий стан громадянина чи його близьких (крайня нужденність, хвороба та інше), які примусили вкласти угоду на вкрай невигідних для нього умовах.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які  вона  посилається  як  на підставу своїх  вимог  і  заперечень,  крім  випадків встановлених ст.61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що представник позивачки не надав суду доказів того, що позивачкою договір укладений під впливом тяжкої обставини, на вкрай невигідних для неї умовах оскільки вона на момент укладення договору була хвора, опинилась без допомоги потребувала догляду, а укладення договору поставило ії у вкрай невигідне становище, вона мала на меті укласти договір довічного утримання, неправильно сприймала умови укладенного договору і нотаріус в порушення вимог діючого законодавства не роз*яснив їй наслідки укладенного договору, тому що вказані обставини повністю спростовуються заявою позивачки, написаною власноручно 10 січня 2007 року, в якій вона виявила бажання продати належну їй квартиру за 1600 гривень, вважала вказану цвну для себе вигідною і не пов*язаною із збігом якихось для неї тяжких обставин.

Враховуючи викладені вище обставини суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги не доведені, а тому задоволенню не підлягають.

Судом також встановлено, що позивачка довгий час товаришувала з відповідачкою ОСОБА_4, яка допомагала їй, 30 серпня 2004 року позивачка склала заповіт, за яким заповідала все своє майно ОСОБА_4 і цей заповіт позивачкою не скасовано..

Судом встановлено що позивачка самостійно виявила бажання щодо оформлення договору купівлі продажу квартири на ім'я відповідачки, була присутня при оформленні договору та його підписанні, була ознайомлена з його змістом, особисто підписала договір, ніяких зауважень щодо його змісту не виказувала, протягом тривалого часу не виявляла бажання щодо розірвання цього договору та не заявляла вимог щодо визнання його недійсним.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що посилання представника позивачки на її поганий стан здоров'я в момент укладення договору ніяким чином не впливає на правочин, який уклали сторони, позов є безпідставним та необгрунтованим.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що посилання на те, що правочин вчинено під впливом помилки, тяжких обставин,на невигідних умовах не знайшло свого підтвердження в ході розгляду справи, а тому позов не підлягає задоволенню.

Доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду, а тому підстав для задоволення скарги немає.

Рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, а тому немає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити, залишити без задоволення, а рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 квітня 2009 року без змін.

Ухвала набирає законної чинності з моменту її оголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.